Афромексиканці () — жителі Мексики африканського походження.

Історія

Колоніальний період

Перші африканці були завезені в Мексику незабаром після появи конкістадорів, в основному шляхом работоргівлі. Деякі священники, в тому числі Бартоломе де лас Касас, спочатку сприяли ввезенню чорних рабів, щоб знизити жорстоке поводження з індіанцями, але, коли Лас Касас побачив жорстоке поводження з африканськими рабами, він відмовився від підтримки ввезення африканців. Більшість рабів прибули з території сучасних держав Гани, Кот-д'Івуару, Сенегалу, Гамбії, Нігерії, Конго і Анголи.

На відміну від змішання корінних американців і білих, яке підтримували як духовенство, так і іспанська корона, африканці були відокремлені від решти населення в максимально можливій мірі, і протягом колоніального періоду змішання було відносно невеликим. Нащадки негрів і індіанців називалися самбо, а нащадки метисів і африканців — афрометісамі. Побоюючись повстань, колоніальні влади застосовували демографічну політику, яка не допускає проживання занадто великої кількості чорношкірих в одному районі. Проте, часто відбувалися повстання, з яких повстання Гаспара Янга близько 1600 р було одним з найвідоміших і найбільш успішних. Рабів-утікачів називали марони, а їх поселення — паленке. Іноді корінні американці і чорношкірі піднімали повстання разом, але в цілому, частково через жорсткий поділ, який підтримувала колоніальна влада, чорношкірі та корінні американці не ладили між собою.

Незалежність З XVIII століття работоргівля, а разом з нею і відсоток афромексиканців в населенні Мексики, стали скорочуватися. Імпорт рабів в Мексику ніколи не перевищував, наприклад, такий, що існував у Карибському басейні, Сполучених Штатах або Бразилії, а до моменту початку війни за незалежність в 1810 році рабами залишалося не більше 0,3 % населення. Сподіваючись на расову рівність, багато афро-мексиканців приєдналися до мексиканської війни за незалежність, оскільки лідери повстання проголошували расову рівність і скасування рабства. Деякі з видатних борців за незалежність мали частково африканське походження, в тому числі Хосе Марія Морелос і Вісенте Герреро.

Рабство було офіційно скасовано після проголошення республіки Конституцією Мексики 1824 року. Останні раби були звільнені в 1829 році за наказом Герреро, який став першим частково чорношкірим за походженням президентом країни. Оскільки рабство в Мексиці було заборонено, країна стала привабливим притулком для рабів зі Сполучених Штатів; багато афро-семінолів також втекли у Мексику. Заборона рабства було однією з основних причин початку Техаської війни за незалежність, а потім американо-мексиканської війни.

Афрометіс Хуан Альварес був другим чорношкірим президентом Мексики з 1855 по 1856 рік.

Дискримінація

Хоча з 1821 року розрізнення за расою або походженням не підтримувалося офіціально, на практиці афро-мексиканці часто ставали жертвами расизму та дискримінації, які до цього часу повністю не викорінені. Проте, важливою відмінністю від дискримінації чорних в Сполучених Штатах було те, що розділові лінії між чорношкірими і іншими групами населення в Мексиці були набагато більш розмиті (наприклад, мексиканський перепис населення, на відміну від США, не відслідковує етнічну приналежність), а змішання було набагато більш поширеним, що також ускладнює відрізнення афромексиканців. Таким чином, замість явної сегрегації чорних і білих, як до недавнього часу в США, існує «поступова дискримінація»; чим темніша людина, тим більша ймовірність, що вона стане жертвою дискримінації. Таке упереджене ставлення стосується не лише афромексиканців; темні індіанці також частіше стають жертвами дискримінації, ніж світліші індіанці. Хоча в деяких частинах країни афромексиканців більше, ніж в інших, вони ніколи не живуть окремо від решти населення; зокрема, «чорні квартали» відсутні як такі. На державному рівні з моменту здобуття незалежності сегрегація також ніколи не підтримувалася.

На практиці, безправ'я афро-мексиканців полягає в основному в запереченні африканського впливу, як етнічного, так і культурного. Багато мексиканців думають, що в Мексиці просто немає африканців, і тому припускають, що афро-мексиканці насправді є недавніми іммігрантами з Центральної Америки, де відсоток населення африканського походження набагато вищий. Відомо кілька випадків, коли поліція заарештовувала афромексиканців і змушувала їх співати гімн Мексики, щоб довести, що вони не є нелегальними іммігрантами. Афромексиканці і самі часто заперечують своє походження і вважають за краще називати себе метисами.

В останні роки інтерес до афромексиканців зріс. Наприклад, антрополог Гонсало Агірре Бельтран називає африканську культуру «третім коренем» Мексики, поряд з європейцями (креолами) і корінними американцями.

Демографія

Оскільки офіційна статистика по расовому складу в Мексиці не ведеться, точні цифри чисельності афро-мексиканців не відомі. Більшість оцінок припускають близько мільйона або одного відсотка населення Мексики. За словами американського дослідника Чарльза Генрі Роуелла, сам по собі термін Боель не є коректним через масове змішування населення; навіть ті афромексиканці, які мають чорну шкіру, з великою ймовірністю мають домішка креольської або індіанської крові.

Більшість афромексиканців живуть на півдні Мексики, в основному в штатах Герреро, Оахака, Веракрус, Табаско і Кінтана-Роо. Багато афро-карибських іммігрантів також живуть в останньому штаті. На узбережжі Коста-Чика, на тихоокеанському узбережжі між Акапулько і Уатулко в Герреро і Оахака, проживає значна громада афрометисів.

Відомі афромексиканці

Ліліана Аллен, легкоатлет Хуан Н. Альварес (частково), політик і військовий Рубен Амаро, бейсболіст Мелвін Браун, футболіст Елізабет Катлетт, скульптор Хосе Дамаску, футболіст Жан Дюверже, актор Вісенте Герреро (частково), політик і борець за незалежність Хоакін Хендрікс Діас, політик Едоардо Ізеллі, футболіст Джонні Лаборіель, співак Калімба Марічал, співак М'Балія Марічал, співачка Хосе Марія Морелос (частково), борець за незалежність Рене Муньос, сценарист Хосе Наполес, боксер Ель Негріто Поета, поет Хорхе Орта, бейсболіст Піо Піко (частково), політик Мемін Пінгіна, мультиплікаційний персонаж Вісенте Ріва Паласіо (частково), політик, історик, юрист, солдат і письменник Хуан де ла Роса, боксер Джовані дос Сантос, футболіст Джонатан дос Сантос, футболіст Марія дель Соль, співачка Тона Ла Негра, співачка Гаспар Янга, ватажок повстання Заморіта, актор

Див. також

Афроамериканці Афробразильці