Преісторія, також Доісторія, Доісторичні часи — період історії людства між першим відомим використанням кам'яних знарядь гомінідами  мільйона років тому і початком писемної історії з винайденням письменності. Люди почали використовувати символи, знаки та зображення дуже рано, але найдавніші відомі системи письма з'явилися років тому. Знадобилися тисячі років, щоб системи писемності набули широкого поширення; до 19 століття писемність поширилася майже в усіх культурах. Через це період преісторії закінчився у різних місцях в різний час, і цей термін рідше використовується, коли йдеться про суспільства, де преісторія закінчилася відносно недавно.

На початку бронзової доби Шумер у Месопотамії, цивілізація долини Інду та Стародавній Єгипет були першими цивілізаціями, які розробили власні писемності та зберігали історичні записи, а їхні сусіди наслідували їх. Більшість інших цивілізацій досягли кінця періоду преісторії протягом наступної залізної доби. Поділ преісторії на три епохи кам'яної доби, бронзової доби і залізної доби залишається вживаним для більшої частини Євразії та Північної Африки, але зазвичай не використовується для опису тих частин світу, де обробка твердих металів з'явилася раптово внаслідок контакту з Євразійськими культурами, а саме Океанії, Австралазії, великої частини Африки на південь від Сахари та частини Америки. За кількома винятками доколумбових цивілізацій в Америці, ці території не розвинули складні системи писемності до прибуття євразійців, тому їхня преісторія сягає відносно недавніх періодів; наприклад, 1788 рік зазвичай вважається кінцем преісторії Австралії.

Період, коли про культуру є письмові згадки зовнішніх джерел, але вона не розвинула власну систему письма, часто називають протоісторією культури. За визначенням, не існує письмових пам'яток преісторії людства, про преісторію можна дізнатися лише з матеріальних археологічних і антропологічних свідчень: доісторичних матеріалів і людських останків. Розуміння значення свідоцтв стає можливим насамперед завдяки збору фольклору та аналогії з дописьменними суспільствами, які спостерігаються в наш час. Основою розуміння доісторичних свідчень є датування, і надійні методи датування постійно розробляються з дев'ятнадцятого століттяGraslund, Bo. 1987. The birth of prehistoric chronology. Cambridge:Cambridge University Press.. Подальші свідчення надходять із реконструкції давніх розмовних мов. Новітніші методи включають криміналістичний хімічний аналіз для виявлення використання та походження матеріалів, а також генетичний аналіз кісток для визначення спорідненості та фізичних характеристик доісторичних людей.

Короткий опис Преісторія розглядається найчастіше як період історії людства між використанням перших кам'яних інструментів гомінінами 3,3 мільйони років тому та винаходом системи письма. Але на відміну від доісторії в межах преісторії розглядаються події не пов'язані з людиною, наприклад, геологічна історія та основні етапи формування планети Земля. Теорія великого вибуху. Теорія руху літосферних плит. Основні сфери земної кулі. Кріосфера. Основні характеристики кліматичних умов плейстоцену та голоцену. Фауна та флора плейстоцену та голоцену.

Преісторія як науковий напрямок, окрема дисципліна виникає у другій половині ХІХ століття. Її становлення завдячує працям Д. Вільсона, Д. Лаббока, Ч. Лаєля, С. Нільсона, Е. Тайлора, Л. Моргана, К. Томсена, Й. Ворсо, Г. Мортільє, О. Монтеліуса. Джерелами преісторії є археологія, палеогеографія, геоархеологія, палеоантропологія, археозоологія, етнографія, лінгвістика.

Дописемна історія охоплює палеоліт, мезоліт, неоліт, енеоліт, бронзова доба.

Преісторія переходить до протоісторії.

Визначення

Початок і закінчення Вважається, що початок преісторії ознаменувався появою на Землі людиноподібних істотRenfrew, Colin. 2008. Prehistory: The Making of the Human Mind. New York: Modern LibraryFagan, Brian. (2007). World Prehistory: A brief introduction New York: Prentice-Hall, (Seventh ed.), Chapter One. Дата закінчення періоду зазвичай визначається як поява сучасних записів.

З цих причин обидві дати сильно відрізняються від регіону до регіону. Наприклад, в європейських регіонах преісторія не може починатися раніше  мільйона років тому, коли були виявлені перші ознаки присутності людини; проте в Африці та Азії знайдено стоянки, які датуються і 1.8 мільйона років тому відповідно. Кінцева дата періоду також може різнитися залежно від дати, коли відповідні записи стають корисним академічним ресурсом. Наприклад загальновизнано, що у Єгипті преісторія закінчилася приблизно в 3100 р. до н., тоді як у Новій Гвінеї кінець доісторичної ери встановлено набагато пізніше, у 1870-х роках, коли російський антрополог Микола Міклухо-Маклай провів кілька років серед корінних народів і описав їхній спосіб життя у вичерпному трактаті. У Європі відносно добре задокументовані класичні культури Стародавньої Греції та Стародавнього Риму мали сусідні культури, включаючи культури кельтів та етрусків, які майже не мали письменності. Історики обговорюють, яку вагу надавати часом упередженим описам цих протоісторичних культур у грецькій та римській літературі.

Часові періоди

Поділяючи преісторію людини в Євразії на періоди, історики зазвичай використовують періодизацію, яка складається із трьох діб, тоді як дослідники періодів до появи людини зазвичай використовують чітко визначений та його міжнародно визначену пластову основу в межах геологічної шкали часу. Періодизація, яка складається із трьох діб — це періодизація преісторії людства на три послідовні періоди часу, названі на честь переважаючих технологій виготовлення знарядь праці: кам'яна доба, бронзова доба та залізна доба. У деяких областях також мав місце перехідний період між кам'яною і бронзовою добою — енеоліт або мідна доба.

Про преісторію Америки див. доколумбова ера.

Історія назви Поняття «преісторія» з'явилося в епоху Просвітництва в роботах антикварів, які використовували слово «примітивний» для опису суспільств, що існували до письмових пам'яток. Слово «» вперше з’явилося англійською мовою в 1836 році в політичному періодичному виданні Foreign Quarterly Review.

Геологічна шкала часу для опису періодів до появи людей та археологічна періодизація для опису преісторії людства була систематизована в кінці дев'ятнадцятого століття в роботі британських, німецьких і скандинавських антропологів, археологів і антикварів.

Методи дослідження Основним джерелом інформації про преісторію є археологія (розділ антропології), але деякі вчені починають більше використовувати дані природничих і соціальних наукThe Prehistory of Iberia: Debating Early Social Stratification and the State edited by María Cruz Berrocal, Leonardo García Sanjuán, Antonio Gilman. Pg 36.Historical Archaeology: Back from the Edge. Edited by Pedro Paulo A. Funari, Martin Hall, Sian Jones. p. 8.ISBN 9780415518888Through the Ages in Palestinian Archaeology: An Introductory Handbook. By Walter E. Ras. p. 49.ISBN 9781563380556.

Основними дослідниками преісторії людини є археологи та фізичні антропологи, які використовують розкопки, геологічні та географічні дослідження та інші наукові методи, щоб виявити та інтерпретувати природу та поведінку дописьменних і неписьменних народів. , які вивчають популяцію людини, та історичні лінгвісти також надають цінну інформацію. Культурні антропологи допомагають створити контекст для соціальних взаємодій, через які об'єкти людського походження циркулюють між людьми, дозволяючи аналізувати будь-який предмет, який зустрічається в контексті доісторичної людини. Таким чином, дані про преісторію надаються широкою різноманітністю природничих і соціальних наук, таких як антропологія, археологія, археоастрономія, порівняльна лінгвістика, біологія, геологія, молекулярна генетика, палеонтологія, палінологія, фізична антропологія та багато інших.

Преісторія людства відрізняється від історії не лише з точки зору її хронології, але й тим, як вона має справу з діяльністю археологічних культур, а не з окремими націями чи особами. Обмежена матеріальними процесами, останками та артефактами, а не письмовими записами, преісторія є анонімною. Через це терміни, які використовують преісторики, такі як «Неандерталець» або «Залізна доба» є сучасними ярликами з визначеннями, які іноді дискутуються.

Кам'яна доба

Концепція «кам'яної доби» застосовується в археології більшої частини світу, хоча в для цього періоду застосовують різні назви і він починається з або палеоіндійського періоду. Описані нижче поділи періоду використовуються для Євразії, причому для окремих її частин, а не для всієї території.

Палеоліт

«Палеоліт» означає «давня кам'яна доба» і починається з першим використанням кам'яних знарядь праці. Палеоліт — найдавніший період кам'яної доби. Він починається з моменту найдавнішого відомого використання гомінідами кам'яних знарядь  мільйона років тому, і закінчується з завершенням плейстоцену  років тому.

Рання частина палеоліту називається нижній палеоліт (оскільки під час розкопок відповідні шари знаходяться під верхнім палеолітом), починаючи з найдавніших кам'яних знарядь, датованих приблизно 3,3 мільйона років тому на стоянці Ломекві в Кенії. Ці інструменти передували роду Homo і, ймовірно, використовувалися представниками виду КеніантропHarmand et al., 2015, p. 315.. Докази освоєння вогню ранніми гомінідами в епоху нижнього палеоліту є невизначеними і мають у кращому випадку обмежену наукову підтримку. Найпоширенішим твердженням є те, що людина прямоходяча або людина працююча розводили багаття в період між 790 000 і 690 000 років тому на стоянці біля , Ізраїль. Використання вогню дозволило раннім людям готувати їжу, забезпечувати себе теплом, мати джерело світла, відлякувати тварин уночі та медитувати.

Ранні Homo sapiens з'явились близько 300 000 років тому, започаткувавши середній палеоліт. Анатомічні зміни, що вказують на сучасну здатність користуватися мовою, також виникають під час середнього палеолітуRace and Human Evolution. By Milford H. Wolpoff. p. 348.. В епоху середнього палеоліту є перші чіткі докази використання людиною вогню. Пам'ятки в Замбії містять обвуглені колоди, деревне вугілля та обпалені рослини, датовані 180 000 років тому. Систематичне , музика, первісне мистецтво та використання все більш витончених багатокомпонентних знарядь є основними моментами середнього палеоліту.

Пізній палеоліт триває від 50 000 до 12 000 років тому, з першими організованими поселеннями та розквітом мистецтва.

Протягом усього палеоліту люди, як правило, були кочовими мисливцями-збирачами. Суспільства мисливців-збирачів як правило, були дуже малими та егалітарнимиVanishing Voices : The Extinction of the World's Languages. By Daniel Nettle, Suzanne Romaine Merton Professor of English Language University of Oxford. pp. 102–103., хоча суспільства мисливців-збирачів з багатими ресурсами або передовими методами зберігання їжі іноді розвивали осілий спосіб життя зі складними соціальними структурами, такими як вождівства і соціальна стратифікація. В деяких випадках могли бути встановлені зв'язки на великі відстані, як у випадку з «магістралями» корінних австралійців, відомими як .

Мезоліт

Мезоліт, або середня кам'яна доба (від грец. mesos — 'середній', і lithos — 'камінь') — період у розвитку людської технології між палеолітом і неолітом.

Період мезоліту розпочався з відступом льодовиків наприкінці епохи плейстоцену, приблизно за 10 000 років до нашої ери, і закінчився появою сільського господарства, дата якого різнилася залежно від географічного регіону. У деяких районах, наприклад на Близькому Сході, сільське господарство вже було розвинене наприкінці плейстоцену, і в цьому регіоні період мезоліту короткий і погано виражений. У районах з обмеженим впливом льодовиків, перевагу надають терміну «Епіпалеоліт».