Євген Врецьона (псевдо: «Беран», «Волянський», «Ґанді», «Ґенко (1)», «Турчин» та іншіЄвген Врецьона. Фраґменти з життя і боротьби… — С. 5., , Винники, Львівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії — , Базель, Швейцарія) — український громадський та військовий діяч, провідний діяч Української військової організації і Організації українських націоналістів, член Української головної визвольної ради.
Є однією із найбільш яскравих і втаємничених фігур українського націоналістичного руху 1920—1970 років. Відіграв визначальну роль у виробленні зовнішньополітичних орієнтацій, тенденцій розвитку, тактики і стратегії українського націоналістичного руху під егідою Української військової організації та Організації українських націоналістів.
Життєпис Народився 1 жовтня 1905 року у Винниках (вул. Піддіброва, 5), під Львовом. Його батько, Омелян Врецьона, був унтер-офіцером Австрійської армії, потім-офіцером Української Галицької армії. Мати — Марія (Банах). Виховання в сім'ї велось в патріотичному дусі.
Ще під час навчання в гімназії Євген став членом «Пласту» (Курінь «Лісові Чорти»), займався організацією зустрічей пластунів Західної України. Згідно з спогадами Володимира Янева входив до самостійного Гуртка старших пластунів імені Бою під КрутамиЄвген Врецьона. Фраґменти з життя і боротьби… — С. 11..
У Винниках він був одним із засновників української спортової організації «Дніпро».
1925 — керівник прогулянки об'єднаних гуртів 1 -го і 7-го пластових юнацьких куренів, де відбулася зустріч пластунів Західної України. Він завжди проявляв ініціативу та організовував нові форми пластової діяльності, як, наприклад, пластовий кооператив у Винниках.
Набув фах інженера-хіміка, закінчивши у 1933 Вищу технічну школу у ПразіЄвген Врецьона. Фраґменти з життя і боротьби… — С. 15, дописував до професійного часопису «Технічні вісті».
Став членом УВО, а пізніше — ОУН. В 1927 році він познайомився з Євгеном Коновальцем і невдовзі став одним з його найближчих сподвижниківТам само. — С. 4.. В лютому 1930 став керівником військово-вишкільної референтури Крайової Екзекутиви ОУН. З 1930 року неодноразово арештовувався польською поліцією.
Зокрема, улітку 1931 року разом з іншими опинився на лаві обвинувачених у процесі над членами ОУН М. Ласійчуком та В. Саляком та деякими іншими членами ОУН, викритими та заарештованими у зв'язку з підготовкою нападу на радянське консульство у Львові у відповідь на більшовицькі репресії проти української інтелігенції у Наддніпрянській Україні. Слухання тривали у Львові з 18 червня по 3 липня 1931 року, і судом присяжних Євгена Врецьону було звільнено за браком доказівПетро Мірчук. Нарис історії Організації Українських націоналістів. Перший том. 1920—1939. За редакцією Степана Ленкавського. — Мюнхен-Лондон-Нью-Йорк: Українське видавництво, 1968. — С. 137..
Після засудження та страти Василя Біласа та Дмитром Данилишиним польською владою за напад на пошту у Городку, ОУН здійснило у цій справі власне розслідування з метою встановлення осіб, винних за провал операції, за наслідками якого було виправдано фактичного керівника акції у Городку Миколу Лебедя та усунуто з посади Крайового провідника ОУН Богдана Кордюка («Нового»). На організаційному суді ОУН, який здійснював розгляд цієї справи, Євген Врецьона виконував обов'язки секретаряПетро Мірчук. Нарис історії Організації Українських націоналістів. Перший том… — С. 322.Євген Врецьона. Фраґменти з життя і боротьби… — С. 8..
Брав участь у Конференції Проводу ОУН з представниками Крайової Екзекутиви ОУН, яка відбулася у період з 3 по 6 червня 1933 року у Берліні як співпрацівник Проводу ОУНПетро Мірчук. Нарис історії Організації Українських націоналістів. Перший том… — С. 323.Євген Врецьона. Фраґменти з життя і боротьби… — С. 9.
У 1934 році був редактором перших 6 чисел українського спортово-виховного тижневика «Готові», який виходив з ініціативи та силами ОУНПетро Мірчук. Нарис історії Організації Українських націоналістів. Перший том… — С. 329..
Був одним з авторів місячника «Студентський шлях»Євген Врецьона. Фраґменти з життя і боротьби… — С. 9-10..
Липень 1934 — квітень 1936) — був ув'язнений в концтаборі у Березі КартузькійМірчук Петро. Нарис історії Організації Українських націоналістів. Перший том… — С. 431—432.. Після звільнення влаштувався на роботу у новоствореному банку для української кооперації під назвою «Промбанк», згодом виїхав до Праги, де також вів активну громадську та політичну діяльність.
У другій половині 1930-их рр. влаштував у Винниках нелегальну лабораторію з виготовлення вибухівки для ОУН.Андрій Байцар. Винники туристичні;— С. 239..
У Карпатській Україні 1938–1939 — був одним з організаторів військових частин (Карпатська Січ) у Карпатській Україні. Разом з колишніми членами Крайової Екзекутиви ОУН на Західноукраїнських землях Іваном Габрусевичем («Джоном»), Михайлом Колодзінським(«Гузаром»), Зеноном Коссаком («Тарнавським»), Романом Шухевичем («Щукою»), Олексою Гасином («Лицарем») та іншими входив до так званої групи «крайовиків», яка вважала, що у своїй діяльності ОУН має керуватися лише українськими інтересами без огляду на інтереси інших сторонніх силПетро Мірчук. Нарис історії Організації Українських націоналістів. Перший том… — С. 550..
Був одним з членів Генерального штабу Карпатської Січі, який очолював полковник Михайло Колодзінський-«Гузар», та керівником розвідувального відділу. Наказом Генерального штабу Карпатської Січі від 6 лютого 1939 року Врецьоні було присвоєно звання чотар. Згодом був призначений також на посаду інспекційного старшини Хустського гарнізону Карпатської Січі, в обов'язки якого входило здійснення регулярних перевірок та оглядів стану гарнізону, контроль за проведенням підстаршинського інструкторського та інструкторського курсів жіночих відділів Карпатської Січі у ХустіОлександр Пагіря. Карпатська Січ: військове формування Карпатської України. — К. : Темпора, 2010. — С. 33..
У ніч з 13 на 14 березня 1939 року, коли вирішувалося питання щодо озброєння частин Карпатської Січі для протидії угорським військам, які розпочали наступ на територію краю, Євген Врецьона разом з чотаром Л. Криськом (Крісом) передав коменданту Хустського коша Карпатської Січі наказ відрядити Першу булавну сотню до будинку Уряду Карпатської України для отримання зброї зі складу чехословацької жандармерії.
15 березня 1939 року на заклик Начальної команди новостворюваних збройних сил незалежної Карпатської України зголосився до штабу Національної Оборони Карпатської України.
У середині березня 1939, після окупації мадярськими військами Карпатської України та програного бою під Буштином потрапив в угорський полонЄвген Врецьона. Фраґменти з життя і боротьби… — С. 19..
Після звільнення жив у Празі, Відні, з кінця 1939 — в м. Кракові.
Після розколу ОУН в лютому 1940 року став членом ОУНР.
Діяльність під час та після Другої Світової війни Після початку Другої світової війни у Кракові увійшов до референтури Служби безпеки ОУН(б), керівником якої був Василь Турковський-«Павло».
Був одним з організаторів Українського національного комітету у Кракові у 1941Ярослав Стецько. 30 червня 1941. Проголошення відновлення державності України. — Торонто, 1967 р. — С. 147..
14 червня 1941 р. разом з іншими українськими політичними та громадськими діячами підписав Відозву до українського народу з закликом до об'єднання для всіх патріотичних сил для відновлення Української державиУкраїнське державотворення. Акт 30 червня 1941 р. Збірник документів і матеріалів. Упорядник Орест Дзюбан. — Львів-Київ: Піраміда, 2001. — С. 57-62..
Участь у створенні Української народної міліції улітку 1941 році Після вибуху німецько-радянської війни у червні 1941 року Євген Врецьона у складі похідної групи ОУН (б) на чолі з Ярославом Стецьком та Василем Куком переходить лінію кордону і 30 червня 1941 року опиняється у Львові.
2 липня 1941 року вступив до Української народної міліції (УНМ) та очолював міську команду УНМ до моменту її розпуску 11-12 (за іншими даними 15) серпня 1941ДАЛО. — Ф. Р12. — Оп. 1. — Спр. 150. — Арк. 45.Богдан Казанівський. Шляхом Легенди. Спомини. — Львів: Кальварія, 2007. — С. 229, 241, 307.Кость Паньківський. Від держави до комітету. — Нью-Йорк — Торонто: Життя і мислі, книга 10, 1970 — С. 35;Українське державотворення. Акт 30 червня 1941 р. Збірник документів і матеріалів. Упорядник Орест Дзюбан. — Львів-Київ: Піраміда, 2001. — С. 152—153.
Важливу роль Євгена Врецьони у створенні української міліції Львова разом з Іваном Равликом улітку 1941 відзначав і учасник тих подій Василь КукУкраїнське державотворення. Акт 30 червня 1941 р. Збірник документів і матеріалів. Упорядник Орест Дзюбан. — Львів-Київ: Піраміда, 2001. — С. ХІІІ.
Ярослав Стецько також згадував, що Врецьона перебрав пост «президента поліції» від Івана РавликаЯрослав Стецько. 30 червня 1941. Проголошення відновлення державності України. — Торонто, 1967 р. — С. 246..
Діяльність після серпня 1941 року Євген Врецьона був членом Проводу ОУНР, деякий час — заступником референта СБ ОУН (б). В 1942 брав активну участь у створенні УПА. Як член референтури зовнішніх зв'язків ОУН в 1943-44 рр., займався налагодженням контактів із закордоном. В 1943 разом з М. Лебедем вів перемовини між УПА та польською АК у ЛьвовіЄвген Врецьона. Фраґменти з життя і боротьби. / Упорядник і автор переднього слова О.Панченко. Гадяч: Вид-во «Гадяч», 2006. — С. 22, 97-98.. В грудні 1943 року був у складі української делегації на переговорах в Будапешті про нейтралітет та співпрацю між угорськими військами та УПАЄвген Врецьона. Фраґменти з життя і боротьби. / Упорядник і автор переднього слова О.Панченко. Гадяч: Вид-во «Гадяч», 2006. — С. 23.. Ця домовленість тривала до березня 1945 року, тобто до падіння Будапешта.
11—15 липня 1944 року поблизу сіл Недільна та Сприня на Самбірщині під охороною відділів УПА відбулися Установчі збори Української Головної Визвольної Ради — підпільного парламенту і уряду України, в яких Є.Врецьона не зміг взяти участі, але був обраний членом УГВРІван Патриляк. «Встань і борись! Слухай і вір…»: Українське націоналістичне підпілля та повстанський рух (1939—1960): Монографія / Центр досліджень визвольного руху. — Львів: Часопис, 2012. — С. 377. і за її рішенням в 1945 році направлений до Італії з метою встановлення контактів із англо-американськими союзниками, але при переході кордону був інтернований швейцарською владою і не зміг виконати своєї місіїЄвген Врецьона. Фраґменти з життя і боротьби. / Упорядник і автор переднього слова О.Панченко. Гадяч: Вид-во «Гадяч», 2006. — С. 24-25..
Був учасником Закордонного Представництва УГВР, а в 1948–1950 рр. виконував обов'язки президента, замість М. Лебедя. Був активним дописувачем до часописів «Сучасна Україна» та «Сучасність».
Помер 4 лютого 1975 року. Похований в Базелі, ШвейцаріяЄвген Врецьона. Фраґменти з життя і боротьби./ Упорядник і автор переднього слова О.Панченко. — Гадяч: Вид-во «Гадяч», 2006. — С. 321..
Цікаві факти У місті Винниках є вулиця Євгена Врецьони.
Зараз у Винниках (передмістя Львова) проживають нащадки рідної сестри Євгена Врецьони Іванкиhttp://vinnikiplus.in.ua/publ/vynnyky/vidatni_vinnikivchani_evgen_vrecona_pobratim_konovalcja_i_banderi/21-1-0-566..
Брат Євгена — Володимир був діячем ОУН та членом-засновником Українського Лікарського Товариства в США та Українського Інституту Америки.
Праці Євген Врецьона. Фраґменти з життя та боротьби. — Вид-во «Гадяч», 2006. — 323 с. Врецьона Є. Мої зустрічі з Полковником // Євген Коновалець та його доба. — Мюнхен, 1974
Примітки
Джерела та література Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково — краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Львів—Винники, 2012. — 88 с. Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: Друксервіс, 2016. — 312 с. Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.