Сосні́вка () — село в Україні, у Іванківській селищній громаді Вишгородського району Київської області. Населення становить 311 осіб.
Колишня назва села — Оцитель, на думку Л.Похилевича, походила від слова оцет.
Історія
Село Соснівка отримало нинішню назву на підставі Указу президії Верховної Ради УРСР від 07.03.1946 року про перейменування села Оцитель і Оцительської сільради.
За місцевими переказами та архівними відомостями назва села походить від слова учитель, оскільки в селі мешкав чоловік який навчав людей грамоті. В подальшому протягом 350 років назва села трансформувалась в Уцитель, а далі - Очитель, Обчитель, Овчитель, Оцітель, Ощітель, Овцітель, Оціталь, Оцітіль, Овцітєл, Очіталь, Овціталь, Огуітель, Овцєтєль, Оцитіль, Овцєтель, Отсітель, Оцетіль, Авцитель, Одітель, Овцитель, Оцитель.
Перша письмова згадка про Оцитель та Гуту Скляну є в Атласі Речі Посполитої ХVI - ХVIІ століть на Землі Руські. Вже тоді в селі діяв скляний завод з виробництва гутного скла який функціонував до 1886 року, а на греблі перед великим ставом поставав водяний млин.
За археологічними дослідженнями історія заселення території Соснівки сягає кінця Х-го - початку ХI століття, а наявність ліпної кераміки доби бронзового віку вказує на проживання людей у цій місцевості і в добу бронзового віку, яка на території України охоплює III – кінець II століття до нашої ери.
Село відносилось до Іванківського маєтку власниками якого у різні часи, починаючи з 1618 року були Ганна Гулевичівна Лаврінова Лозчина, Конєцпольські, Антон Поцей, Людвіка Гонората Потій Любомирська, а згодом її діти та їхні правонаступники - князі Любомирські період володіння яких маєтком завершила княгиня Катерина (Катажина-Марія) Сігізмундовна Любомирська в 1904 році. В подальшому оцительські землі неодноразово перепродувались іншим землевласникам, починаючи з Наума Афанасійовича Колесницького в 1893 році та завершуючи дворянами Бржозовськими та землевласником Рудим в 1917 році.
У 1795 році з приходом Російської імперії після припинення існування Речі Посполитої відбулось закріпачення селян. У власності поміщиків - Костянтина, Євгенія, Антонія і Олександра Любомирських станом на 1811рік опинились 141 селян, а всього в селі проживало 151 особа.
Поміщицьке господарювання в Іванківському маєтку провадилось фільварковим способом. Оцитель разом Феневичами, Руднею Тальською, Слободою Ракитною входив до фільварку Наталін.
В 1867 році 60 оцительських селян викупили у князя Костянтина Любомирського приблизно по 21 гектару землі для чого брали викупну позику в Селянському поземельному банку і звільнились від кріпацтва. Позика для Оцителя складала 6942 руб. 33 коп.
17.01.1885 року княгиня Катерина Любомирська продає 1-ї гільдії київському купцю Нафтулу Гираровичу Горенштейну на зруб весь ліс у кількості 9765 десятин по правій стороні річки Тетерів з дач Трегубовщина, Раховська, Феневицька, куди входили й прилеглі до Оцителя ліси.
У 1900 році в Оцителі проживають 983 особи. В селі діють 1 школа грамоти, 1 кузня, 1 водяний та 3 вітряні млини.
1904 року на сільському сході вирішено побудувати церкву яка була збудована і освячена в 1908 році на честь Різдва Пресвятої Богородиці та функціонувала до 1930 року, а потім після перерви з 1942 по 1960 рік.
З 1905 року до 1917 року біля Горілого болота в Оцителі діяв лісопильний завод обладнаний двома локомобільними двигунами який належав братам Горенштейнам та Графманам.
З 1915 року є відомості про знамениту Оцительську ярмарку яка тоді проводилась 10-го числа щомісячно. На той час в селі мешкало 1319 осіб.
30.05.1915 року в Оцителі відбулась сутичка між управителем маєтку дворянина Бржозовського дворянином Чернецьким в групі з служниками маєтку та оцительськими селянами в результаті якої Шило Іваном Трохимович був поранений, стражник Коломієць помер від ран, 10-ро селян арештовані і віддані під суд. За вироком суду троє селян засудженні до смертної кари через повішення і згодом помилувані з заміною страти на довічну каторгу, а інші – виправдані.
Оцительські селяни воювали, як і всі в Російські імперії на фронтах Першої світової війни під час якої один воїн був вбитий, один залишений на полі бою, а 24 воїни поранені. Інші повернулись додому неушкоджені. Багато пройшли через полон.
13.07.1917 року утворюється Оцительська сільська рада робітничих селянських і червоноармійських депутатів. Головою обрано Шило Михайла Васильовича.
З 1 по 5 вересня 1918 року банди більшовиків переховуються між Оцителем і Феневичами про що повідомляють урядові звіти Української Народної Республіки.
В 1920 році утворюється Оцительський комнезам головами якого в різні часи були Шило Михайло Васильович, Кадун Федір Тимофійович, Мельник Яків Федорович, Олексієнко Степан Кононович та інші.
Вводилась жорстка податкова політика стосовно заможних господарів.
Так Кожем’яченку Нестору Артемовичу який мав 13,25 десятин землі, було виставлено податок у кількості 1129,28 кг зерна, 460,8кг картоплі, 22,3 пудів сіна, і 11, 19кг соломи. А ще був податок на м’ясо, сало, яйця.
В той же час селяни які мали до 1 га землі від податку звільнялись.
В 1922 році в селі реєструється меліоративне товариство.
Станом на 1922 рік в у власності оцительських селян було 456 голів рогатої худоби, 196 овець, 206 свиней.
Також в селі станом на 1922 рік ще існували три вітряних млини.
24.06.1922 року з Оцительської церкви більшовицькою владою вилучаються срібні чаша, хрест, ложка та 12338 рублів.
08.07.1920 року засновується Оцительське споживче товариство.
За переписом 17.12.1926 року в Оцителі в 347 дворах проживає 1412 осіб.
У 1928 році в Оцителі позбавляються виборчих прав 30 осіб.
СОЗ (спілка обробітку землі) в Оцителі утворено 1929 році.
В 1928 році побудована 2-х річна школа.
1930 року створено Оцительську сільськогосподарську артіль. Головою був Роговик Юхим Васильович. Того ж року в селі розпочалось розкуркулення шляхом конфіскації майна та виселення господарів з родинами з хат до Сибіру.
Під час Голодомору 1932-33років в Оцителі померли 126 осіб. Підвищений рівень смертності продовжувався і в 1934 році.
1935 року колгоспу ім. Леніна села Оцитель вручається акт на постійне користування землею.
В 1937-1938 році були незаконно репресовані і розстріляні двоє жителів села прах яких покоїться в Національному історико-меморіальному заповіднику "Биківнянські могили».
В 1937 та наступних роках здійснювалась рибогосподарська діяльність на ставу Кокове колгоспу імені Леніна.
Друга світова війна 1939-1945 років забрала життя 118 воїнів з Оцителя.
55 осіб пройшли через примусові роботи в якості остарбайтерів в Німеччині.
1951року в селі будується будинок культури.
Складаються плани обліснення пісків та меліоративних робіт.
В 1954-55 роках розпочинається електрифікація села.
У 1955році в селі проживає 1076осіб.
Працює 8-річна школа на чолі з директором Зеленим Григорієм Іларіоновичем.
Останнім головою Соснівської сільради з 13.08.1959року по 07.01.1960року був Тимошенко Микола Семенович.
1960 року ліквідується Соснівська сільрада і колгосп імені Леніна.
Село переходить до Феневицької сільради, а колгосп в якості відділення - до Феневицького колгоспу який з імені Шевченка перейменовано на імені Леніна.
Того ж року за участі Феневицької сільради, Іванківського райвиконкому, Київського облвиконкому, Уповноваженого Ради у справах православної церкви при Кабміні СРСР у Київській області приймається рішення про розібрання церкви Різдва Пресвятої Богородиці з наступним використанням матеріалів для будівництва школи.
12.05.1960 року релігійна громада знімається з реєстрації.
1965 року рішення щодо церкви були виконані. Церкву розібрали найняті з Катюжанки робітники, а з вилучених матеріалів згодом зведена прибудова до школи.
На той час в школі навчались 142 учні.
В 1967 році будується дорога з твердим кам’яним покриттям Бородянка – Феневичі яка проходить через Соснівку.
1970 року населення складає 1089осіб. В 1980 році населення зменшилось до 700 осіб і цей процес стає незворотнім. Молодь виїжджає з села.
Село розташоване в оточені численних боліт, канав і водойм неподалік річки Здвиж.
У 1974 році розпочаті меліоративні роботи в результаті яких побудована розгалужена шлюзована система водних каналів і водойм в які входять водойми Зелене, Микитівське, Кокове, Просяне, В’юнища та інші вода з яких спрямовується в річку Здвиж рівень якої знаходиться на 15метрів нижче від рівня Кокового та Просяного.
1990-1991 року побудована асфальтована дорога від центру села по вулиці Центральній до Бондарні ініціатором і натхненником чого став Олексієнко Василь Васильович з Бондарні який на той час працював начальником відділу та головою профкому «Київоблавтодору». Інші вулиці села окрім частини вулиці Центральної у напрямку до кутка Баї не мають твердого покриття.
01.06.1997 року приймається рішення про закриття школи в Соснівці.
1997 року жителям соснівчанам – членам КСП «Феневицьке» видаються сертифікати на право на земельну частку (пай) у розмірі 4.11 умовних кадастрових гектарів в КСП «Феневицьке». Бажаючих обробляти власну землю не виявилось. Частина землевласників здали свої землі в оренду, а поля на яких вирощуються багаті врожаї сільськогосподарських культур нині обробляються ТОВ «ЛІДЕР ЗЕМПРОМ АГРО».
04.04.2001 року СГВК «Феневицьке» у зв’язку з реорганізацією передає новоствореному сільськогосподарському ТОВ «Оцитель» розташовані в Соснівці сільськогосподарські об’єкти та основні засоби виробництва:1. Пилорама. 2.Електродвигун 30квт. 3.Млин. 4.Корівник №1.5.Корівник №2.6.Скважина, башня. 7.Ставок. 8.Автобус 3270.
Вартість переданого складала 119099 грн.
Засноване в 1996 році товариство з обмеженою відповідальністю «Тальське» з 10.10.2017 року було зареєстроване в Соснівці.
В селі на вул. Центральній зведена невелика будівля церкви яка не зареєстрована як об’єкт нерухомого майна і під яку не виділена земельна ділянка. Релігійна церковна громада села не створена і не зареєстрована.
З 2016 року в Соснівці діє заснований відомими українськими кінологами, спортсменами та суддями міжнародної категорії Артемом Подліним та Мариною Німченко
Дресирувальний центр «Династія» - унікальний кінологічний центр України, який спеціалізується на підготовці та розвитку пастуших собак. Саме тут створено єдиний в Україні постійно діючий майданчик для тренувань з пастушої служби та проведення офіційних змагань за міжнародними правилами.
Також в селі працює Сирне ательє родини Кириленків яке виробляє сири з молока швейцарських кіз заанівської породи.
В селі є сучасний магазин та кафе. Функціонує сільський клуб та бібліотека в яких діє сільський історичний музей. Кількість зареєстрованого населення складає 159 осіб.
Видатні люди села письменник Коваленко Микола Васильович, чемпіон України і майстер спорту з легкої атлетики Прищепа Іван Іванович, пілот і поет-гуморист Олексієнко Василь Степанович.