Савелій Мойсейович Зейденберг (Зайденберг) (справжнє ім'я — Говшій-Шоель МовшовічМій Бердичів.; 28 квітня 1862, Бердичів — 1942, Ярославль) — радянський живописець, графік, педагог; співзасновник і член Товариства художників імені Архипа Куїнджі у 1909—1920 рокахСоцреалізм. Клуб київських колекціонерів..

Біографія Народився року в місті Бердичеві (тепер Житомирська область, Україна) в єврейській сім'ї. Наприкінці 1870-х — початку 1880-х років навчався у Київській рисувальній школі Миколи Мурашка. 1882 року поступив до Санкт-Петербурзького університету та записався вільним слухачем у Петербурзьку академію мистецтв. З 1885 року став дійсним студентом Академії, яку закінчив у 1891 році. Під час навчання у 1884 і 1886 роках отримав малі, а у 1886 і 1888 роках великі срібні медалі. У 1890 році за картину «Апостол Петро зцілює кульгавого» отримав золоту медаль, а 1891 року за картину «Прийняття християнства святою царицею Олександрою» отримав звання художника історичного живопису першого ступеня.

Жив у Санкт-Петербурзі. Відкрив власну Школу живопису та малюнку. У 1914—1917 роках викладав у студії по підготовці до вступу в Академію миистецтв. До 1940 року викладав у Вищому художньо-технічному інституті і в Інституті живопису, скульптури і архітектури. Серед учнів: Микола Акімов, Юрій Анненков, Олексій Грицай, Марк Шагал.

Помер у 1942 році під час перебування в евакуації у місті Ярославлі.

Творчість У 1890-х — 1910-х роках писав переважно історичні і жанрові картини. Серед них: «Ремонт залізничного шляху» (1897, полотно, олія; Одеський художній музей); «Ушкуйники» («Новгородська вольниця», 1900); «Ярмарка в Малоросії» (1901); «Повалення єпископа астраханського» (1903); «Іван Грозний над трупом сина» (1904); «На ярмарку» (1907); «Розшуки поранених» (1914). В цей період виконав низку портретів художника Павла Щербова (1889); професора Миколи Кареєва (1897); режисера Євтихія Карпова (1901); художника Євгена Столиці (1902); художника Костянтина Крижицького (1903); співачки Анастасії В'яльцевої (1904); сина (1906); пейзажів «Осіння повінь» (1900); «Ввечері» (1904); «Бабине літо» (1907); «Останній промінь» (1910); «У садибі» (Костромський обласний музей образотворчих мистецтв); «На смузі» (Бердянський художній музей).; Малював для журналу «Нива».

Після Жовтневої революції писав картини присвячені радянському селу, Червоній армії і Червоному флоту. У 1918 році брав участь у оформлені вулиць і площ Петрограда до святкування 1-ї річниці Жовтневої революції. Серед післяреволюційних робіт: «Переведення декабристів а Олександрівську фортецю» (1924); «Червонофлотці на колгоспному ярмарку» (1933); «Зустріч Червоної гвардії в містечку» (1934); «С. М. Кіров в колгоспі» (1934); «Повернення колгоспників із сінокосу» (1935); «Виробнича нарада на "Червоному Виборжці"» (1937); «Читання Пушкіна в колгоспі» (1937). Брав участь у виставках Академії мистецтв, Товариства російських акварелістів, Товариства імені А. І. Куїнджі, Товариства південноросійських художників з 1886 року. В радянський період учасник виставок: Асоціації художників революційної Росії (1924—1926); «Робітничо-Селянській Червоній армії п'ятнадцять років» (1933, Москва); «Робітничо-Селянській Червоній армії двадцять років» (1938, Москва); «Індустрія соціалізму», Москва (1939, Москва). Персональна виставка пройшла у Ленінграді в 1937 році.

Примітки

Література Зейденберг, Савелий Моисеевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 4, книга 1 — Москва: Искусство, 1983. — сторінка 280 .