Катерина Придатко, у шлюбі Криву́цька, відома як Бра́нка-Криву́цька ( 12 листопада 1906, Вороньків — 29 січня 1990, Детройт) — українська театральна акторка, режисерка, артистка розмовного жанру, учителька мистецького слова української діаспори у США.

Біографія Народилася року в селі Воронькові Київської губернії Російської імперії (нині Бориспільський район Київської області, Україна) у багатодітній заможній козацькій сім'ї Кирила Григоровича Придатка та Єфимії Іванівни Коновал. Після закінчення місцевої сільської початкової школи навчалася у Бориспільській гімназії (колишня школа № 2). Вищу освіту здобула у 1926 році у Київському музично-театральному інституті імені Миколи Лисенка.

Коли чоловік, журналіст Володимир Кривуцький, отримав направлення на роботу до спілки письменників Харкова, пішла працювати до харківського театру «Березіль». Також до 1941 року працювала у харківських театрах «Музичної комедії», «Театрі революції», імені Станіславського, імені Тараса Шевченка.

Під час німецько-радянської війни виїхала до Львова, де упродовж 1942–1944 років виступала в українських театрах, найчастіше — у театрі малих форм «Веселому Львові». Перебувала в таборах для переміщених осіб у Німеччині. 1946 року оселилася у Мюнхені, працювала для української громади, разом з українським студентством влаштовувала національні свята на честь Івана Франка, листопадових днів 1921 року, коли в містечку Базар були розстріляні 359 вояків армії УНР.

1949 року емігрувала у США до Детройта; брала участь як декламаторка в авторських вечорах поетів Олекси Веретенченка, Богдана Нижанківського, ювілеї з нагоди 15-річчя Союзу українок Америки.

1950 року при Детройтському осередку Союзу української молоді створила та очолила театральну студію. Упродовж 1951–1971 років викладала мистецьке слово у школі українознавства, де здійснювала режисерські постановки. 1971 року заснувала драматичний гурток при хорі «Трембіта». Належала до Союзу українок Америки, в якому з 1970 року опікувалася виховною комісією головної управи, у 1975–1983 роках — культурно-освітня референтка.

Померла в Детройті 29 січня 1990 року. Похована на цвинтарі Святого Андрія у містечку Саут-Баунд-Бруці.

Творчість Зіграла ролі Софія, Наталя («Безталанна», «Суєта» Івана Карпенка-Карого); Мавка («Лісова пісня» Лесі Українки); Маруся («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Маруся Богуславка» Михайло Старицького). Поставила вистави «Наталка Полтавка» Івана Кот­ляревського; «Іфігенія в Тавриді», «Лі­­сова пісня», «Оргія», «Одержима», «Орфеєве чудо» Лесі Українки; «Великий льох», «Кавказ», «Причинна» за Тарасом Шев­­ченком; «Останній сніп» Людмили Старицької-Черняхівської; «Американка» Марії Стру­тинської; «На перші гулі» Степана Василь­ченка; «Мина Мазайло» Миколи Куліша; «Ярослав Мудрий» Івана Кочерги. Виступала з читанням творів Олеся Бердника, Едварда Козака, Ліни Костенко, Михайла Коцюбинського, Лесі Українки, Олександра Олеся, Василя Симоненка. 1966 року організувала й провела у США «Вечір художнього слова й пісні», присвячений українським шістдесятникам.

Мала записи на грамплатівках і касетах.

Пам'ять У школі села Воронькова у Світлиці рідної мови заслуженим вчителем України Надією Іванівною Гриценко створена експозиція, присвячена Катерині Кривуцькій. У ній представлені платівка і касета з голосом акторки, її фотографії, листівки, статті з преси США середини ХХ століття про її громадську діяльність.

Примітки

Література Вечір мистецького слова і піс­ні // «Свобода». 1966, 13 грудня; Кли­ми­шин Олена. Катерина Бранка-Кривуцька — мистець живого слова // «Наше життя». 1976. Частина 8; Лончина О. Життєвий і творчий шлях // «Наше життя». 1990. Частина 6; Мацько В. П. Кривуцька Катерина //