Ніна Василівна Попова (, місто Єлець, тепер Липецької області, Російська Федерація — , місто Москва) — радянська державна діячка, голова президії Союзу радянських товариств дружби і культурного зв'язку із зарубіжними країнами​, голова Комітету радянських жінок, секретар ВЦРПС. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1956—1961 роках. Член ЦК КПРС у 1961—1976 роках. Депутат Верховної ради Російської РФСР 2-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 3—9-го скликань.

Життєпис Народилася в родині ремісника в місті Єлець (за метрикою — в місті Новохоперську Воронезької губернії). Після смерті батьків виховувалася в Єлецькому дитячому будинку № 3; з 1922 року жила з родиною старшого брата в місті Борисоглібську.

З 1925 року — на комсомольській роботі. Слухачка Тамбовської школи радянського і партійного будівництва.

Член ВКП(б) з 1932 року.

Навчалася в Ленінградському державному педагогічному інституті імені Герцена, навчання не закінчила. У 1934 році закінчила два курси Московського інституту філософії, літератури та історії імені Чернишевського.

У 1934—1937 роках — завідувачка лекторія Московської сільськогосподарської академії імені Тімірязєва; завідувачка філії, заступник директора з наукової частини Московського марксистсько-ленінського університету наукових та інженерно-технічних працівників.

З 1937 року — секретар партійної організації Московського інституту удосконалення вчених, інструктор відділу пропаганди і агітації Краснопресненського районного комітету ВКП(б) міста Москви.

З 1938 року — секретар, 2-й секретар Краснопресненського районного комітету ВКП(б) міста Москви.

10 березня — 20 вересня 1941 року — голова виконавчого комітету Краснопресненської районної ради депутатів трудящих міста Москви.

23 квітня — 14 вересня 1942 року — голова виконавчого комітету Краснопресненської районної ради депутатів трудящих міста Москви.

У вересні 1942 — квітні 1945 року — 1-й секретар Краснопресненського районного комітету ВКП(б) міста Москви.

30 березня 1945 — 12 червня 1957 року — секретар Всесоюзної центральної ради професійних спілок (ВЦРПС), член Президії ВЦРПС.

Одночасно у 1945—1968 роках — голова Комітету радянських жінок, віце-голова Міжнародної демократичної федерації жінок.

У 1957 — лютому 1958 року — голова правління Всесоюзного товариства культурних зв'язків із закордоном.

У лютому 1958 — липні 1975 року — голова президії Союзу радянських товариств дружби і культурного зв'язку із зарубіжними країнами​.

Обиралася членом Всесвітньої ради миру, президії Радянського комітету захисту миру, Радянського комітету солідарності країн Азії і Африки, президії Комітету радянських жінок, Радянського комітету за європейську безпеку і співробітництво.

З 1975 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Померла 30 травня 1994 року. Похована в Москві на Новодівочому цвинтарі.

Родина Батько — Василь Петрович Попов, ремісник. Мати — Любов Олександрівна, уроджена Борисова. Брати — Олексій, Микола. Сестра — Ольга.

Перший чоловік — Андрій Семенович Шамшин, агроном. Дочка — Реніта Андріївна Григор'єва, режисер, сценарист, актриса.

Другий чоловік (з 1942 року) — Василь Федорович Орлов, Герой Радянського Союзу, полковник, командир танкового корпусу.

Нагороди і звання два ордени Леніна (22.01.1968,) орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки (.11.1941) орден Дружби народів (1978) орден «Знак Пошани» медаль «За оборону Москви» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медалі Міжнародна Сталінська премія «За зміцнення миру між народами» (12.12.1953)

Примітки

Джерела Попова Нина Васильевна Попова Нина Васильевна