Леон Гілліс (; 11 лютого 1913 — 24 березня 1977) — бельгійський доброволець військ СС, унтерштурмфюрер СС. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Біографія Син сталевара Альбера Гілліса. У 18 років покинув школу і працював механіком, потім — торговим представником. В 1938 році вступив в Партію рексистів. В серпні 1941 року став одним із перших іноземних добровольців вермахту. Учасник Німецько-радянської війни. В серпні 1942 року був важко поранений у боях на Кавказі і повернувся в Бельгію на лікування. В листопаді 1943 року повернувся на фронт і очолив протитанковий взвод Валлонського легіону СС. Учасник боїв в Черкаському котлі, Померанії, на Одері і в Курляндії. В серпні 1944 року був знову важко поранений і тимчасово осліп. 3 травня 1945 року взятий в полон американськими військами і був переданий бельгійській владі, яка засудили Гілліса до 20 років примусових робіт.
Звання
Штандартенюнкер СС (1 березня 1944) Унтерштурмфюрер СС (20 квітня 1944) Оберштурмфюрер СС (20 квітня 1945)
Нагороди
Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» Залізний хрест 2-го класу (26 серпня 1942) 1-го класу (8 вересня 1942) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Нагрудний знак «За поранення» в золоті Нагрудний знак ближнього бою в сріблі 3 нарукавні знаки «За знищений танк» Лицарський хрест Залізного хреста (30 вересня 1944)
Література
Gerhard Frey: Prominente ohne Maske international, Seite 153, FZ-Verlag 1989, ISBN 3924309108 Fellgiebel, Walther-Peer. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939-1945. Friedburg, Germany. ISBN 3-7909-0284-5. Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939 - 1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2. Microfilm Publication A3343. US National Archives.