Авра́хов Григо́рій Гера́симович (, село Попельнасте, Катеринославська губернія (нині Олександрійський район Кіровоградської області) — , місто Київ) — український літературознавець, текстолог, педагог, музейний працівник. Кандидат педагогічних (за іншими даними - філологічних) наук (1958), доцент. Учасник Другої світової війни. Основну наукову увагу приділяв дослідженню творчості Лесі Українки.

Життєпис Народився у селянській сімʼї.

Після закінчення школи потрапляє у вир війни, де в одному з боїв був тяжко поранений.

У 1951 році закінчив Криворізький педагогічний інститут, вчителював, згодом — аспірантура в Київському Науково-дослідному інституті педагогіки. Захистив кандидатську дисертацію (1958).

Упродовж 1956–1964 рр. працював у Черкаському педагогічному інституті викладачем (1956–1958), завідувачем кафедри української літератури, був деканом філологічного факультету (1962–1964).

У 1965–1969 рр. — завідувач кафедри української літератури (1965–1968), декан філологічного факультету Ніжинського педагогічного інституту.

У 1971–1973 рр. — проректор Київського інституту культури.

На початку 1970-х був заарештований, позбавлений усіх звань, знятий з посади проректора Київського інституту культури із забороною працювати у ВНЗ, друкуватися, за те, що в 1966 році разом із Лесею Коцюбою передав за кордон відому працю Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація». Було відхилено його вже рекомендовану до захисту докторську дисертацію про творчість Лесі Українки. До 1986 року не мав права працювати в Києві.

З 1992 року — викладач літератури в (нині Інститут післядипломної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка).

Наукова діяльність Досліджував творчість Лесі Українки, Тараса Шевченка, Олени Пчілки, Михайла Старицького, Івана Нечуя-Левицького, Микити Шумила, Михайла Коцюбинського, Олега Ольжича, Олеся Гончара, Яра Славутича, Любові Забашти, Івана Чендея, Григора Тютюнника та інших.

Автор літературно-критичних статей про поезію постшістдесятників, теоретичні засади українського сонетарства, новелістики.

Окремі праці Аврахова опубліковані в Чехії, Словаччині, Великій Британії.

Писав вірші.

Деякі праці «Вивчення драми-феєрії “Лісова пісня” в школі» (1957); «Перше видання “Кобзаря” Т. Г. Шевченка та його історико-літературне значення» (1962); «Художня майстерність Лесі Українки: лірика» (1964); редактор і автор коментарів двотомного видання «Леся Українка. Твори» (1970, вступну статтю вилучено цензурою); «Леся Українка: семінарій» (1971); «Лірика Лесі Українки: проблеми текстології та історії друку» (1979, самвидав на правах рукопису); «Одна з недосліджених поезій Т. Шевченка («У перетику ходила...»)» (1998); «Леся Українка: проблеми текстології та історії друку» (2007).

Нагороди Орден Вітчизняної війни І ступеня (1985), медалі «За бойові заслуги» (1944), «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945» (1945).

Джерела

Аврахов Григорій Герасимович // Літературна енциклопедія Черкащини. Т. 1: А–К / Володимир Поліщук; уклад. В.Т.Поліщук. – Черкаси: Чабаненко Ю.А., 2020. – С. 8-9.