Євдокія Гаврилівна Бо́лдирєва (12 лютого 1916, Довгинцеве — 26 березня 2016, Київ) — український живописець, член Спілки радянських художників України з 1946 року. Дружина художника Володимира Болдирєва, мати графіка Наталії Болдирєвої.
Біографія Народилася року на станції Довгинцевій (нині Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Україна). Протягом 1935—1946 років (з перервами) навчалась у Київському художньому інституті (викладачі Карпо Трохименко, Олексій Шовкуненко, Михайло Шаронов, Олександр Фомін). Дипломна робота — картина «Дніпро під Вишгородом».
З 1947 року працювала живописцем у Художньому фонді України. Жила в Києві, в будинку на вулиці Червоноармійській № 12, квартира № 16, потім в будинку на провулку Бастіонному № 9, квартира 62. Померла в Києві 26 березня 2016 року.
Творчість Працювала в галузі станкового живопису. Писала натюрморти, пейзажі, жанрові сцени, портрети. Серед робіт:
«Дніпро під Вишгородом» (1946); «Автопортрет» (1946); «Донбас. Завод імені Сталіна» (1947, полотно, олія; Полтавський художній музейПолтавський державний художній музей. Каталог / Відповідальний редактор директор музею О. Литвинова. Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. Київ, 1958.); «Відновлення домни. Макіївка» (1947, Сумський художній музей імені Никанора Онацького); «Коксохімічний завод. Рудченкове» (1949, Національний художній музей України); «Київ. Вокзал» (1951, полотно, олія; Національний художній музей УкраїниКиївський державний музей українського мистецтва. Каталог художніх творів (експозиція). Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. Київ, 1958, С. 54.); «Хата в Моринцях» (1952); «Зима» (1952); «Будівництво нової шахти в Донбасі» (1957); «Зелена вулиця» (1957); «На металургійному заводі» (1960); «В Кобзаревій хаті» (1961); «Подружжя Кисіль» (1961); «Дорога до колгоспу» (1961); «Будівництво Київської ГЕС» (1963); «Дорога до Чернечої гори» (1964); «Холодно» (1966); «Київські каштани» (1967); «Брат і сестра» (1968); «Пам'ять батьків» (1969); «Мої батьки» (1970); «Ланкова» (1971); «Юний кролівник» (1972); «Бульдонеж» (1978); «Кам'яниця в Седневі» (1986); «Травневий сад» (1986); «Дари ланів» (1991); «Повінь» (1995); «Мальви» (1996); «Білі півонії» (1996); «Подарункові квіти» (1997). </div> 1968 року розпочала серію «Вдови Великої Вітчизняної».
Брала участь у республіканських виставках з 1947 року, всесоюзних з 1946 року. Персональні виставки відбулися у КиєвіДо 100-річчя Євдокії Болдиревої / Дирекція виставок Національної спілки художників України.:
1975 — виставковий зал Спілки художників України на вулиці Володимирській; 1997 — галерея «Л-Арт»; 1997 — «Родина». Національний музей Тараса Шевченка; 1999 — «Вдови Великої Вітчизняної». Національний художній музей України; 2004 — галерея «Моро»; 2006 — до 90-річчя Центрального будинку художника. Виставкові зали НСХУ. </div> Крім згаданих музеїв, роботи художниці зберігаються в Національному музеї Тараса Шевченка, Національному музеї у Львові, у приватних збірках України, Росії, Німеччини, Японії, Сполучених Штатів Америки, Франції, Великої Британії, Канади, Бельгії.
Авторка статті в Енциклопедії сучасної України про Галину Зорю.
Відзнаки Заслужений художник України (з 2006 року; за вагомий особистий внесок у соціально-економічний і культурний розвиток України, активну громадську діяльність, багаторічну сумлінну працю); Довічна державна стипендія (з 2006 року).
Примітки
Література Болдирєва Євдокія Гаврилівна // ;
Болдирєва Євдокія Гаврилівна // ; Болдирєви // ;