Антуан Довернь (; 3 жовтня 1713, Мулен, Бурбонне — 11 лютого 1797, Ліон) — французький композитор і скрипаль. Довернь іноді пишеться як д'Овернь (), тобто «з Оверні».
Біографія Антуан Довернь народився в сім'ї скрипаля в місті Мулен, столиці провінції Бурбонне, нині департамент Альє. У 1730 році переїхав до Клермон-Ферран, а близько 1739 року перебрався до Парижа.
Переїхавши до столиці, Антуан став скрипалем королівського двору в Версалі. 11 грудня 1739 року він отримав свій перший привілей, який дозволяв йому редагувати інструментальну музику. У 1744 році він приєднався до оркестру Королівської академії музики як скрипаль. У 1751 році Довернь став диригентом оркестру Королівської академії музики. У червні 1755 він за 6000 ліврів купив посаду композитора королівського двору, змінивши Франсуа Ребеля.24 juin , Versailles. (F-Pan/ O1 99, f. 176, Secrétariat de la Maison du roi, 1755): Retenüe de la moitié d'une charge de Compositeur de la Musique de la Chambre du Roy pour le S. Antoine D'Auvergne, ordinaire de lad. Musique, par la demission du S. Rebel.24 juin , Versailles. Brevet de survivance de maître de Musique de la Chambre du Roy en faveur du S. D'Auvergne. (F-Pan/ O1 99, f. 179, Secrétariat de la Maison du roi, 1755)24 juin , Versailles. Brevet portant qu'Antoine Dauvergne payera lorsqu'il deviendra titulaire de la charge de maitre de Musique de la Chambre la somme de 6000 lt. (F-Pan/ O1 99, f. 183—184, Secrétariat de la Maison du roi, 1755
2 жовтня 1761 року Довернь був разом з Габріелем Каппераном і Ніколя-Рене Жоліве призначений директором концертної організації «Духовний концерт» (). 25 грудня 1764 року Антуан стає «сюрінтендантом королівської музики». У 1766 році він спробував стати директором Королівської академії музики спільно з касиром опери Ніколя-Рене Жоліве, але програв боротьбу П'єру-Монтану Бертону і Жану-Клоду Тріалю. Через три роки Довернь домігся свого, та став співдиректором ОпериJean Gourret, Ces hommes qui ont fait l'Opéra, 1984, p. 69-71..
1 квітня 1768 року Доверню призначають пенсію Королівської академії музики в розмірі 1000 ліврів як автору музики. У тому ж році він також отримав премію в розмірі 600 ліврів. 23 жовтня 1769 року Антуану призначають щорічну пенсію в розмірі 1200 ліврів як нагороду за його службу при дворі.
У липні 1771 року Довернь знову стає директором «Духовного концерту», на цей раз спільно з Бертоном; займає цю посаду до березня 1773 року. 21 березня 1776 він призначений майстром музики Будинку короля. 18 квітня того ж року Антуан залишає керівництво Королівської академії музики. У травні 1780 року Довернь став генеральним директором Королівської академії музики і займав цей пост до свого відходу на Великдень 1782 рокуJean Gourret, Ces hommes qui ont fait l'Opéra, 1984, p. 85.. 1 квітня 1785 року його було втретє обрано главою Королівської академії музики; остаточно покинув цю посаду 6 квітня 1790 рокуJean Gourret, Ces hommes qui ont fait l'Opéra, 1984, p. 88-90.
У 1786 році Довернь отримує визнання, ставши кавалером ордена Святого Михайла.
Найвідоміші роботи Доверня — це комічні опери «Міняли» і «Обманута кокетка», які справили великий вплив на розвиток французької опери комік. Крім опер і опер-балетів, він написав ряд інших робіт, в тому числі скрипкові сонати (1739), тріо-сонати, мотети та симфонічні концерти (; 1751) в чотирьох частинах. Найвідомішим учнем Довеня був клавесиніст і композитор Сімон Сімон.
Довернь був двічі одружений. Вперше одружився 24 травня 1739 року на Марі де Фільс (). Овдовівши, в 1770 році одружився вдруге, на Клемансо Розет, яка померла в червні 1787 року.
У 1793 році Антуан Довернь покинув Париж, переїхавши в Ліон, де і помер через 4 роки у віці 83 років.
Список робіт
Опери та балети
1752 — Les amours de Tempé (героїчний балет, Париж) 1753 — «Міняли») (; опера-комік (інтермедія з балетом), Париж) 1753 — «Обманута кокетка»(фр. coquette trompée; лірична комедія, Фонтенбло) 1753 — «Сивіла» (; балет, Фонтенбло) 1758 — «Еней і Лавінія» (; лірична трагедія, Париж) 1758 — «Свята Евтерпа» (; опера-балет, Париж) 1760 — «Сприятливий суперник» (; додаткове Ентре «Свят Евтерпа», Париж) 1760 — Canente (трагедія, Париж) 1671 — «Геркулес, який помирає»(; лірична трагедія, Париж) 1762 — «Алфей і Аретуза» (; балет, Париж) 1763 — «Поліксена» (; лірична трагедія, Париж) 1765 — Le triomphe de flore, ou Le retour de printemps (героїчний балет, Фонтенбло) 1768 — «Венеційка» (; комедійний балет, Париж) 1770 — «Зачарована вежа» (; балет фігур, Париж) 1771 — Le prix de la valeur (героїчний балет, Париж) 1780 — «Сицилієць, або Любов художника» (; комедійний балет, Версаль) «Смерть Орфея» (; трагедія, не поставлена) «Семіраміда» (; трагедія, не поставлена)
Примітки
Посилання Довернь, Антуан: ноти творів на International Music Score Library Projectвернь, Антуан: ноти творів на International Music Score Library Project
Список опер та балетів Доверня
Довідник театру — театральна енциклопедія