Арту́р Адо́льфович Абрага́мсон (* — †) — український фахівець у галузі будівництва, архітектор, інженер, громадський діяч єврейського походження.

Біографія Дитинство і навчання Народився 3 березня 1854 року в Одесі у сім’ї доктора медицини, дійсного статського радника, дворянина Адольфа Бернардовича Абрагамсона.

Онук лікаря і громадського діяча Бернарда Абрагамсона та письменника Осипа Рабиновича.

З 1860 по 1868 рік — навчався у Другій одеській гімназії.

З 1868 по 1872 — на фізико-математичному факультеті Імператорського Новоросійського університету в Одесі.

З 1872 по 1876 рік — на інженерному відділенні Цюрихського політехнікуму, де захистив диплом інженера.

Повернувшись додому, вирішив вивчити специфіку інженерно-технічної галузі Російській імперії. Для чого з 1877 до 1879 рік навчався в Санкт-Петербурзькому інституті інженерів шляхів сполучення. Відмінне навчання дозволило йому з другого курсу вчитися на кошти держави.

Працював на будівництві залізниць у Швейцарії.

Робота у Києві

У 1882 році на інженера звернув увагу начальник Південно-Західної залізниці Сергій Вітте і запросив його на службу до Залізничного управління. З того часу Абрагамсон поселився у Києві і працював в управлінні Південно-Західної залізниці: у 1887 — став начальником технічного відділу, у 1904 — начальником служби шляхів і споруд.

Під його наглядом споруджена київська трамвайна мережа та єлизаветградський трамвай.

Водночас, брав активну участь у громадському і науковому житті Києва. Зокрема, входив до складу міської комісії з каналізації і став одним з ініціаторів будівництва — у 1894 році — централізованої міської мережі каналізації. У 1898 році — очолив Київське товариство швидкої медичної допомоги, що у 1902 році заснувало (третю у Російській імперії — після Варшави та Лодзі) медичну станцію порятунку (Абрагамсон надав власні кошти на придбання санітарних карет із кіньми). Сприяв становленню Київського політехнічного інституту (співавтор його першого статуту — керувався прикладом організації Цюрихського політехнікуму). Висунув ідею і взяв безпосередню участь у побудові фунікулера у 1902–1905 роках (автор проєкту електричного линвового підйомуПерелигіна Л.С., Швидка С.В. Проект інженера А.А. Абрагамсона (1904 р.) // Історія науки і техніки. — 2016. — Вип. 8. — С. 37.).

Серед реалізованих архітектурних проєктів — будинок Міжнародного банку на розі Хрещатика та Інститутської (не зберігся).

У 1881 році разом з інженером Олександром Бородіним заснував технічний журнал «Инженер», який почав виходити друком з 1882 року. Після смерті головного редактора журналу, Олександра Бородіна, у 1898 році — Міністр внутрішніх справ затвердив Абрагамсона на посаду другого редактора. Згодом Київське відділення Імператорського Російського Технічного товариства придбало у вдови Олександра Бородіна право на видавництво журналу та запросило для відповідального редагування статського радника Абрагамсона. Обов’язки головного редактора журналу він виконував з 1908 по 1917 рік.

Із численних наукових праць Абрагамсона, присвячених залізничній техніці та міському технічному господарству, найвагоміші: «Електричні контрольні прилади для залізниць», «Зрівняльні прилади на залізничних мостах» та «Міські залізниці, їх сучасне значення, розвиток та майбутнє» (остання — опублікована у журналі «Инженеръ» у березні 1895 року).

У 1900 році був комісаром російського залізничного відділу на Всесвітній виставці в Парижі. Уряд Франції високо оцінив заслуги Абрагамсона на цій виставці і нагородив його Орденом Почесного легіону.

Москва і Париж

У 1910 році, у зв’язку з переведенням на Північну залізницю, виїхав до Москви.

5 липня 1912 року Інвалідний будинок для залізничних службовців і робітників у Москві перетворили на Будинок імператора Олександра ІІ. Член Правління товариства Московсько-Казанської залізниці Абрагамсон увійшов до складу Комітету зі справ цього будинку.

22 листопада 1914 року в Москві освятили лазарет інженерів шляхів сполучення на 250 ліжок. Абрагамсон очолив комітет лазарету.

У 1918 році — емігрував до Франції, де продовжував займатися інженерною роботою і громадськими справами в середовищі інженерів. Був членом Спілки російських інженерів у Франції та Закордонної Ради приватних залізниць в Росії. У 1923 році, на першому з'їзді російських інженерів у Парижі, обраний товаришем голови президії Федерації Союзів російських інженерів за кордоном.

Помер 13 червня 1924 року в Парижі. Похований там само.

Архітектурна діяльність Київ: будинок Міжнародного банку на розі Хрещатика та Інститутської (не зберігся) Київський фунікулер (у співавторстві)

Примітки

Джерела А. А. Абрагамсонъ // Дѣятели Россіи: 1906 г. / Ред.-изд. А.М. Шампаньеръ. — С.-Петербургъ, 1906. — С. 201. Абрагамсон Артур Адольфович // Российское зарубежье во Франции, 1919–2000: биогр. словарь [L'Émigration russe en France, 1919–2000]: в 3 т. / Под общ. ред. Л. Мнухина, М. Авриль, В. Лосской. — М.: Дом-музей Марины Цветаевой: Наука, 2008–2010. — Т. 1: А-К. 2008. — С. 11. — ISBN 978-5-02-036268-0 — ISBN 978-5-93015-105-3. Брамський К. А. Абрагамсон Артур Адольфович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. Обуховський В. В. Діяльність А.А. Абрагамсона (1854–1924) в галузі транспорту і комунального господарства України (кінець ХІХ – початок ХХ століть): дис. канд. істор. наук: 07.00.07 / Обуховський В. В.; МТЗУ, Держ. економ.-технолог. ун-т транспорту. — К., 2008. — 182 с. Перелигіна Л.С., Швидка С.В. Проект інженера А.А. Абрагамсона (1904 р.) // Історія науки і техніки. — 2016. — Вип. 8. — С. 28-38.