Шіла-на-гіг () — скульптурні зображення оголених жінок, зазвичай зі збільшеною вульвою. Їх можна побачити на церквах, замках, нормандських вежах і інших будівлях епохи Середньовіччя на території всієї Західної Європи, а також Чехії та Словаччини. Однак найбільше Шіла-на-гіг знаходиться в Ірландії (понад 100) та Британії. Можуть бути встановлені разом з чоловічою фігурою. Один з кращих прикладів цієї скульптури можна знайти в башті при монастирі Ратту в графстві Керрі, інша відома статуя знаходиться в селі Кілпек в Герефордширі.
Близько половини з них все ще знаходяться в своїх вихідних місцезнаходженнях: на стінах християнських церков і міст, всередині замків, на колонах і надгробних плитах. 3 знаходяться в приватній власності, 20 — в музеях, інші — лише в письмових згадках. Існують документи, які вказують на те, що деякі фігури були знищені.
Призначення
Передбачається, що фігури Шіла-на-гіг покликані відлякувати злих духів аналогічно до гаргуйльї. Вони часто розташовані над дверима або вікнами, ймовірно, щоб захистити ці отвори. Існують також і інші версії призначення Шіла-на-гіг, наприклад, зв'язок з культом жіночого родоводу, але ця теорія не пояснює існування скульптур з ребрами що виступають або повислими грудьми. Висловлюється також думка, що ці фігури служили для цілей релігійної освіти, попереджаючи парафіянин про плотські гріхи. В цьому випадку, зовсім незрозуміло, чому крім них, ні в Ірландії, ні в Англії не було знайдено будь-яких інших різновидів еротичних гротесків, які могли б закріпити подібне утворення. Аргументованою є і точка зору, що статуї зображували якогось могутнього кумира або божество, з яким рання християнська церква повинна була миритися через його популярність серед простих людей.
Ентоні Вейр, визнаний сучасний фахівець по ірландським фігурам, після спільної роботи з Джимом Джарменом, істориком-мистецтвознавцем, заявив, що фігури Шіла-на-гіг мають на меті проілюструвати церковну мораль щодо одного з семи смертних гріхів — luxuria (з лат. — «хтивість»). Ексгібіціоністські скульптури жінок, чоловіків, демонів і чудовиськ, які демонструють статеві органи, часто знаходили разом з іншими фігурами, які зображують сцени пекла. У продовженні цієї інтерпретації Вейр і Джармен розвивають теорію континентального походження Шіла-на-гіг, вперше запропоновану Йоргеном Андерсеном. Вони стверджують, що мотив цих фігур мігрував з материка через паломницькі маршрути з Сантьяго-де-Компостела.
Використання Шіла-на-гіг як захисту проти злих духів може мати давнє коріння, наприклад, у трьох місцях уздовж Валу Адріана вирізані фігури фалосів, а в двох місцях на лицьовій стороні — фігури вульв. Функції фалоса і вульви, як статевих органів — давати життя, тобто символічно вони протистоять смерті і руйнуванню.
Ірландка Едіт Гест була першою, хто класифікував і датував скульптури Шіла-на-гіг. Виявилося, що в Ірландії вони створювалися з IX по XVI століття, основна частина відноситься до XI і XIII століть, що не виключає ймовірності ні більш раннього походження, ні язичницьких практик, пов'язаних з фігурами. Вони часто називалися амулетами проти наврочення, оберегами від нещастя. Натерті стегна, животи і лоби деяких фігур говорять про їх шанування. Едіт Гест також повідомляє, що відношення до фігур змінилося в середині XIX століття, деяких стали вважати відьмами.
Моллі Маллінс робить висновок, що головне призначення Шіла-на-гіг у сьогоднішньому суспільстві — це використовувати вагінальні образи, щоб замінити жіночий сором жіночою честю та скасувати подання, що сексуально розкута жінка — це незручний, непристойний образ. Будучи туристичною визначною пам'яткою, а також об'єктом, що вивчається в школах, фігури Шіла-на-гіг виконують своє нове призначення.
Етимологія Етимологія словосполучення «Шіла-на-гіг» залишається незрозумілою. Вперше воно вживається щодо скульптурних зображень у «Працях Королівської Ірландської Академії», що відносяться до 1840 року. Дослідник Йорген Андерсен пише, що назва «Шіла-на-гіг» походить від ірландської фрази «Sighle nа gCíoch», що означає «груди старої карги», або від «Síle ina Giob» — «Шейла (від Сіл, ірландської форми англо-нормандського ім'я Сесіл або Сесілія) на корточках».
Барбара Фрейтаг присвячує етимології цієї назви главу у своїй книзі «Sheela-Na-Gigs: Unravelling an Enigma», де приводить більш ранні його згадки, ніж тексти 1840 року, в тому числі судно «Шіла-на-гіг» Королівського флоту Великої Британії та однойменний танець, що відносяться до XVIII століття. У записах Королівського флоту назва пояснюється як «ірландський жіночий дух». Фрейтаг також виявила, що слово «gig» (читається «ґіґ») є позначенням жіночих статевих органів на північно-англійському сленгу. Аналогічне тлумачення в сучасному ірландському сленгу має слово «gigh» (вимовляється [ɡʲiː]).
Зв'язок з подібними фігурами в історії Морін Конкеннан, користуючись тим, що джерел, присвячених скульптурі Шіла-на-гіг досить мало, пов'язує її з індуською фігурою Калі.
Маргарет Мюррей, відома єгиптологиня, пов'язує фігури Шіла-на-гіг з фігурами древньої богині Баубо, що сидить на землі, з широко розставленими ногами, як ніби для акцентування зовнішніх статевих органів. Вчена стверджує, що Баубо, подібно римської «Bona Dea», єгипетської Ісіді і месопотамської Іштар, належить до числа богинь, чиї обряди суворо уникали чоловіків. Незважаючи на приналежність баубо давньогрецької міфології, де вона марнотратно танцює, показуючи свої статеві органи Деметрі, щоб розсмішити і відвернути її від відчаю, викликаного викраденням Персефони, існувала також і давніша єгипетська постать цієї богині. Все це говорить про те, що подібні фігури з'являються раптово, у великій кількості, в певних історичних періодах і в певних місцях. При цьому вони не мають прямого попередника.
Ірландська жінка-науковець Енн Росс пропагує думку, що ці фігури — відображення ірландських і кельтських богинь, могутніх войовниць і зразкових жінок — вмілих у плодоносінні і вихованні дітей. Вони також відомі своєю можливістю змінювати вигляд з прекрасних жінок у потворних старих відьом. Існує давня ірландська повість «The Destruction of Da Derga's Hostel», в якій подібна стара карга описується як величезна, потворна, огидна жінка з великим ротом і оголеними статевими органами, що торкаються аж до колін. Доброзичливі і недоброзичливі, натуралістичні і символічні кельтські богині завжди складаються з двох частин. Можливо, подібне спостереження — це ключ до розуміння фігур Шіла-на-гіг, вони теж повинні бути подвійними: ймовірно, вони були створені з думкою про те, що розуміти ці фігури варто по-різному. Можливо, вони були наділені двома протилежними якостями, як і вищезгадані кельтські богині. Вони можуть або спокусити своєю оголеністю, або явити зразок кращих жіночих якостей.
У культурі Одна з композицій у дебютному альбомі Пі Джей Гарві, Dry, називається «Sheela-Na-Gig». У ній чоловік висміює жіноче почуття гордості своїм тілом.
Див. також Гаргуйль
Калех Круглі вежі Ірландії
Література Dr. Jørgen Andersen, The Witch on the Wall: Medieval Erotic Sculpture in the British Isles, 1977 Ann Pearson, Reclaiming the Sheela-na-gigs: goddess imagery in medieval sculptures of Ireland, Canadian Woman Studies 17.3, 1997 Anne Ross, The Divine Hag of the Pagan Celts, London: Routledge, 1973 Anthony Weir & James Jerman, Images of Lust: Sexual Carvings on Medieval Churches , Routledge, 1986 Eamonn P. Kelly, Sheela-na-Gigs: Origins and Functions, Town House, 1996 Guest, Edith, Irish Sheela-na-gigs in 1935, Journal of the Royal Society of Antiquaries of Ireland (JRSAI) Series 7, VI, 1936 Guest, Edith, Some Notes on the Dating of Sheela-na-gigs, Journal of the Royal Society of Antiquaries of Ireland (JRSAI) Series 7, VII, 1937 Mullins, Molly, Representations of History, Irish Feminism, and the Politics of Difference, Feminist Studies 17.1, 1991 Murray, Margaret, Female Fertility Figures Journal of the Royal Anthropological Institute (JRAI) 64, 1934
Dr. Barbara Freitag, A new light on the Sheela-na-gig, 1999 Dr. Maureen Concannon, The Sacred Whore: Sheela Goddess of the Celts, The Collins Press, 2004 Joanne McMahon & Jack Roberts, The Sheela-na-Gigs of Ireland and Britain: The Divine Hag of the Christian Celts — An Illustrated Guide, Mercier Press Ltd., 2000 James O’Connor, Sheela na gig, Fethard Historical Society, 1991
Посилання SheelaNaGig.org - a guide to Sheela Na Gig carvings in the UK . Ірландські символи: Шіла-на-гіг