У результаті багатовікової взаємодії геолого-геоморфологічних, кліматичних, біологічних та соціально-економічних чинників на території Запорізької області сформувались сучасні природні комплекси — ландшафтиПетроченко В. І. Ландшафти Запорізької області : довідник. — Запоріжжя, 2009. — 48 с. (с. 3—9)Фізична географія Запорізької області : хрестоматія / Відп. ред. Л. М. Даценко. — Мелітополь: Вид-во МДПУ, 2014. — 148 с..

Історичні зміни ландшафтів

Сучасні природні ландшафти на території Запорізької області сформувались протягом останніх 10 тис. років — у голоцені. У голоцені вологі кліматичні фази змінювались досить посушливими, теплі  — відносно холодними, але середні кліматичні показники були близькими до сучасних. Такі умови сприяли формуванню степового — зонального — типу ландшафтів. Межа між Лісостепом і Степом, зумовлена балансом тепла і вологи, протягом голоцену змінювалась. У цей період у степовій зоні з півночі на південь формуються ландшафти різнотравно-типчаково-ковилових степів з чорноземами звичайними, типчаково-ковилові степи з чорноземами південними, полиново-типчаково-ковилові сухі степи з темно-каштановими ґрунтамиПетроченко В. І. Природа Запорізького краю: довідник. — Запоріжжя : Тандем Арт Студія, 2009. — С. 169—171.

Процес формування ландшафтів у голоцені відбувався під певним впливом господарської діяльність людини. У першій половині голоцену головними галузями господарства первісного суспільства були полювання та збиральництво. Завдяки цьому зміни природних ландшафтів були пов'язані з полюванням на зубрів, турів, тарпанів, сайгаків, з частими штучними пожежами під час облав. У лісах випалювання підліску застосовувалось для розрідження лісової рослинності, утворення галявин з густим травостоєм з метою збільшення поголів'я зубрів, оленів, косуль та інших травоїдних тварин. Пожежі стримували збільшення площ лісів, змінювали видовий склад лісової та степової рослинності, що не могло не впливати на процеси ґрунтоутворення.

У добу неоліту (між VIII та IV тис. до н. є.) населення досягло кількості, яку вже не могли задовольнити обмежені природні тваринні і рослинні ресурси, що зменшувались від надмірного їх використання. Почали виникати і поширюватись нові відтворюючі форми господарства – тваринництво і землеробство. З появою землеробства відбулися докорінні зміни в природних ландшафтах, оскільки за цих форм господарства замість природної рослинності з'явилася культурна, відбувався обробіток ґрунту, що змінювало його фізико-хімічні властивості, водно-тепловий режим, прискорювало ерозійні процеси. Але степові ландшафти ще традиційно використовуються як природні кормові угіддя для тваринництва до середини XVII ст., коли їх починають освоювати під землеробство. Природну рослинність було майже повністю знищено протягом століття. З другої половини XIX ст. у степовій зоні виникають катастрофічні посухи і пилові бурі, пов'язані з її майже суцільним сільськогосподарським освоєннямГурова Д. Д. Історико-ландшафтознавче дослідження сільськогосподарського природокористування на Запоріжжі // Укр. географ. журн. — 2001. — № 4. — С. 46—50.

Швидке зростання населення і розвиток товарності сільськогосподарської продукції змушували виробників максимально розширювати орні площі за рахунок ландшафтів, які раніше вважалися непридатними для землеробства (круті схили, піщані тераси, заплави річок тощо). У результаті цього наприкінці XIX ст. спостерігається «спалах» водної ерозії — змивання ґрунту на схилах, швидке зростання кількості й розмірів ярів, замулення і пересихання малих річок та заплавних озер.

У XX ст. з’явились нові чинники антропогенних змін ландшафтів: зростання індустріалізації виробництва, осушення заболочених земель, будівництво водосховищ і каналів, шляхів сполучення, міст, хімізація сільськогосподарських угідь та ін.

Сучасна промисловість впливає на ландшафти переважно шляхом їх безпосередньої руйнації, особливо видобувна (кар'єри, відвали), та за рахунок викидів в атмосферу і гідросферу забруднюючих речовин, які вітрами розносяться на значні відстані та потрапляють практично в усі ландшафти. Створення водосховищ та зрошення змінили природний водний режим прилеглих територій і спричинили такі явища як підтоплення та засолення земель.

Площа природних ландшафтів катастрофічно скоротилась. Нині вони представлені залишками степів, лісів, чагарниками, луками, долинами річок, озерами і болотами, балками та наскельними комплексами і займають приблизно 20 % території України (13 % без штучних лісонасаджень). Запорізька область є однією з найбільш освоєних у господарському відношенні областей України. Так, розораність земель складає 71,4 % від загальної площі області, забудовані землі — 3,5 %Твоє майбутнє ― Земля за порогами. — Запоріжжя : Дніпровський металург, 2015. — 276 с..

Класифікація ландшафтів Зональні ландшафти

Основу ландшафтної структури України складають три класи ландшафтів: клас рівнинних східноєвропейських ландшафтів, до яких входять чотири типи широтних (зональних) ландшафтів: мішанолісові, широколистянолісові, лісостепові (перехідний тип) і степові; клас гірських середньоєвропейських карпатських ландшафтів; клас гірських кримських ландшафтівМаринич О. М., Шищенко П. Г. Фізична географія України : підручник. — К. : Т-во «Знання», 2006. — 511 с. (с. 221— 222).

Зональним типом ландшафтів у Запорізькій області є степові ландшафти.

Степові ландшафти в області сформувалися в умовах посушливого помірно-континентального, але відносно м'якого клімату, що пов'язано з близькістю до Азовського моря. Геоморфологічну основу ландшафтів складають рівнинні форми рельєфу, представлені переважно лесовими рівнинами, серед яких широко поширені водно-ерозійні форми рельєфу (балки, яри, степові поди). У північній і східній частинах області домінують схилово-височинні поверхні, у південній — рівнинно-низовинні, перекриті легкими четвертинними осадовими породами — лесами і лесовидними відкладеннями. По долинах річок сформувалися алювіальні відкладення, на схилових поверхнях — елювіально-делювіальні. Завдяки сумісній дії кліматичних, геолого-геоморфологічних і біологічних чинників в регіоні утворились звичайні і південні чорноземи, а на півдні — темно-каштанові ґрунти. Природна рослинність на більшій частині області в минулому була представлена типчаково-ковиловими рослинними угрупованнями і тільки на крайньому півдні — полиново-злаковими. По долинах річок і балках росли заплавні і байрачні ліси, а уздовж моря — галофітна рослинність. Внаслідок надмірного сільськогосподарського освоєння краю природна, переважно інтразональна, рослинність більш-менш збереглася тільки на 12 % від загальної площі областіМаринич О. М., Шищенко П. Г. Фізична географія України : підручник. — К. : Т-во «Знання», 2006. — 511 с.Петроченко. В. І. Природа Запорізького краю: довідник. — Запоріжжя : Тандем Арт Студія, 2009. — 200 с..

Степові ландшафти, в основному за характером ґрунтово-рослинного покриву, поділяють на три підтипиПрирода Украинской ССР. Ландшафты и физико-географическое районирование / А. М. Маринич, В. М. Пащенко, П. Г. Шищенко. — К.  : Наук. думка, 1985. — 224 с.: північностепові різнотравно-типчаково-ковилові з байрачними дібровами; середньостепові типчаково-ковилові; південностепові полинно-злакові.

Основу степових ландшафтів регіону складають ландшафтні місцевостіАтлас Запорізької області / Гол. ред. колегії Ф. В. Зузук. — К. : Укргеодезкартографія, 1997. — С. 26: північностепові з розораними звичайними чорноземами на антропогенових лесовидних суглинках, в минулому під різнотравно-типчаково-ковиловою рослинністю, з байрачними лісами: на припіднятих архейсько-протерозойських породах щита, перекритих фрагментами каолінової кори вивітрювання та лінзами неогенових піщано-глинистих відкладів, добре дреновані (підняті; припідняті, схилів височин; низинні, схилів височин); на занурених породах щита, з більш потовщеним рихлим перекриттям, добре дреновані (підняті; припідняті, схилів височин); на породах щита, перекритих палеогеновими, неогеновими пластовими, середньо і добре дреновані (підняті; припідняті, схилів височин; низинні, схилів височин); на неогенових піщано-глинистих і вапнякових пластових відкладах, (припідняті, добре і середньо дреновані; низинні, добре дреновані; низинні, середньо дреновані); на породах щита, перекритих неогеновими пластовими вапняками (низинні, середньо дреновані); середньостепові з розораними південними чорноземами на антропогенових лесовидних суглинках, в минулому під типчаково-ковиловою рослинністю: на породах щита, перекритих неогеновими піщано-глинистими відкладами, які занурюються на захід і схід (припідняті, добре дреновані; низинні, середньо дреновані); на неогенових вапняках, перекритих порівняно потужними антропогеновими відкладами (низинні, слабо дреновані, перехідні до північностепових; низинні, слабо дреновані з подами; низинні, слабо дреновані; низинні, середньо дреновані); південностепові з розораними темно-каштановими ґрунтами в комплексі із солонцями на антропогенових лесовидних суглинках, в минулому під типчаково-ковилово- полиновою рослинністю: на неогенових пластових вапняках і піщано-глинистими відкладах, перекритих потужними антропогеновими (відкладами (низинні, середньо дреновані; низинні, слабо дреновані з подами; понижені, слабо дреновані з лучно-каштановими солонцями і солончаками).

Інтразональні ландшафти

Значні площі в Запорізької області займають азональні (інтразональні) ландшафти, основу яких складають наступні ландшафтні місцевостіПетроченко В. І. Природа Запорізького краю: довідник. — Запоріжжя : Тандем Арт Студія, 2009. — 200 с.: лиманно-морські солончакові: сучасні морські, з пляжами, косами, опустиненими степами, солончаковими степовими луками і болотами, з солончаками; давні морські з розораними підзональними ґрунтами; заплавно-річкові: сучасні заплавні з лучними, місцями засоленими ґрунтами; плавні; терасні долинно-річкові з підзональним ґрунтами, в основному розораними: перших надзаплавних терас, переважно піщаних, горбистих; других надзаплавних терас, суглинистих; перших-других надзаплавних нерозчленованих терас; третіх-четвертих нерозчленованих терас; п’ятих-шостих нерозчленованих терас; яружно-балкові, з різно змитими та намитими підзональними ґрунтами, місцями розораними; подово-балкові: видолинково-балкові, із засоленими днищами; подові, з лучними осолоділими ґрунтами, солонцями і глеє-солодями; денудаційно-останцеві, з виходами корінних порід; зсувно-абразійні.

Фізико-географічне районування

В основу фізико-географічного районування Запорізької області традиційно покладений аналіз ландшафтно-генетичної структури території з використанням матеріалів галузевих досліджень (геоморфологічних, кліматичних, гідрологічних, ґрунтових, геоботанічних) і схем районування окремих компонентів природи, у першу чергу ґрунтів і рослинності.

Територія Запорізької області знаходиться в межах степової природної зони Східноєвропейської рівнини (країни). Степова зона поділяється на три підзони: 1 — північно-степову; 2 — середньостепову; 3 — південно-степовуУдосконалена схема фізико-географічного районування України / О. М. Маринич, Г. О. Пархоменко, О. М. Петренко, П. Г. Шищенко // Укр. географ. журн. — 2003. — № 1. — С. 16—22.

Північно-степова підзона Північно-степова підзона охоплює північну половину Запорізької області. Тут панує північно-степовий підтип ландшафтів, зумовлений балансом тепла і вологи, сприятливим для різнотравно-типчаково-ковилової рослинності. Для неї характерний зімкнутий покрив і переважання у складі лучно-степових видів (мезофітів). У межах підзони переважно поширені чорноземи звичайні, які сформувалися на лесоподібних відкладах. У Приазов'ї степи виходять до берега моря. Тут розвинені міцелярно-кабонатні, так звані приазовські чорноземи.