Цюйтежоші Чжуцзю (; д/н — 140) — шаньюй південних хунну в 128—140 роках.
Життєпис Син шаньюя Хусє-Шічжухоуді. При народженні отримав ім'я Сюлі. 128 року після смерті брата Уцзіхоу-Шічжуді спадкував владу. взявши ім'я Цюйтежоші Чжуцзю. 133 року вдерся до земель сяньбі, захопивши чималу здобич. В подальшому скористався послабленням сяньбі. що настало після смерті їх вождя Цічжіцзяня, для забезпечення тривалого миру в державі. Разом з тим постійно посилювалася залежність від ханського уряду — область із хуннуською столицею Мейдзі стала офіційно частиною командирства Сіхе.
У 140 році князі Уси і Ченю повстали, зібравши 3 000 кінноти. До них приєднався західний тукі-ван Їті з 7 500 вояками, який взяв в облогу Мейдзі, столицю південних хунну. Шаньюй нічого не міг вдіяти. Лян Бін, дуляо-гянгюнь (урядник) над південними хунну, і Ван Юань, урядник над ухуанями, зібрали 20 тис. кінноти, переважно з залежних племен й виступили проти повсталих, яких було переможено. Але очільники повстання врятувалися. Імператор Лю Бао відправив догану шаньюю.
Новий дуляо-гянгюнь Чень Гуй вирішив, що Цюйтежоші Чжуцзю не здатен надалі панувати над хунну, принижуючи того. У відповідь шаньюй разом з братом (східним тукі-ваном) наклав на себе руки. Це викликало загальні заворушення. Чень гуя було відкликано, а новий дуляо-гянгюнь Ма Сюй перемовинами намагався зупинити виступи хунну. У відповідь повсталі оголосили шаньюєм Ченю.
Джерела Barfield, Thomas (1989), The Perilous Frontier: Nomadic Empires and China, Basil Blackwell Whiting, Marvin C. (2002), Imperial Chinese Military History, Writers Club Press Cosmo, Nicola Di (2002), Ancient China and Its Enemies, Cambridge University Press Crespigny, Rafe de (2007), A Biographical Dictionary of Later Han to the Three Kingdoms, Brill