Лакота (Lakota, , також Teton, Tetonwan) — народ індіанців США. Є частиною конфедерації Лакота, що складається з семи племен сіу. Розмовляють мовою лакота, одним з діалектів мови сіу.

Історія Незалежність

Луїзіана 1803: Договір про Купівлю Луїзіани між США і Францією, у якому США обіцяють поважати свободи, власність і релігійні права мешканців території, включаючи Лакота.

Сполучені Штати і Франція підписали Договір про купівлю Луїзіани. Проте Сполучені Штати при цьому не купили у Франції жодної індіанської землі. Вони просто оформили угоду, що Франція не зможе конкурувати із Сполученими Штатами в здійсненні договорів з індіанськими племенами на цій території.

Лакота класифіковані ясно позначеною третьою стороною за Статтею III Договору про купівлю Луїзіани відповідним державам положенням:

«Мешканці переданої території повинні… бути підтримані і захищені у вільному володінні їх свободою, власністю і релігією, яку вони сповідують».

Інше положення договору це, наприклад, вимога, щоб мешканці території були допущені в Союз, що пов'язав би їх зі Сполученими Штатами, якщо Лакота захотіли б бути прийнятими до складу Союзу. Проте це положення необов'язкове для Лакота. Лакота не були учасниками Договору про купівлю Луїзіани і не можуть бути зв'язані ним проти їх волі, хоча отримують вигоди від нього.История движения нации Лакота к независимости

Угоди США із Сіу

1805—1868: Численні договори між США і народом Сіу, всі з яких порушили США.

Перша угода між США і частиною Лакота і різні інші договори про «мир і дружбу» між Лакота і США були підписані 1805 року. Оскільки громадяни США продовжували вторгатися на територію Лакоти у всезростаючому числі, напружені стосунки й насильство врешті-решт прорвалися назовні. Щоб запобігти повномасштабній війні, за Договором 1851 року у Форті Ларамі США вимагали дозволити транспортний маршрут через територію Лакота. Договір не ослабляв суверенітет або незалежність Лакота. Фактично Договір визнавав Лакота як незалежну країну і поважав «весь національний бізнес» Лакота.

Після чергових порушень Сполученими Штатами Договору 1851 року між Лакота і США спалахнула війна. Лакота перемогли США в так званій «Війні Червоної Хмари», привівши США до скликання іншої конференції для укладення Договору у Форті Ларамі. За Другою угодою США погодилися залишити Бозменський Тракт і військові форти, які були побудовані уздовж нього, і обіцяли тримати американські війська і поселенців поза територією Лакота.

Після військової поразки Сполучені Штати Америки 1868 року направили до Лакота комісію для мирних перемовин. Комісія підтвердила кордони Лакота, закріплені Договором 1851 року, підписаним у форті Ларамі. По дорозі назад до Вашингтону Договірна комісія Сполучених Штатів Америки, зупинившись у Чикаго, змінила кордони Нації Лакота, виключивши всі землі на південь від нинішнього кордону Небраски і Південної Дакоти, всі землі у Вайомінгу на південь від цієї широти, і зменшивши землі в Монтані і Північній Дакоті.

Практично негайно США почали порушувати умови Договору, прокладаючи залізницю і порушуючи кордон, зневажаючи інтереси Лакота і розкрадаючи їх ресурси і територію.

1871 року США вирішили більше не вступати в угоди з місцевими націями, але останній американський закон про Договори ясно проголошував, що нова політика Сполучених Штатів жодним чином не ослаблятиме або не обмежуватиме ті Договори між місцевими націями і США, які вже мали силу. Лакота послідовно покладалися на недоторканність Договору між США і Лакота.

1874 року американський військовий командувач Джордж Кастер вторгся в найбільш священну частину території Лакота — Паху Сапа (Блек-Гіллс — Чорні Горби), що спричинило також вторгнення золотошукачів, і викликаючи нову війну між США і Лакота. Унаслідок війни територія Лакота була незаконно захоплена США, а природні ресурси на мільярди доларів були вкрадені з окупованих територій Лакота.

1876 року були незаконно захоплені Чорні Горби. У травні 1877 року військо лакота на чолі з вождем на ім'я Шалений Кінь капітулювало.

Американський Верховний Суд визнав свободу і незалежність Лакота в справі про розмежування землі, «виключаючи Частину Воронячого Пса» (1883 р.). Проте американський Конгрес спробував вкрасти незалежність Лакота в обхід Головного закону про Злочини, однобічно розповсюдивши американську кримінальну юрисдикцію на територію Лакота.

Етапи боротьби за незалежність 1974: Міжнародна Договірна Конференція, що зібрала понад 5000 Лакота, у тому числі багатьох старійшин. Старійшини Лакота надають два мандати (розпорядження) учасникам: про міжнародне визнання прав корінних народів і суверенітет. Також конференцією прийнята Декларація Розвитку Незалежності. Ці кроки включали складання їх власної «декларації незалежності», що продовжується, і використанням державного і міжнародного права, щоб затвердити їх законне положення.

1980 рішенням американського Верховного Суду уряд США мав надати $ 122 мільйони як компенсацію племені Лакота за землю. Лакота відмовилися від компенсації і вимагали повернення землі.

Вересень 2007: ООН приймає Декларацію Прав корінних народів.

20 грудня 2007 група Представників під Делегацією Свободи імені Лакота прибула у вашингтонський округ Колумбія, щоб анонсувати розірвання договорів Лакота з урядом Сполучених Штатів. Так делегація Свободи Лакота розриває всі договори зі США.

Невизнана держава

Індіанці американського племені лакота в однобічному порядку розірвали всі угоди з урядом США. Причиною розриву стосунків стало постійне порушення з боку США договорів, укладених 150 років тому, які, за словами індіанців, „є нічим іншим, як «порожніми словами на дешевому папері»“. «Ми більш не є громадянами США, і всі, хто живе в зоні п'яти племен, що є територію нашої країни, можуть вільно приєднатися до нас», — цитує агентство активіста боротьби за права індіанців Рассел Мінс. «Ми — волелюбні індіанці племені лакота з резервацій народу сіу в Небрасці, Південній Дакоті, Монтані, страждаємо від культурного і фізичного геноциду в системі колоніального апартеїду, в якій ми були вимушені жити. Ми прибули до Вашингтона для того, щоб вийти з обумовленого в конституції договору, щоб створити вільну і незалежну країну», — говориться в повідомленні індіанців лакота.

Глава племені Рассел Мінс заявив: «Усі, хто проживає в зоні п'яти штатів (Небраска, Південна Дакота, Північна Дакота, Монтана і Вайомінг) можуть приєднатися до нас». Мінс відвідав посольства Болівії, Чилі, ПАР і Венесуели, де також заявив про незалежність і закликав ці та інші країни визнати нову державу.

У новій країні розробляється власна система паспортів і водійських прав, планується скасувати оподаткування. За свідченнями Мінса, плем'я розірвало договори виключно на законних підставах. «Це зроблено відповідно до законів, прийнятих у рамках Віденської конвенції 1980 року. Ми законно користуємося нашим правом на свободу і незалежність», — заявив Мінс.

Реакція Вашингтона наразі відсутня, проте експерти відзначають, що це вже не перший випадок в історії США, коли індіанці намагаються утворити власну державу, вийшовши із-під юрисдикції Вашингтона, і ця спроба, як і всі попередні, приречена на провал.

Див. також Пам'ятник Шаленого Коня Девід Білоголовий Орлан

Посилання Офіційний сайт Республіки Лакота Неофіційний сайт представництва Республіки Лакота в Російській Федерації Вільний банк Лакоти

Примітки