Руса́нів — село в Україні, у Броварському районі Київської області. Входить до складу Великодимерської селищної громади. Населення становить 1685 осіб.
Загальна площа землі в адмінмежах колишньої Русанівської сільської ради — 5272,3 га.
Географія
Русанів розташоване на правому березі річки Трубіж, за 30 км від Броварів і 47 км від Києва. Сусідами Русанова є: на півночі с. Світильня, на північному сході с. Кулажинці, на північному заході с. Плоске, на заході с. Гоголів, на південному заході села Велика Стариця та Сеньківка, на сході сусідом Русанова є с. Перемога. До складу Русанова входять два колишніх хутори — Пісок (одразу за селом) і Першотравневий (за 5 км від села).
Історія
Княжий період
Русанівський городок було засновано, згідно з літописними даними 980 р. за князя Володимира Великого. В літописах згадується з 1147 р. під назвою Русотина.
Залишки староруського міста Русотіна знаходяться на південно-східній околиці сучасного села. Городище округле, Діаметр городища - 60-70 метрів. Городище розташоване на правому березі річки Трубеж, при впадінні в неї невеликої притоки. Таким чином, природні водні перешкоди захищали древнє місто зі сходу (Трубеж) і півдню (притока Трубежа). На тлі низинного рельєфу городище помітно виділяється масивністю укріплень. Городище опоясане валом, що непогано зберігся, висота якого із зовнішнього боку в деяких місцях досягає 4-х метрів. Середня висота валу - 2,5 метри. Сліди рову практично відсутні. Особливо круті ділянки валу збереглися з півночі і сходу. З північного заходу виразно простежується в'їзд до городища.
Козацький період
Переказ називає першопоселенцем чоловіка на ім'я Руслан. «Історія міст і сіл УРСР» засновником села називає Саву Русановича. В документах 1508 р. Сава Русанович згадується, як великий землевласник.
У 1649-1782 роках належало до Гоголівської сотні Київського полку.
Перепис підданих Фролівського монастиря у 1780 р. провів управитель Русанівського двірця Іван Павлов Ярошенко. Переписано 863 душі. Найбільшим був рід Єрченків — 10 сімей. Нині цього роду в селі нема. Але в документах 1786 р. називається старожил Русанова Михайло Юрченко. Юрченко — це видозмінене Єрченко?
У другій половині XVII ст. село було кимось спустошено. За документами, його заселяла мати Івана Мазепи посполитими людьми. Простежується переселення з півдня, зі Стариці, Сулимівки, Іванкова.
У 1652 р. Павло Алепський відзначає Русанів, як значний ремісничий центр з православним храмом.
19 - початок 20 століття
У 1859 році в козацькому селі мешкало 1175 осіб (517 осіб чоловічої статі та 558 — жіночої), налічувалося 196 дворових господарств, існував православний храм.
Згодом Русанів був типовим казенним селом. У 1897 році в селі проживало 2127 душ.
У 1926 — село Новобасанського району Ніжинської округи, 2971 жит. Административно-территориальное деление Союза и список важнейших населенных пунктов с хронологическим перечнем постановлений об изменении границ губерний, областей и республик с 1917 до 1929 г. / Народный комиссариат внутренних дел, Статистическое бюро. ‒ М.: Издание НКВД, 1929. ‒ 322 с..
Голодомор 1932-33 рр. З 1923 по 1931 рік Русанів належав до Новобасанськького району Чернігівської губернії. У 1929-33 рр. ХХ ст. село пережило колективізацію і Голодомор. Заможне селянство всіляко перешкоджало створенню колгоспів: вбивали активістів, голів колгоспів, труїли колективну худобу, знищували посіви, знаряддя праці. У 1932 році від рук невдоволених загинув секретар сільської ради Андрій Юхимович Рак. Середняки, маючи невелику власність, вичікували, а якщо і вступали до колгоспу, то через деякий час виходили з нього, забираючи все, що здавали при вступі. І тоді почалась примусова колективізація, що призвела до штучного голодомору. На 1933 рік шляхом примусу у селі було створено 4 колгоспи. Справи в колгоспах йшли погано: урожайність була низькою. Плани здачі зерна державі треба було виконувати будь-якою ціною. А крім цього, кожного в селі зобов’язували надавати державі грошову позику – купувати облігації. Так віднімали і зерно, і гроші. У 1932-1933 році державою штучно було викликано голод, наслідки якого дуже довго приховувались від народу і тільки зараз вивчаються.
В селі встановлено прізвища 120 загиблих голодною смертю. Мартиролог жителів с. Русанів – жертв Голодомору 1932-1933 років укладений за свідченнями очевидців Карпенко Х.У., 1922 р.н., записаними в 2001 р.; Рак П.М. (1912-2002), запис зроблено в 2001 р., та ін., записаними бібліотекарями Білою К.П., Вірич В.В., Рябою С.В., та за даними сільської ради і тритомника «Броварська минувшина».
Божук (чоловік) Божук Зінько Будченко Катя Гула (дочка) Гула Хівря (з’їдена чоловіком) Гулий Петро(батько),13 дітей Гулий Ярьєн Дяченко Андрій Карпенко Артем Карпенко Галина Іванівна Карпенко Мелаха Іванівна Карпенко Федір Костюк (його сестра) Костюк Григорій Сергійович Костюк Іван Костюк Іван Якович Литовченко Антон Литовченко Галина Литовченко Іван М. Литовченко Микола О. Литовченко Павлик Литовченко Петро О. Литовченко Андрій Маркуця (дитина) Маркуця (дитина) Маркуця Анюта Маркуця Афанасій Маркуця Іван Маркуця Іван Іванович Маркуця Омелько Маркуця Онися Маркуця Ульян Омелянович Мищенко Василь Мищенко Прохор Мищенко Радіон Петренко Трохим Пильтяй Іван Митрофанович Рак Віра Рак Іван Рябий Г.Н. Рябий Григорій Никифорович Рябий Сакій Рябий Семен Семенюк Павло Середа Омелько Соловей (дитина) Соловей (дитина) Соловей (дитина) Соловей (дитина) Соловей (дитина) Соловей (дитина) Соловей (дитина) Соловей (дитина) Соловей (дочка) Соловей (дитина) Соловей (син) Соловей Анатолій Максимович Соловей Андрій Соловей Андрій Герасимович Соловей Антон Гавр. Соловей Віра Соловей Гаврило Соловей Герасим Соловей Григорій Соловей Демид Соловей Дмитро Якович Соловей Іван Герасимович Соловей Іван Максимович Соловей Іван Теренкович Соловей Кузьма Гаврилович Соловей Максим Соловей Марина Соловей Марія Соловей Марія Ол. Соловей Марія Олекс. Соловей Матвій Соловей Микита Соловей Микола Соловей Микола Терешкович Соловей Митрофан Соловей Остап Соловей Павло Гавр. Соловей Петро Соловей Петро Соловей Петро Гавр. Соловей Петро Якович Соловей Семен Соловей Степан Соловей Степан Гавр. Соловей Терешко Топіха Григорій Юрченко (дівчинка, зарізав батько) Юрченко Василь Юрченко Іван Юрченко Ігор Юрченко Марко Юрченко Михайло Юрченко Прокоп Юрченко Семен Юрченко Федор
Населення Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська164097.33%російська402.37%білоруська40.24%інші/не вказали10.06%Усього1685100%
Роди
РОДОВОДИ
Безпалий — рід відомий з 1780 р., очевидно пішов від гоголівського міщанина Грицька Безпальчого (1666).
Божко (Морозівка, Іванків) — очевидно ця родина переселилася з Бориспільщини. Божко означає “порядна людина”, “святий та божий”. Це також особове ім’я. Можна допустити, що це вихідець з болохівського міста, яке називається Божко. На Остерщині поширене прізвище Божок. Це різні прізвища. Божок — це ідол. Тому людину можна назвати Божко (ім’я), але Божок і Божук — не можна, це табу. Максимко Бошко, швець (Коз., 1666).
Рід походить від Сидора Васильовича Б. (нар. 1725). Андрій Б. (1649) — козак Київської сотні. Юхим Божко (1756) — староста Світильні.
Божук (Божок) — прізвище давнього язичницького типу. Непросто було назвати людину божим іменем. Ім’я людини не випадкове, священне і цінне. Божук (1649) — козак Баришівської сотні.
Варич — від слова варити, вар, жар. Рід пішов від братів Опанаса (58 р.), Василя (50), синів Самійла В. (козак Іван Вариженко, П., 1649).
Вірич (Сулимівка) — рід від Андрія Яковлева Вірича (25 р.), який у 1780 р. уже мав 3 дітей. На Русі вірник, “збирач віри” при князі виконував поліцейські функції. Давньоруське слово “віра” означає штраф (“платити віру”). Це значна адміністративна посада, як і осьменник (осьмак) — збирач мита (Осьмак — гоголівське прізвище).
Войтовець — очевидно, виходець із села Войтівці (Баришівка).
Войченко — від давньоруського слова “вої” (воїни).
Гулий — гулящий, бродяга, кочівник. Рід із с. Виповзов, втікачі початку XVII ст.
Дудка — родова лінія йде від Якова Дудки (нар. 1713 р.). Ясько Дудник (Кулаженці, 1726), посполитий Дудченко (Басань, 1726). Осташко Дутка, Тараско Дуть (Лутава, 1666). Очевидно вони належали до остерських замкових музикантів.
Дяченко — рід від посполитого Дяченка (1780). У Переяславському полку (1649) було три козаки Дяченки.
Жук — козак Лукаш Ж., Гаврило Жученко (П., 1649). Ж. — посполитий з Басані (1726). Родове село Сулимівка.
Карпенко — у 1666 р. в Гоголеві жив Самошко Карпенко, там же в 1766 р. жив Вакула Карпенко. Пізніше Карпенки у Гоголеві не проживали. Але вже у 1780 р. в Русанові було кілька родин К. За чисельністю вони поступалися лише Єрченкам і Солов’ям. За переписом 1766 р., у Бобрику була родина Карпенків (6 синів, 3 дочки), яка теж покинула село. Карпо (з гр.) — плід.
Кваша — “кисле тісто”. Рід згадується в переписі 1780 р.
Киричок — рід від Онтишки Кирикова (Г., 1666). У Русанові (1780) — від Григорія (нар. 1726) і Микити (нар. 1733), синів Івана К. Прізвище Киричок, Кириченко походить від особового імені Кирик, що в перекладі з латині означає “пан, володар”.
Кирпа — рід з с. Любарців. Кирпатий чоловік.
Клушко — козак Гаврило Клишенко (П., 1649), у 1766 р. посполиті Григорій і Микита К. (Світильня), у 1780 р. русанівський посполитий Клушенко. Клушко — неповоротка людина, “той, що сидить удома”.
Коваленко — рід значиться у переписі 1780 р.
Костира — козак переяславського полку Степан К. (1649), Яким Костиренко (Г., 1766). Костир — біла гарячка, божевілля. Костира — також гравець в кості (що є свого роду божевіллям).
Костюк — рід, плем’я, люди, пов’язані одним походженням (“кость від кості”). “Не наша кость — рід татарський”. Гаврило Костеняк (Г., 1766). У 1780 р. - русанівський рід Костюченко.
Литовченко — предок роду був литовського походження. У Щаснівці й Борисполі — рід Литовка (війт 1663 р.). Це прізвище не настільки поширене, як Литвин, бо литовські зв’язки з Україною не були масовими. Але литвини — не литовці.
У Переяславському полку (1649) були козаки Остап, Семен, Ісай і Андрій Литовченки. У 1666 р. бориспільський сотні- міщанин Семен Литовка. У 1726 р. (Княжичі) Кирик Литовченко. Русанівський рід від Тимофія Антонова Литовченка (нар. 1728).
Маркуця — рід жив у селі у 1780 р. Прізвище пішло від слова маркітант, що означає “торгова людина”, можливо від імені Марко.
Міщенко — поширене прізвище заворицької і гоголівської козацької старшини.
Нестроєвий — прізвище пізнішого походження, означає “порушник порядку”.
Нещерет (Євминка) — давньоруське слово, що означає “змій, ящірка”. Судові документи 1624 р. фіксують втечу посполитих з Євминки до Гоголева. У 1780 р. рід жив у Русанові. За Л. Похилевичем, Нестор — Нещир — Нещерет.
Носенки — родина тисячолітнього родоводу. Це вихідці з літописного града Носова (Гоголева). Нащадки легендарного богатиря Носа, засновника граду. У 1666 р. у м. Гоголеві жили Нос, Носей. У 1780 р. в Русанові було 4 родини Носенків. Носенко Іван — міністр морського флоту СРСР.
Огняний (Іванків, Марківці). У 1766 р. двір Сави Огняника у Гоголеві. У 1780 р. в Русанові жила вдова Огняна з дітьми. Від давнього слова огн- вогонь.
Онищенко — двір Федора Онищенка (Г., 1766). Від особового імені Онисим.
Павлик — у 1725 р. отаманом Світильні був Іван Павленко, у 1780 р. в Русанові жив рід Павличенко. Павла (лат.) означає “маленька”, Павла — свята діва ІІІ ст.