Степа́н Євге́нович Шухе́вич (1 січня 1877, Серафинці, Городенківський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 6 червня 1945, Амберг, Американська зона окупації Німеччини) — український громадський і військовий діяч, отаман УСС (1914–1915), отаман УГА (1918–1919), двоюрідний брат батька Романа Шухевича. Після бойової служби продовжував юридичну практику, працював адвокатом і захисником у численних політичних процесах, а також був активним публіцистом і автором мемуарів про період української боротьби за незалежність. Відомий як один із організаторів українського галицького видавничого кооперативу «Червона калина», що популяризував історію українських визвольних змагань.

У молоді роки Шухевич активно долучився до українського національного руху в Галичині, був членом низки громадських і спортивно-пожежних товариств, зокрема «Сокола» та «Січі». З початком Першої світової війни вступив до легіону Українських Січових Стрільців, де проявив себе як здібний організатор і командир, пройшов шлях до отамана та брав участь у бойових діях на різних ділянках фронту. У період Західноукраїнської Народної Республіки служив в Українській Галицькій Армії, виконуючи командні й штабні функції, а після поразки визвольних змагань був інтернований, згодом повернувся до цивільного життя.

У міжвоєнний період Степан Шухевич відігравав помітну роль у правозахисному та культурно-історичному житті українців у Другій Речі Посполитій. Як адвокат він захищав українських політичних в’язнів у резонансних судових процесах, а також активно працював над збереженням пам’яті про українські визвольні змагання. Його публіцистична та мемуарна спадщина, зокрема праці про Українських Січових Стрільців і Українську Галицьку Армію, є важливим джерелом для дослідження історії українського військового руху першої половини XX століття. Наприкінці Другої світової війни опинився в еміграції, де й помер. Почесний громадянин Долини (посмертно).

Життєпис Народився 1 січня 1877 у селі Серафинці (тепер Коломийського району Івано-Франківської області) в родині священика УГКЦ о. Євгена Шухевича.

Мати — Володимира Велицька (26.03.1855—1944), донька Бенедикта Левицького та Антоніни Каратницької.

Навчання та юридична практика У 1886 році стає учнем Львівської академічної гімназії, яку закінчив у 1895 році. 1899 року — випускник юридичного факультету Львівського університету (серед викладачів — Михайло Грушевський). Відвідував судову практику у Відні, Львові.

Протягом 1903—1911 років працював на посадах судді у містах Рава-Руській, Долині та Дрогобичі. З 1911 по 1914 рік — адвокат.

Служба в УСС та УГА

Один із організаторів УСС, командант (командир) 2-го куреня у ранзі отамана із жовтня 1914 по 1916 року, згодом сотник австрійської армії у 1917 році. У 1918 році — командант польової жандармерії при австрійському губернаторі міста Одеса, потім — військовий комендант Львова часу ЗУНР.

Займав посаду команданта Підволочиська, 4-ї Золочівської бригади УГА у званні отамана (майора), по ньому посаду обійняв Алоїз Ляєр. Згодом персональний референт Начальної Команди УГА. В липні 1919 року на чолі місії ЗУНР прибув до Львова для переговорів з поляками.

Як представник старшин брав участь в нараді Головного Отамана С. Петлюри в Жмеринці 4 листопада 1919 року.

На посаді Голови Трибуналу судив Мирона Тарнавського, Альфреда Шаманека, Омеляна Лисняка під час польового суду 13-14 листопада 1919 року у Вінниці в змові з ворожою денікінською армією.

Очолював Колегію старшин, яка розробляла план подальших дій УГА після зняття їх з фронту в грудні 1919, увійшов до складу ревкому УГА, який взявся опікуватися 3000 хворих стрільців. Очолюючи кінний загін, в квітні 1920 року зумів вирватися з польського оточення під Махнівкою.

Адвокат у політичних процесах Після закінчення визвольних змагань брав участь у судових процесах над борцями за незалежність України як адвокат обвинувачених, зокрема: процес Степана Федака; справа Ольги Басараб — представляв інтереси родичів, захищав Коваленка, який був обвинувачений за результатами розгляду знайдених у Басараб документів, серед основних обвинувачених був Андрій Мельник; справа «Поштовців» (членів УВО, які здійснювали напади на поштовий транспорт); справа Атаманчука і Вербицького (вбивство Станіслава Собінського); процес «Листопадівців»; справа «Конгресівців»; справа «Східних Торгів»; «Бобрецький процес»; справа українського посла Олександра Вислоцького; справа Василя Біласа та Дмитра Данилишина; справа Миколи Лемика; «Львівський процес 1936» (адвокат Романа Шухевича та Богдана Гнатевича); справа Ілярія Кука Степан Шухевич також брав участь у багатьох інших політичних процесах.

Родина

Батьки: Євген Шухевич (1847—17.07.1934) Володимира Велицька (26.03.1855—1944) Дружина — Іванна Федорович-Шухевич Донька — Степанія Шухевич-Строкон

Інша діяльність З 1921 року по 1939 рік був Президентом наглядової ради видавничого кооперативу «Червона калина».

Публікації Степан Шухевич «Спомини» (Львів, «Червона калина», 1929). Степан Шухевич «Видиш, брате мій» / упорядник Ростислав Кос. — Львів: Апріорі, 2024. — 216 с. — ISBN 978-617-629-849-6. Степан Шухевич «Моє життя» (Лондон, 1991). Степан Шухевич Гіркий то сміх (1930).

Вшанування пам'яті В Івано-Франківську є вулиця Шухевичів, названа на честь не лише Степана, а й усієї його героїчної родини.

Примітки

Джерела

Шухевич С. Моє життя: Спогади. - Лондон, 1991.

Посилання