Покровська церква — зникла пам'ятка української сакральної архітектури в сотенному, пізніше — повітовому містечку Зінькові на Полтавщині.
Передісторія Найдавніші відомості про церкву на честь Пресвятої Богородиці в Зінькові відносяться до 1686 року, коли дерев'яна, дубова церква була «от общества построенная на Лысовке». У 1783 році був виготовлений церковний дзвін вагою 15 пудів 23 фунти, а також подароване прапорщиком І. Крутовським євангеліє. Стара будівля церкви існувала до 1786 року.
Від заснування до закриття В 1786 році був закритий Скельський чоловічий монастир, розміщений неподалік, а в 1790 році одну з церков монастиря перенесли до Зінькова, перейменувавши її з Преображенської на Покровську. Перенесення здійснено за кошти козака Хоми Даниленка за клопотанням зіньківського протоієрея Омеляна Карбовського. Бібліотека церкви складалась із монастирських книг. Архів церкви містив залишки метричних книг та сповідальних розписів, перевезених з монастиря. Зі Скельського монастиря перенесли також ікону Божої Матері, яка зберігалась з лівого боку від царських врат. Точний час побудови перенесеної церкви невідомий, проте відомий рік найдавнішої реконструкції. Про це свідчив текст напису на лутках вхідних західних дверей:
Церква мала триверху будову, тризрубна. Складалася з центрального восьмигранника та двох шестигранників (вівтар і бабинець). Не дивлячись на поширеність такої церковної конструкції, дослідник сакральної архітектури Стефан Таранушенко відзначав імпозантність величавих форм і відносив Зіньківську Покровську церкву до найвидатніших пам'яток народної монументальної дерев'яної архітектурної творчості. Одна з найбільших і найвищих пам'яток дерев'яної і монументальної архітектури Полтавщини (внутрішня висота центра сягала 25 метрів).
На початку ХХ століття церква володіла значним церковним капіталом, володіла землею, тримала будинок для священика. При церкві існувала жіноча школа грамоти, перетворену згодом в церковнопарафіяльну. В 1912 році у парафії нараховувалось 1293 душі різних станів.
Розібрана за радянської влади.
Духовенство та церковні старости
Священики
Протоієрей Максим Карбовський (1741—1755) Григорій Максимович Карбовський (з 1763) Протоієрей Омелян Карбовський (? — 1786, помер 1792) Вікарій Іоанн Нужнітський (помер 1797) Ф. Козаковський (1792 — , помер 1807) Іоанн Іоаннович Козаковський (1890, 1895) Григорій Іванович Роговенко (1902) Федір Костянтинович Романовський (1912)
Псаломщики
Михайло Ларіонович Мільгевський (1890) Михайло Григорович Леонтович (1895) Василь Ольшанський (1895) Стефан Севастьянович Аксюк (1902) Маркіян Діонісійович Потепух (1912)
Церковні старости
Козак Логін Олексійович Мурмило (1902) Петро Євдокимович Величко (1912)
Примітки
Література
Грановский А. Полтавская епархия в ее прошлом (до открытия епархии в 1803 г.) и настоящем (историко-статистический опыт). — Вып. І. — Полтава: Типо-Литография М. Л. Старожицкого, 1901. — С. 231—232. Клировая книжка Полтавской епархии за 1902 год. — Полтава: Типо-литография Л. Т. Фришберга, 1902. — С. 142. Мартынович П., Горленко В. Церкви старинной постройки в Полтавской епархии // Полтавские епархиальные ведомости. Часть неофициальная — 1888. — № 17-18. — С. 651. Сборник необходимых сведений о каждом приходе и адрес-календарь духовенства Полтавской епархии. — Ч. 1: Полтавский учебный округ. Уезды: Полтавский, Кременчугский, Константиноградский, Кобелякский и Зеньковский / Составил священник Григорий Коломенский. — с. Чутово Полтавского уезда, 1890. — Полтава: Типо-литография И. А. Дохмана, 1890. — С. 222—223. Сборник необходимых сведений о всех приходах Полтавской губернии и адрес-календарь духовенства той же епархии / Составил Григорий Коломенский. — Полтава: Типография Губернского правления, 1895. — С. 160. Справочная клировая книга по Полтавской епархии на 1912 год (Составлена в Канцелярии Духовной Консистории по сведениям доставленными о.о. благочинными). — Полтава, 1912. — С. 50. Твердохлебов А. Осколки старины в Зеньковском уезде // Киевская старина. — 1905. — № 7-8. — С. 68-69. Черняшевский А. Покровская церковь г. Зенькова // Полтавские епархиальные ведомости. — 1908. — № 14. — С. 606.