«Котячий язик» (, , , , , , , , , , ) — печиво, популярне в деяких європейських, азійських і південноамериканських країнах. Назва пов'язана з тим, що за своїм виглядом печиво віддалено нагадує котячий язик (довгий і плаский). Печиво солодке і хрустке. Його можна використовувати як для безпосереднього поїдання, так і як складник кондитерських виробів.
Опис Печиво довгастої форми, від п'яти до восьми сантиметрів завдовжки. Його виготовляють з яєчного білка, пшеничного борошна, цукру, вершкового масла і ванілі або молочного, темного чи білого шоколадів Lebensmittel-Lexikon Dr. Oetker, 4. Aufl. 2004, Artikel Katzenzungen.. Залежно від бажаної консистенції можна додати звичайне чи згущене молоко або масло. Отриману масу випікають в духовці до готовності. Додаткові інгредієнти можуть включати шоколад, цитрусові та спеції. Типовим є приготування сендвічів із начинки з крему ганаш, вершків або джему. Іноді його занурюють в шоколад. У Франції печиво часто подають із шербетом або морозивом, використовують для приготування тортів.
Перед випіканням використовують відповідну форму, в якій розподіляють тісто для печива. По-французьки ця формочка називається так само, як і печиво — langue-de-chat. Вона також використовується при приготуванні дамських пальчиків й еклерів.
На Канарських островах печиво подають до десерту .
Історія Шоколадні котячі язики почали випускати ще до 1900 року. Австрійська компанія Küfferle виробляє їх з 1892 року. В інших країнах Європи такі компанії, як Sarotti, Hachez і Halloren, також виробляють котячі язики. У Бразилії вони випускаються фірмами Zermatt і Kopenhagen. У Чилі вони виробляються компанією Costa під іспаномовною назвою Lengüitas de gato. В Угорщині поширена точка зору, що саме угорський кондитер швейцарського походження Еміль Жербо, власник будапештського кафе «Жербо» (), винайшов цей делікатес наприкінці 1880-их років .
Примітки
Посилання