Свято–Введенська церква — православний храм у місті Берислав. Перша назва — Воскресінська церква. Дерев'яний храм XVIII століття, споруджений у Переволочанській фортеці, що на Полтавщині та перевезений до Берислава 1784 року. Пам'ятка архітектури XVIII століття національного значення

Свято–Введенська церква у Бериславі була поодиноким збереженим зразком запорозького церковного зодчества XVIII століття, що вцілів на теренах Степової України. Її архітектурна форма, що належала до середньо–наддніпрянської школи, була живим втіленням традицій Гетьманщини, де конструктивна складність поєднувалася з архаїчними методами будівництва без жодного залізного цвяха. Для культурного ландшафту України ця споруда була не просто культовим об'єктом, а матеріальним доказом освоєння Півдня українським козацтвом задовго до імперських колонізаційних процесів.

1 серпня 2026 року церква згоріла внаслідок прицільного удару російського дронаНа Херсонщині росіяни зруйнували дерев'яну козацьку церкву, яку побудували без жодного цвяха.

Архітектурні особливості та втрачені реліквії Храм являв собою «тризубний» тип споруди з одним сильно розвинутим шатром — характерну ознаку козацького бароко. Конструкція базувалася на трикупольному плані, де дубові колоди з'єднувалися методом «на зарубках» за допомогою дерев'яних шпонок. Відсутність металевих цвяхів була ознакою найвищого теслярського пілотажу.

Храм був збудований із дубових колод, а його покрівля була залізною. Під час будівництва не використали жодного металевого цвяха — дерев'яні конструкції з'єднувалися дерев'яними шпонками. Церква була зразком запорозького церковного зодчества та належала до середньо–наддніпрянської архітектурної школи.

Втрачені реліквії

Реліквії, зниклі за радянської влади (доля невідома): Напрестольне Євангеліє (1697 р., дар Микити Романова) та срібний хрест–мощевик (1704 р., дар полковника Стефана Янова з мощами дев'яти Печерських чудотворців); Втрачено під час пожежі 2026 року: Унікальний різьблений іконостас старинного письма XVIII століття, внутрішнє оздоблення та канонічне начиння.

Історія

Заснування у Переволочній (1726—1782) Храм за указом полковника Івана Ларионовича був закладений у травні 1726 року в сотенному козацькому містечку Переволочна за велінням полковника Переволочанського Івана Ларіоновича. Для зведення церкви «на зарубках» із дубового зрубу було залучено 5 теслярів та 15 «гварнезонних работников» та 10 горілок. Записи свідчать про детальну оплату праці: окрім 30 рублів грошима, майстри отримали провізію (борошно житнє та гречане, пшоно, сало, сіль, 10 баранів) та коштовний одяг — кунтуш вартістю 3 рублі. Первісно церква була освячена на честь Воскресіння Христового.

Початок будівництва також датують 25 червня (імовірно 1725 року); про це свідчив напис на одвірку храму, де були зазначені імена настоятеля та благодійників церкви — протопопа Андрія Кобиляжського, Івана Чечері та Микити Шинки.

Переміщення до Кизикермена (1782—1784) У 1782 році, з огляду на переселення колишніх полтавських козаків до відвойованого у османів Кизикермена, було прийнято рішення про перенесення храму Дніпром. За розпорядженням архієпископа Никифора, споруду розібрали та сплавили на плотах. Процес збирання на новому місці (у центрі майбутнього Берислава) тривав до 1784 року. 29 вересня 1784 року храм було повторно освячено як Воскресенський.

У 1783—1784 роках козаки розібрали дерев'яний храм і переправили його на плотах по Дніпру з Переволочанської фортеці до Кизикермена — колишньої османської фортеці, яка 1784 року отримала назву Берислав. Після перейменування указом Катерини II від 22 січня (2 лютого) 1784 року Кизикермен отримав назву Берислав.

Архієрейську грамоту № 1098 про освячення видано 22 серпня 1784 року.Інгульський степ. Збірник / Упорядник В. А. Сердюк. — К.: Ярославів Вал, 2018. — 456 с. Церква була встановлена біля пристані без жодного цвяха 29 вересня 1784 року.

Розташування та освячення храму Після перевезення до Берислава дерев'яну церкву спочатку встановили в центрі міста, на місці сучасного міського палацу культури, й освятили на честь Воскресіння Христового. У середині XIX століття, у зв'язку з розвитком міста та будівництвом нового кам'яного собору, її перенесли на північну околицю міста — на територію Введенського кладовища (хутір Пойдунівка). На попередньому місці дерев'яної церкви спорудили новий мурований Воскресенський храм, а саму церкву в 1853 році переосвятили на честь Введення в храм Пресвятої Богородиці. Після перенесення храм залишався на цьому місці до 2026 року..

Радянський період та Друга світова війна У XX столітті пам'ятка зазнала систематичних утисків та руйнувань:

1922–1923 рр.: Вилучення церковних цінностей. З Введенської церкви було конфісковано срібла вагою 1 пуд 17 фунтів 66 золотників. 1925 р.: Масштабний резонанс навколо «обновлення ікони» у громадянина Василя Ретенка, що змусило Райвиконком створити спеціальну комісію для розслідування події. 1939 р.: Офіційне закриття храму радянською владою. Споруду використовували як зерносклад, існували плани її розбору на паливо. 1941–1942 рр.: Відновлення служб під час окупації. Навколо храму німецькі військові облаштували цвинтар. 1947 р.: Пожежа внаслідок удару блискавки. Містяни врятували церкву, передаючи воду «живим ланцюгом» від Дніпра.

У 1939 році храм був закритий радянською владою та використовувався як склад. Будівлю кілька разів намагалися розібрати на матеріали, але її врятували віряни. З початком німецької окупації у роки Другої світової війни богослужіння в церкві було відновлено. Територію Введенського кладовища, на якому розташовувався храм, використовували для поховань німецькі військові.

Новітня історія та знищення (1991—2026)

Після 1991 року і до моменту знищення у 2026 році храм перебував у користуванні Новокаховської єпархії Української православної церкви (Московського патріархату). У серпні 2023 року Бериславська міська військова адміністрація зверталася до Міністерства культури та інформаційної політики України щодо подальшого статусу храму та можливого повернення його у державне управління, однак відповіді на звернення не отримала. Будівля мала пошкодження та потребувала реставрації, зокрема через перекіс головного купола. Попри це, богослужіння у церкві тривали до моменту її знищення.

Знищення 1 серпня 2026 року внаслідок російської атаки FPV–дроном Свято–Введенська церква була знищена. За даними Херсонської обласної прокуратури, близько 18:00 російські військові атакували Берислав трьома безпілотниками із запалювальною сумішшю, унаслідок чого дерев'яна будівля храму згоріла. Бериславська окружна прокуратура розпочала досудове розслідування за фактом воєнного злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України.

У культурній сфері Пам'ятка залишила глибокий слід у мистецтві та документалістиці: Олесь Гончар: У щоденниках за 1958 рік письменник захоплено описував церкву як «тризубний храм», підкреслюючи його архітектурну досконалість та безгвіздкову конструкцію; Вікі любить пам'ятки: Світлина храму, зроблена фотографом Олегом Марчуком, перемогла у спеціальній номінації «Пам'ятки дерев'яної архітектури України» 2025 року, ставши останнім професійним фотодокументом пам'ятки перед її знищенням.

Див. також Список релігійних об'єктів України, які постраждали внаслідок російського вторгнення (з 2022)

Примітки

Література

Гейко С. Церков величність // Нариси з історії Бериславщини: Випуск 4. — К.–Херсон–Берислав: Просвіта, 2005. — С. 368—412. Петролюк Ю. П. З історії Свято–Введенського храму міста Берислава // Минуле і сучасність: Таврія. Херсонщина. Каховка… — Каховка–Херсон: Гілея, 2017. — С. 51–52.

Посилання Мандрівка Україною. Берислав