Не́щерів (також Не́щирів, Несторів) — село в Україні, в Обухівському районі Київської області. Населення становить 336 осіб.
Герб У срібному щиті лазурова церква із золотими куполами, поверх неї золоті булава та сніп, покладені в косий хрест.Герб села
Історія
Перші писемні згадки про село датуються початком XVI ст. Нещерів входить до складу королівської даровизни Лукавиці, наданої шляхтичам Дорогостайським по річках Лукавиці і Красній. Також село згадується 16 грудня 1588 під час неправомірного продажу Обухівських земель Петром Дорогостайським князеві Янушу Острозькому, що стало причиною відомого судового розгляду і повернення маєтків законному власнику Павлові Дорогостайському у 1598.
У літописі йдеться, що в 1605 набігом татарської орди «знищені королівські волості Копачів і Нещерів біля самого Києва». 26 жовтня 1618 власник Нещерова скаржився Київському воєводі, що на Нещерів набігли кримчаки. У першій половині XVII ст. Нещерів мав статус митного містечка. До 1748 року село належало білоцерківському полковнику Антіну Танському, згодом, за борги, село було віддане у власність сотнику київського полку Павлові Гудимі.
Найдавніші відомі прізвища мешканців Нещерова, згідно зі Сповідними Списками на першу половину XVIII ст.: Асаула (Власенко), Бардак, Борейко, Вакульний, Винник, Волошин, Гопіненко, Гудяк, Зленко, Жулай, Жук, Качан, Компанієць, Мельник, Пальчевський, Рубан, Скалига, Сторож, Удовенко, Федоченко, Цівон, Шинкар. У 1760-их роках Гудима активно заселяв Гудимівку і частково Нещерів — новими посполитими, серед яких виявились і Івженки. Упродовж XIX ст. кількість Івженків зросла і становила 1/5 всіх мешканців Нещерова. До середини ХХ ст. прізвище лишалося найрозповсюдженішим у селі. В часи Другої світової війни, в період 1941—1944 років загинуло 22 солдати Обухівського району, які мали це прізвище.
За кліровою відомістю 1809 р. (ЦДІАК України. Ф.127, оп.1009, спр.56, арк.173-174) село належало поміщикам Гудим-Левковичам. Єпархія та повіт Київський. Церква кам'яна, мала 3 престоли.
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваЧисельністьВідсотокукраїнська44096,92 %російська122,64 %інші20,44 %Усього454100 %
Туризм Доїхати з Києва до Нещерова громадським транспортом можна від ст. м. Видубичі, звідки кожні 15-20 хвилин їде маршрутка № 309. Разом з Нещеровом туристи часто відвідують Підгірці та Креничі, де також збереглися цікаві культові споруди XVIII ст.
Пам'ятки В селі знаходиться Спасо-Преображенський скит Свято-Троїцького Іонинського монастиря. Скит обслуговується Свято-Преображенською церквою, збудованою у 1794-ому році. Урочище Гощів — гідрологічний заказник місцевого значення.
Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви Преображення Господнього с. Нещерів (приписне Гудимова слобода (с.* Гудимівка) XVIII ст. — Київської сот. Київський п., з 1781 р. Київського пов. Київського нам., з 1797 р. Київського пов. Київська губ.; ХІХ ст. — Копачівської (за ін. даними Обухівської)волості Київського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України. http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/nesh_002.xml
Галерея
Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)
Примітки
Посилання Верховна рада України Спасо-Преображенський скит у селі Нещерів (рос.)