Валерій Дмитрович Калмиков ( , Ростов-на-Дону — , місто Москва) — радянський державний діяч, міністр радіопромисловості СРСР. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1956—1961 роках. Член ЦК КПРС у 1961—1974 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 5—8-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (17.06.1961).
Життєпис Народився в родині службовця. З 1924 року працював електромонтером в місті Ростові-на-Дону на будівництві індустріального технікуму, одночасно без відриву від виробництва з 1926 по 1929 рік навчався в Ростовському індустріальному технікумі.
З 1929 року — в Москві. У 1929—1933 роках працював майстром, начальником цеху, старшим інженером на заводі «Москабель».
У 1934 році закінчив вечірнє відділення Московського енергетичного інституту імені Молотова.
З 1934 року — інженер-конструктор, у 1935—1942 роках — головний конструктор науково-дослідного інституту (НДІ-100) суднобудівної промисловості.
Член ВКП(б) з 1942 року.
У 1942—1949 роках — директор науково-дослідного інституту (НДІ-100) суднобудівної промисловості. Керував створенням перших зразків радянської радіоелектронної техніки, яка застосовувалася у військово-морському флоті.
У 1949—1951 роках — начальник 4-го Головного управління реактивного озброєння Міністерства суднобудівної промисловості СРСР.
У 1951—1954 роках — заступник начальника 3-го Головного управління при Раді міністрів СРСР.
21 січня 1954 — 14 грудня 1957 року — міністр радіотехнічної промисловості СРСР.
14 грудня 1957 — 13 березня 1963 року — голова Державного комітету Ради міністрів СРСР із радіоелектроніки — міністр СРСР.
За видатні заслуги в створенні зразків ракетної техніки і забезпечення успішного польоту радянської людини в космічний простір Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 червня 1961 року Калмикову Валерію Дмитровичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».
13 березня 1963 — 2 березня 1965 року — голова Державного комітету із радіоелектроніки СРСР — міністр СРСР.
2 березня 1965 — 22 березня 1974 року — міністр радіопромисловості СРСР.
Помер 22 березня 1974 року після важкої хвороби. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.
Нагороди Герой Соціалістичної Праці (17.06.1961) сім орденів Леніна (10.04.1945, 20.04.1956, 21.12.1957, 27.08.1958, 17.06.1961, 29.07.1966, 25.10.1971) орден Жовтневої Революції (28.08.1968) медаль «За трудову доблесть» (2.10.1950) Сталінська премія ІІІ ст. (1949) Сталінська премія (1952) медалі
Примітки
Посилання