Степан Порфирович Витвицький гербу Сас (, с. Угорники, Тлумацький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-УгорщинаМельничук Б. Витвицький Степан Порфирович… — C. 263. — , Нью-Йорк, США) — український політичний діяч, правник, журналіст, член УНДП, 2-й Президент УНР у вигнанні.

Життєпис

Народився в селі Угорники на Станиславівщині, нині село Отинійської селищної територіальної громади (Коломийського району) (тоді — Тлумацький повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина) у сім'ї управителя школи (батько Степана — Порфирій Витвицький у 1882 році у селі Угорники заснував державну школу у якій навчалось 66 дітей). Навчався у Львівському і Віденському університетах. Під час навчання, крім юриспруденції, здобув всебічну освіту, був активним у культурному житті українського студентства: відвідував лекції Кирила Студинського, Михайла Грушевського й О.Колесси; співав у студентському хорі «Академічної громади», виступав у аматорському театрі, режисером якого був Володимир Винниченко. На знак протесту проти антиукраїнської політики адміністрації університету, Степан Витвицький, разом з іншими українськими студентами, у 1904 році залишає Львівський університет і переводиться до Віденського університету. Голова «Академічної громади» у Львові та товариства «Січ» у Відні. Докторат права захистив 1910 (1912)року. Згодом брав участь у культурному житті на Дрогобиччині, вступив у ряди Українського січового союзу. Власну адвокатську канцелярію відкрив у Дрогобичі 1914 року, проводив активну українську громадсько-культурну діяльність на Дрогобиччині.

З початком Першої світової війни Степан Витвицький вступив до легіону Українських січових стрільців, відбуваючи службу в інформаційному відділі УСС — Пресовій Квартирі. В 1915–1918 роках він стає членом редакції газет «Діло» і «Свобода» у Львові, а з 1918 року стає членом політичного комітету, що підготував акт 1 листопада 1918 року.

У 1918 році Степан Витвицький стає делегатом Національної Ради ЗУНР. Був одним з організаторів акту злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року. Згодом Степан Витвицький стає державним секретарем закордонних справ ЗУНР (листопад 1918 — липень 1919 р.), потім він стає головою місії ЗУНР в Парижі та Лондоні.

У квітні 1922 року Степан Витвицький був у складі дипломатичної делегації ЗУНР на Міжнародній конференції в Генуї, на якій обговорювався статус Східної Галичини. Восени 1924 року повернувся з еміграції до Дрогобича, відновив адвокатську діяльність; спочатку спільно з Володимиром Темницьким, пізніше у власній канцелярії. Степан Витвицький вів активну громадсько-політичну та культурно-просвітницьку діяльність як голова товариства «Просвіта» у Дрогобичі.

У 1925–1939 роках Степан Витвицький стає діячем УНДО. В 1926—1939 роках очолював філії українських товариств та установ «Сільського господаря», «Маслосоюзу», «Рідної школи». В 1935–1939 Степан Витвицький стає послом (депутатом) до польського Сейму, з 1938 року він становиться заступником голови УНДО та Української Парляментарної Репрезентації. У 1935-39 роках був віце-бурмістром Дрогобича. Як адвокат, виступав захисником українського населення від переслідування з боку польського режиму: захищав 16 мешканців села Добрівляни, яких незаконно арештувала в 1929 році польська поліція під час зборів читальні «Просвіти», мешканців села Брониця, жорстоко побитих польською поліцією у 1938 році під час посвячення читальні «Просвіти».

З 1945 року Степан Витвицький перебуває на еміграції. Брав участь в організації Центрального представництва української еміграції в Німеччині (заступник голови) і створенні Української національної ради; від 1949 року він стає заступником голови виконавчого органу Української національної ради і керівник відділу закордонних справ, а від 1951 року він стає представником виконавчого органу Української національної ради у США. У 1954—1965 роках був обраний 2-й Президент УНР в екзилі.

Помер 9 жовтня 1965 року у Нью-Йорку, похований на українському православному цвинтарі святого Андрія у Саут-Баунд-Бруку (штат Нью-Джерсі).

Вшанування пам'яті У кількох населених пунктах України існують вулиці, названі на честь Степана Витвицького.

20 жовтня 2022 року в Дрогобичі вулицю Михайла Лермонтова було перейменовано на вулицю Степана Витвицького.

Див. також Уряд УНР в екзилі Українська національна рада (1948—1992)

Примітки

Джерела Біляїв В. На неокраянім крилі… — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. Витвицький Степан // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К. : Ін-т історії України НАН України, 2014. — С. 67-68. Волинець С. Передвісники і творці листопадового зриву. — Вінніпег, 1965. Горинь В. І. Витвицький Степан //

Мельничук Б. Витвицький Степан Порфирович // Головченко В. І. Витвицький Степан // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-Х.

Посилання Час і події