Сова Афіни або Сова Мінерви служить символом знання, мудрості, проникливості та ерудиції у всьому західному світі. В давньогрецької міфології маленька сова (Athene noctua) традиційно представляла або супроводжувала Афіну, цнотливу богиню мудрості, або Мінерву, що ототожнюється в римської міфології з Афіною.

У давньогрецькій міфології

Причини появи асоціації Афіни з совою неясні. Деякі дослідники, такі як Девід Кінслі та Мартін П. Нільсон, висували припущення, що Афіна могла походити від мінойської богині, пов'язаної з птахами, а Марія Ґімбутас стверджувала, що простежується походження Афіни від стародавньої європейської богині птахів і змій.

З іншого боку, Синтія Бергер вказувала на деякі привабливі характеристики сов, такі як їх здатність бачити в темряві, що могло бути використано як символ мудрості. Водночас інші дослідники, такі як Джеффрі Арнотт, припускають просту асоціацію між міфами про заснування Афіни і великою кількістю маленьких сов в регіоні (факт, зазначений ще в епоху античності, у творах Аристофана «Птахи» і «Лісистрата»).

У всякому разі, місто Афіни, мабуть, прийняло сову як символ вірності своїй покровительці богині-незайманці, яка, згідно з популярним етіологічним міфом, відтвореним на західному фронтоні Парфенона, завоювала прихильність у городян, запропонувавши їм більш спокусливий дар ніж Посейдон.

Сови зазвичай зображувалися афінянами на вазах, вагах і призових амфорах для Панафінейських ігор. Сова Афіни навіть з'явилася на лицьовій стороною афінських тетрадрахм після 510 р. до н. е., і, згідно ФілохоруPhilochorus: Scholion to Aristophanes, Birds 1106., афінська тетрадрахма була відома як γλαύξ (маленька сова)Thompson, D'Arcy Wentworth. A glossary of Greek birds. Oxford, Clarendon Press 1895, pp 45-46. у всьому стародавньому світі та «сова» в сучасній нумізматиціPhilip Harding: The story of Athens: The Fragments of the Local Chronicles of Attika.Kraay, C.M. The archaic owls of Athens: classification and chronology.. Сови, однак, не використовувалися виключно афінянами для представлення Афіни, а могли служити мотивацією під час битв іншими грецькими містами. Так, наприклад, при перемозі Агафокла Сіракузького над карфагенянами у 310 році до нашої ери сови, що літали по рядах воїнів, були витлумачені як благословення Афіни. Подібним ж чином вони були зображені в битві при Саламіні, описаній в біографії Фемістокла, написаній Плутархом.

В римській міфології Асоціація сови з богинею мудрості продовжилася і в культі Мінерви в римської міфології, хоча ця богиня іноді просто приймає її як священну або улюблену птицю. Наприклад, в «Метаморфозах» Овідія ворона Корнікс скаржиться, що її місце як священної птиці богині зайняла сова, яка в цій конкретній історії виявляється Ніктіменою, проклятою дочкою Епопея, царя Лесбосу.

Що ж стосується давньоримського фольклору, то сови вважалися провісниками смерті, якщо вони ухали, сидячи на даху. Також згідно з повір'ям сова, поклавши одну зі своїх пір'їнок поруч зі сплячим, могла спонукати того заговорити та розкрити свої секрети.

Примітки