Є́рківці — село в Україні, у Бориспільському районі Київської області. Населення становить 1280 осіб.

Входять до Дівичківської сільської об'єднаної територіальної громади.

Географія Єрківці розташовані за 17 км від міста Переяслав, що на 70-у кілометрі автомобільної траси Київ — Черкаси.

Село знаходиться на кордоні рівномірного падіння до Дніпра тієї загальної гряди, яка займає значну частину Лівобережної України. Тут лесова тераса, що сягає у висоту до 10-15 метрів, знижується в напрямку болотистої місцевості, утвореної трьома протоками-старицями, що відомі під назвами «Стави», «Круглий став», «Жолоб». Вони перетинають село з заходу на південь. На південно-східній околиці села ці протоки зливаються в одну і мають назву «Булатиця», яка далі тече чітко сформованим руслом уздовж схилу лесової тераси до села Веселого.

Історія На території села та поряд з ним виявлено кілька поселень давньоруського часу: на кутках Цьомине та Ждани, в урочищах Стави, Солонці, Вертиби. Одне з них розташоване в ур. Стави, у місці витоку р. Булатиці – пов’язується з селищем Булатчин, яке згадується в жалуваній грамоті князя Олелька Володимировича боярину Олехну Сохновичу (1445 р.).

Назва села, за однією з легенд, пояснюється назвою міфічної річки Ярка, яка нібито колись протікала із заходу від Виртибів на південь до Булатиці. Інша гіпотеза виводить першу назву поселення від ознак рельєфу місцевості – «яри», що трансформувалося в «Ярковці», а потім в «Єрковці».

За іншими переказами село засноване козаком Переяславського полку Єрком до якого приєднались ще кілька козацьких сімей. Так поступово заснувався хутір Єрки, який пізніше переріс у велике село Єрківці. Вперше згадується в історичних документах 1455 року. Село позначене на карті Гійом де Боплана під назвою Ірко. Це дещо підтверджує думку про походження назви з давнішньої форми Єркове, у основі, якої лежить чоловіче ім’я Єрко.

За козаччини село належало до першої Переяславської сотні Переяславського полку Війська Запорозького.

З 1751 року церква св. Михаїла

За Описом Київського намісництва 70–80-х років XVIII ст. 1781 року село відносилось до Переяславського повіту даного намісництва і у ньому нараховувалось: 67 хат — виборних козаків, 64 хат — козаків підпомічників, 107 хат — посполитих, різночинських і козацьких підсусідків. Всього було 238 хат.Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6.

За книгою Описи Київського намісництва 70–80-х років XVIII ст. 1787 року у селі проживало 440 душ. Було у володінні козаків.

Є на мапі 1787 року

З ліквідацією Київського намісництва, село як і увесь Переяславський повіт, перейшло до складу Полтавської губернії.

За даними 1859 року село є «власницьким та козачим»; дворів — 282; населення — 2296 особи (ч. — 1181, ж. — 1115); є православна церква, сільська управа та завод.

У 1880 році село увійшло у новостворену Ковалинську волость Переяславського повіту. Однак, наприкінці XIX століття волосне правління перенесено до села Єрківці і назву волості змінено на Єрковецька.

Після Української революції, та з початком радянсько-української війни Єрківці разом з Дівичками чинили помітний опір загонам Червоної армії у своєму повіті. Красномовною є телеграма від 1 квітня 1920 року Переяславського Повітревкому Полтавському губревкому і губчека «про надання домоги у ліквідації банди, що напала на місто»Трудящиеся полтавщины в борьбе за установление и укрепление советской власти (1917—1920 гг.) Сборник документов и материалов // Полтавская обласная типография. — Полтава, 1957. — 227 (маючи на увазі Переяслав). Як пізніше і бійців УПА, місцевих повстанців червоні командири іменують не інакше як «бандити».

В 1929 році на території села Єрківці було створено 2 колгоспи: «Іскра» і «1 Мая» В 1930 році організувався ще один колгосп — ім. Ворошилова. При цьому було розкуркулено 7 сімей.

Перед Голодомором у селі Єрківці був 671 двір та проживав 3771 мешканець. З них померло від голоду близько 1000 чоловік, встановлено прізвища — 580. Померлі від голоду поховані на сільських кладовищах.

У роки Німецько-радянської війни з Єрківець воювати пішли близько 500 осіб. 298 з них не повернулись. У селі діяв партизанський загін ім. Щорса, яким керував єрківчанин Микола Яременко.

У листопаді 2017 року Єрківці увійшли до Дівичківської сільської об'єднаної територіальної громади утвореної шляхом об'єднання жителів сіл: Дівички, Єрківці, Ковалин, Стовп'яги, Веселе, Гречаники, Кавказ.

Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська123196.17%російська453.52%білоруська10.08%інші/не вказали30.23%Усього1280100%

Інфраструктура, промисловість та об'єкти соціальної сфери

Загальна площа в межах населеного пункту 622,02 га.

На території сільської ради розташовані та діють СТОВ «Єрківці-2», ПП «Тріумф» та фермерські господарства: «Геркулес», «Святослав», «Бебешко В.І.», «Стожар», «Скиба О.П.», а також є:

Навчально-виховне об’єднання «ЗОШ І-ІІІ ст. ДНЗ»; Єрківецька амбулаторія загальної практики сімейної медицини; Сільська бібліотека; Будинок культури; Відділення поштового зв’язку; Церква св. Архістратига Михаїла.

Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

Примітки

Посилання село Єрківці  — сайт Переяслав-Хмельницького району Історична довідка села Єрковці на сайті Дівичківської громади