Жан Жорж Кастнер (; 9 березня 1810, Страсбург — 19 грудня 1867, Париж) — французький композитор і музикознавець. Батько Ойгена Фрідріха Кастнера.
Біографія Перші уроки музики отримав від свого батька, органіста, почав писати музику в 16 років, в 17 років завершив фортеп'янний концерт. У 1827–1832 вивчав теологію в Страсбурзькому університеті, не залишаючи занять музикою. У рік закінчення університету він закінчив і свою першу оперу «Густав Васа», за якою слідували «Смерть Оскара» (; 1833) і «Сарацин» (; 1834); крім того, Кастнер написав в Страсбурзі три симфонії, п'ять увертюр, ряд творів для духового оркестру (оскільки деякий час керував місцевим військовим оркестром). Четверта опера Кастнера, «Цариця сарматів» (), була нарешті поставлена в Страсбурзі 13 червня 1835 року — з таким успіхом, що муніципалітет надав молодому композиторові стипендію для вдосконалення майстерності в Парижі.
У Паризькій консерваторії основними наставниками Кастнера стали Антонін Рейха і Анрі Монтан Бертон, вони відразу високо оцінили, перш за все, теоретичний і педагогічний хист 25-річного музиканта: вже через рік їхній учень завершив роботу над «Загальним курсом інструментування» (), роком пізніше виданим під грифом Королівської академії витончених мистецтв; книга була підписана до друку комісією в складі найавторитетніших музикантів епохи на чолі з керівником консерваторії Луїджі КерубініStewart Carter. George Kastner on brass instruments // Perspectives in brass scholarship: Proceedings of the International Historic Brass Symposium, Amherst, 1995. / Ed. S. Carter. — Pendragon Press, 1997. — P. 171. . Підручник Кастнера був негайно прийнятий для викладання в консерваторії і послужив моделлю для опублікованого сімома роками пізніше аналогічного трактату Гектора Берліоза, який багато років дружив з Кастнером: за словами відомого дослідника життя і творчості Берліоза Д. Керна Голомена, «в своїй праці Берліоз наче намагався випередити Кастнера в його ж власній концепції»D. Hern Holoman. Berlioz. — Harvard University Press. 1989. — P. 356. .
Надалі Кастнер опублікував безліч інших навчальних посібників — як з інструментування, так і виконавства на різних інструментах, від литавр до саксофона, а також «Загальне керівництво по військовій музиці для французьких армій» (; 1848). Кастнер також склав збори «Пісні французької армії» (; 1855), наділивши його цінним історичним нарисом.
В паризький період Кастнер менше займався композицією. Він написав ще чотири опери (і дві незакінчені), з яких тільки «Маска» (; 1841) була поставлена в Опера Комік, а «Останній цар Юдеї» (; 1844), цікава тим, що тут вперше в оперній партитурі був вжитий саксофон, вона була представлена в концертному виконанні. Кастнер був також одним з перших композиторів, що писали спеціально для саксофона. Крім того, до порівняно пізнього етапу творчості Кастнера відноситься численна фортеп'янна музика, особливо вальси.
Окрему своєрідну частину творчої спадщини Кастнера складають так звані «книги-партитури» () — твори для хору і оркестру, складені Кастнером як додаток до книг (літературний текст і партитура публікувалися під однією обкладинкою). Три такі книги були випущені Кастнером разом з Едуардом Тьєррі: «Танці смерті» (; 1852), присвячені темі «музика і смерть», «Голоси Парижа» (; 1857), що розповідають про крики і розспіви вуличних і ринкових торговців від Середньовіччя до теперішнього часу, і «Музична пареміологія французької мови» (; 1866).
Кастнер також багато друкувався як музичний критик, протягом 20 років Кастнер працював над великим музичним словником, який залишився незавершеним.
Примітки
Література Hermann Ludwig von Jan. Johann Georg Kastner, ein elsässischer Tondichter, Theoretiker und Musikforscher — sein Werden und Wirken. — Leipzig: Breitkopf & Härtel, 1886, 3 Bände.
Праці з музикознавства G. Kastner. Manuel general de musique militaire. Paris 1848
Посилання
Кастнер, Жан Жорж: ноты произведений на International Music Score Library Project