Фрукто́ве (до 1945 року — Бєльбє́ктакож Бельбе́к; ) — село в Україні, в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Верхньосадівській сільській раді. Розташоване за 8 км на захід від села Верхньосадового і близько 25 км від Севастополя. Через село проходить автошлях (Сімферополь—Севастополь). Дворів 177, населення становить 502 особи. Утворене в кінці 18 століття.

У селі розташована могила Героя Радянського Союзу Габріадзе Григорія. Поруч знаходиться аеропорт Бельбек.

Історія Існує думка, що у середні віки Бельбек був найбільш північно-західним поселенням князівства Феодоро, яке входило до володіння феодального укріплення, розташованого на протилежному березі річки (умовно відомого як Бельбек).

Після розгрому князівства османами у 1475 році Бельбек увійшов до складу Османської імперії (Мангупського кадилику Кефинського санджаку).

Основне населення Бельбека, ймовірно, складали караїми, оскільки в хроніках 1633 року згадуються «жидівські Бельбеки», розграбовані запорозькими козаками.

Можливо, Бельбек — це село Вікне (Папаялниз), де у 1520 році проживало 54 немусульманські родини.

Після здобуття ханством незалежності від османів за Кючук-Кайнарджійським мирним договором 1774 року, Бельбек увійшов до складу Кримського ханства і фіксувався як велике село з трьох кварталів (Белбек Бахтіяр Кесек, Белбек Орта Кесек та Белбек Тамак). Входило до складу Мангупського кадилика Бакчі-сарайського каймаканства Кримського ханства, що зафіксовано в Камеральному Описі Криму 1784 року.

У 1778 році відбулося насильницьке виселення російською армією кримських християн (урумів та вірмен) до Приазов'я. З села Белбек за відомістю О. В. Суворова було виведено 70 урумів (30 чоловіків та 40 жінок). За відомістю митрополита Ігнатія, з Белбектоя виїхало 15 християнських сімей. На момент анексії Криму Росією (1783 р.) у Бельбеку залишилося 6 порожніх будинків.

Після російської анексії Криму входило до Сімферопольського повіту Таврійської губернії, а пізніше — до Чоргунської волості.

1805 рік: У селі Белбек числилося 14 дворів та 59 жителів (винятково кримських татар). На карті 1842 року село позначено як «мале село» (менше 5 дворів), ймовірно, через еміграцію кримських татар до Туреччини, спричиненою політикою російської адміністрації. Однак до 1864 року Бельбек відродився: 30 дворів з 204 жителями (власницьке татарське село) та мечеттю.

1915 рік: У селі числилося 38 дворів з 350 приписними кримськотатарськими жителями та економія Л. М. Фон-Гротте.

Після встановлення радянської окупації (1921) Бельбек увійшов до складу Севастопольського повіту, а з 1923 року — до Севастопольського району.

Згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом 17 грудня 1926 року, в селі значився 121 двір, з них 92 селянські, населення становило 508 осіб, з них 415 кримських татар, 73 росіян, 20 українців, 1 білорус, 4 естонці, 6 греків, 3 записані у графі «інші», діяли 2 російсько-татарські школи I ступеня (п'ятирічки).

Після звільнення Криму від нацистів 18 травня 1944 року кримські татари були депортовані до Центральної Азії.

21 серпня 1945 року Бельбек перейменували на Фруктове Указом Президії Верховної Ради РРФСР.

У район прибули переселенці з Воронезької області РРФСР, а з 1950-х років — з Сумської області УРСР. З 1960 року село увійшло до складу Верхньосадовської сільської ради Бахчисарайського району, а з 1965 року — до складу Севастопольської міськради (Нахімовського району).

7 вересня 2023 року село перейшло зі складу міста зі спеціальним статусом Севастополь до Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим.

Примітки