Ісландські казки () — прозові усні розповіді про вигаданих персонажів ісландського фольклору, головні риси яких — історизм і правдивістьНаталья Будур Сказочная энциклопедия. — М.: Olma Media Group, 2005. — С. 606.. Попри те, що текст ісландських казок спирається на вигадку, однак він претендує на правдивість, а казки розповідаються так, як ніби сам оповідач вірить в їх правдивістьСтеблин-Каменский М. И. Культура Исландии. — Л: Наука, 1967. — С 183.. Більшість ісландських казок — казки-бувальщини або казки-билини, в яких розповідається про конкретні події та людей (або казкових персонажів). Серед народних ісландських казок дуже мало чарівних казок (, а казок про тварин і зовсім немає. Основні персонажі ісландських казок — звичайні люди (селяни), чаклуни, священники (в основному католицькі єпископи, серед яких частіше за всіх в казках розповідається про Семунда Мудрого), чорт, трьотлі (Див. Троль), аульви (Див. Ельфи, Альви), так звані «приховані жителі» () так звані «люди, оголошені поза законом» () а також привиди й примари.
Історія ісландських казок Перші постійні поселення в Ісландії були засновані в кінці IX століття скандинавами, які разом з мовою принесли з собою багату мітологію, свої національні ідеї та фольклор. У дохристиянську епоху казки замінялися мітами, легендами, анекдотами та кумедними історіями з життя, вигаданими історіями про привидів і чаклунів, а також кельтськими легендами. Безумовно головне місце в перерахованих займали германо-скандинавські міти, які з'явилися в Ісландії з першими поселенцями .
Жителі Ісландії зберегли багату скандинавську мітологію, і навіть після того, як в 1000 році найдавніший з нині наявних у світі парламент, Альтинг, прийняв християнство як державну релігію, язичницькі міти не були забуті, тому що частина їх трансформувалася в казки та сказання. Але, з іншого боку, в ісландському фольклорі з'явилися нові герої - ангели, апостоли, Діва Марія - які частково потіснили старих.
У ранньому середньовіччі казки стали найголовнішим жанром усного фольклору. В цей час було придумано багато казок, деякі з яких також були запозичені фарерцями та норвежцями, а ще більшу кількість казок запозичили самі ісландці. Багато казки з'явилися в Ісландії з Данії та Норвегії, однак ісландці — народ, економічна діяльність якого обмежувалася сільським господарством, і що головне — рибальством і морською торгівлею — інтенсивно спілкувалися з іншими народами. Ейнар Оулафюр Свейннсон у своїй книзі «Ісландські казки» писав, що ісландці приймали, «ісландіювали» казки інших народів через так званий «феномен периферії». У середні століття до відкриття Колумбом Америки, ісландці жили в периферії відомого європейцям світу, і в їхніх очах навіть не найзначущіші історії, розказані європейцями, були важливими та цікавими. Однак з іншого боку навіть деякі найпоширеніші серед європейських народів казки ніколи не розповідалися в Ісландії, або розповідалися, але були швидко забуті.
Особливості ісландських казок Більшість фольклористів схильні вважати, що ісландські казки, як жанр усної народної творчості, існували з кінця IX століття, тобто задовго до прийняття Ісландією християнства. Але через те, що до християнізації Ісландії крім казок існували також міти, виникає проблема виявлення відмінностей казок і мітів. Головна відмінність полягає в тому, що в той час, як міти є оповідями про богів і героїв, про походження світу і явищ природи, в казках центральним героєм є або людина, або тварина або неживу річ з людськими якостями, а мітологічні персонажі, які зустрічаються в деяких казках, є допоміжними героями казок.
Завдяки відрізаності Ісландії від материкової Європи, ісландський фольклор розвивався без великого впливу на нього з боку скандинавських та інших народів, що населяли Європу, чим і пояснюється самобутність і унікальність ісландських казокReidar Th. Christiansen The migratory legends. — New York: Arno Press, 1977. — P. 221. ISBN 0-405-10087-6.
Одна з головних рис ісландських казок — непередбачуваність від початку до кінця. Дуже часто навіть головний персонаж змінюється кілька разів упродовж казки та відбуваються несподівані події, які, втім, часто виходять за рамки сюжетної лінії та є зайвими. Так, у казці «Гельґа дочка старого» () вмируща стара дає дочці магічне шило, яке вміє говорити «так», яке згодом відіграє незначну роль: допомагає дівчинці позбутися домагань свого батька. Протягом казки дівчинка вагітніє і народжує сина, що ніяк не впливає на зміст і розв'язку казки, а в кінці казки, коли дівчинка кличе на допомогу карлика, з яким вона познайомилася в середині казки, на допомогу прилітає птиця, яка з'являється в казці впершеСказка «Хельга дочь старика».
В ісландських казках, на відміну від казок інших народів, не завжди розповідається про боротьбу добра і зла, а якщо навіть розповідається, то часто перемагає зло, а в великій кількості ісландських казок головний герой і зовсім вмирає в кінці. У більшості ісландських казок немає глибинного сенсу. Ісландські казки — це скоріше історії про цікаві події, які відбувалися в минулому і передавалися у вигляді усних оповідань з покоління в покоління.
Класифікація ісландських казок Попри те, що існує система класифікації фольклорних казок (Див. Покажчик сюжетів фольклорної казки), однак фольклористи, філологи та літературознавці, які вивчають ісландські народні казки, стикаються з труднощами, пов'язаними з класифікацією ісландських казок, що в першу чергу є наслідком того, що деякі типи казок відсутні в ісландському фольклорі, а деякі казки неможливо віднести ні до одного з типів з каталогу, в якому класифікуються і систематизуються фольклорні казки. Відомий німецький історик Конрад фон Маурер (1823-1902) , який цікавився культурою й історією Ісландії, запропонував таку класифікацію ісландських народних казок :
I група - мітологічні казки II група - казки про привидів і примар III група - казки про чаклунство IV група - казки про природні явища V група - казки, що мають відношення до релігії VI група - історичні казки VII група - чарівні казки VIII група - гумористичні казки.
У Йоуна Аурнасона була власна класифікація ісландських казок, схожа з класифікацією Конрада фон Маурера, з двома відмінностями: Йоун Аурнасон не включив в класифікацію мітологічні казки, однак додав окрему групу про «людей, оголошених поза законом» ( .
Однією з найбільш еталонних вважається класифікація Карла фон Сидов, яка представлена нижче Sydow C.W. von. Om folkets sägner. — Stockholm: Nordisk Kultur, 1931. :
upphovssägner (аетіологічні історії), в яких розповідається як сталося щось, або назва чогось (наприклад: як з'явилася та чи інша гора через те, що трьотль був спійманий першими променями сонця; або як з'явився лишайник на каменях, після того, як селяни впали зі сходів, по якій підійматися до Діви Марії); minnessägner — історії про те, що конкретна людина бачила або зазнала у житті; vittnessägner — казки, фабула яких спирається на вигадану історію (фантазію).
Попри те, що жодна з класифікацій ісландських казок не є задовільною з наукової точки зору, вони спрощують вивчення ісландського фольклору.
Персонажі ісландських казок
Трьотлі і скеси
Трьотлі та скесиНесмотря на то, что для обозначения великанов в исландском языке есть множество слов (например: jötunn, tröll, þurs или þursi (См. Турсы), risi, flagý, gágur и skessa), однако наиболее используемыми и часто встречающимися в сказках являются слова трётль() и скесса(). - одні з нечисленних персонажів ісландських казок, успадкованих від давньоісландських язичницьких мітів. Попри те, що етимологічно слово «трьотль» ( не відрізняється від слова «троль»Слово troll произошло от древнеисландского глагола trylla (сходить с ума; впадать в бешенство, в ярость)., однак ісландські трьотлі дуже сильно відрізняються від тролів. Головна відмінність полягає в тому, що трьотлі є злими, бридкими велетами (їх образ схожий з образом йотунів зі староісландської мітології), в той час, як тролі, персонажі фольклору інших германо-скандинавських народів, не завжди є велетами і навіть можуть бути позитивними персонажами. Однак трьотлі відрізняються і від йотунів теж: тоді як трьотлі живуть в скелях, йотуни живуть в Йотунхеймі ( і мають великі землі. Легенди, згідно з якими тролі лякали людей своїм зовнішнім виглядом і надприродною силою, зародилися в СкандинавіїKvideland, Reimund. Sehmsdorf, Henning K. Scandinavian Folk Belief and Legend. — University of Minnesota Press, 1988. — C. 429. ISBN 978-0-8166-1967-2, звідки прибули перші поселенці Ісландії, які заселяли острів в кінці IX століття Хотя и на острове Исландия были обнаружены монеты Римской Империи, датируемые III веком, а во второй половине VIII века на остров прибыли ирландские монахи-отшельники, однако первые постоянные поселения появились только после того, как в 874 году Ингольф Арнарсон поселился в районе современного Рейкьявика..
Трьотлі — величезні, людиноподібні істоти з великим носом. У більшості казок вони представляються лютими, злими та підступними. Вони їдять тільки м'ясо, в тому числі й людське. Зазвичай вони тримають в руках або залізну палицю, або великий ніж. Одягнені трьотлі в козлячі шкури . Вони часто викрадають і вбивають худобу, іноді нападають на села, і найбільше бояться дзвону церковних дзвонів. Попри те, що трьотлі є жадібними, злими та мстивими істотами, в деяких казках описується, як вони стають вірними друзями, якщо їм надається якась послуга. Трьотлі зазвичай живуть поодинці. Їх типове житло - печери або скелі, а деякі з них самі є скелями або пагорбами, бо трьотлі перетворюються в камінь під дією денного світла. У зв'язку з цим забобонні ісландці більше боялися трьотлів узимку, під час довгої полярної ночі, і тоді ж збираючись великими компаніями, розповідали страшні казки про цих лютих істот.
Скеси (трьотлі жіночого роду) - потворні, дурні та злі, проте в той же час чадолюбні й чоловіколюбні істоти. Скеси теж убивають худобу і нападають на людей. Вони часто викрадають чоловіків, і якщо закохуються в них, перетворюють їх в трьотлів . У багатьох казках скеси та трьотлі живуть разом (наприклад в казці «Камінь Скеси», Сказка «Камень Скессы»), але в основному скеси живуть або поодинці, або з дітьми (в казці «Велетка та шахи» ( скеса живе з дочкоюСказка «Великанша и шахматы»). У казках розповідається про контакти людей з трьотлями та скесами. В основному ці контакти добре закінчуються для людей, а у зворушливій казці «Йоун і скеса» ( і зовсім розповідається про дружбу скеси з рибалкою, який нагодував її дітей холодної осіні, коли їсти не було чого, а та, своєю чергою, допомогла йомуСказка «Йоун и скесса».
У деяких ісландських казках герої вступають в контакт з велетнями, з метою розв'язати будь-яку проблемуЕлеазар Мелетинский Герой волшебной сказки . — М., С-Пб: «Академия Исследований Культуры», «Традиция», 2005. — С. 240.. Так, в одній ісландській казці героїня сама виявляє бажання стати дружиною трьотля. Інший варіант - молодша дочка потрапляє до чудовиська, або воно викрадає її. Героїня стає дружиною чудовиська або звіра і тим самим знімає закляття з юнака, перетвореного в чудовисько відьмою E. O. Sveinsson Verzeichnis der Isldndischer Mdrchenvarianten mit einer einleitenden Untersuchung. — Helsinki: FF Communications 83, 1940.
Хульдуфоульк («приховані жителі»)