Абдельлатиф Лаабі (; 1942, Фес, МароккоAbdellatif Laâbi, Victor W. Reinking, Anne O. George, The world's embrace: selected poems, Foreword by Ammiel Accalay, p. X, XI) — марокканський поет, письменник і перекладач. У 1966 році він став співзасновником журналу , який відігравав значну роль у культурному оновленні Магрибу. Його політична діяльність призвела до ув'язнення з 1972 по 1980 роки. З 1985 році живе у вигнанні у Франції. У 2009 році отримав Гонкурівську премію за поезію, а в 2011 році — Гран-прі Франкофонії Французької академії.
Біографія Народився в 1942 році у Фесі. Лаабі було чотирнадцять років на момент здобуття країною незалежності в 1956 році. Ще юнаком він познайомився з творчістю Достоєвського. Вивчав французьку літературу в . У 1963 році він став співзасновником Марокканського університетського театру. Потім працював вчителем французької мови в Рабаті.
У 1966 році, будучи викладачем французької, разом з поетами та . Лаабі заснував художній журнал , який став вагомим в країні літературним оглядачем. Спочатку журнал був трибуною для поетів, які відчували терміновість поетичної позиції та відродження, але дуже швидко навколо нього викристалізувалися всі творчі марокканські рухи: художники, кінорежисери, театральні діячі, дослідники і мислителі. Вийшло двадцять два номери французькою мовою та вісім арабською — під назвою Anfas. Журнал заборонили у 1972 році, але за недовгий час існування він мав великий вплив на формування марокканської лівої інтелігенції й відкрився для культур інших країн Магрибу та країн третього світу.
З кінця 1960-х років став займатися політикою, спочатку в PLS (), колишній комуністичній партії Марокко, а потім з 1970 року як засновник підпільного лівого руху . Абдельлатиф Лаабі був ув'язнений, підданий тортурам і засуджений до десяти років ув'язнення за «злочини думки» (за свої політичні переконання та твори) і відбував покарання у 1972—1980 роках у Кенітрі. У 1985 році був змушений виїхати до Франції.Paul Clammer, Morocco, Lonely Planet, 2009, p.60 Політичні переконання, які були визнані злочинними, відображені у, наприклад, такому його коментарі: «Все, що пропонує арабська реальність, що є щедрим, відкритим і творчим, розгромлено режимами, чия єдина турбота полягає в тому, щоб увічнити власну владу та корисливі інтереси. І що часто гірше, це бачити, що Захід залишається нечутливим до щоденної трагедії, водночас підлаштовуючись, щоб не сказати підтримуючи, правлячі класи, які придушують свободу волі та прагнення свого народу». Лаабі живе в Парижі, а з 1988 року є членом Академії Малларме. Лаабі був прихильником інших письменників, яких переслідували за його творчість, зокрема Салмана Рушді.
У 2007 році став почесним доктором Реннського університету. У 2008 році отримав премію за поезію. У 2009 році отримав . У 2011 році отримав Гран-прі Франкофонії від Французької академії. У 2017 році отримав Мексиканську міжнародну поетичну премію Nuevo Siglo de Oro. Лаабі пише французькою, але перекладений багатьма мовами.
У Абделлатіфа Лаабі та його дружини Жоселін Лаабі троє дітей 1965, 1966 та 1972 років народження. Жослін написала кілька книг, зокрема La Liqueur d'aloès (2005) і Hérétiques (2013).
Бібліографія
Поезія
1980: Le Règne de barbarie. Seuil, Paris (épuisé) 1980: Histoire des sept crucifiés de l'espoir. La Table rase, Paris 1981: Sous le bâillon le poème. L'Harmattan, Paris 1985: Discours sur la colline arabe. L'Harmattan, Paris 1986: L'Écorché vif. L'Harmattan, Paris 1990: Tous les déchirements. Messidor, Paris (épuisé) 1992: Le soleil se meurt. La Différence, Paris 1993: L'Étreinte du monde. © La Différence et © Abdellatif Laâbi, Paris 1996: Le Spleen de Casablanca. La Différence, Paris 2000: Poèmes périssables, La Différence, coll. Clepsydre, Paris (épuisé) 2003: L'automne promet, La Différence, coll. Clepsydre, Paris 2003: Les Fruits du corps, La Différence, coll. Clepsydre, Paris 2005: Écris la vie, La Différence, coll. Clepsydre, Paris, Prix Alain Bosquet 2006 2003: Œuvre poétique, La Différence, coll. Œuvre complète, Paris 2007: Mon cher double, La Différence, coll. Clepsydre, Paris 2008: Tribulations d'un rêveur attitré, coll. La Clepsydre, La Différence, Paris 2010: Oeuvre poétique II, La Différence
Романи
1969: L'Œil et la Nuit, Casablanca, Atlantes, 1969 ; SMER, Rabat, 1982; La Différence, coll. «Minos», Paris, 2003 1982: Le Chemin des ordalies. Denoël, Paris; La Différence, coll. «Minos», Paris, 2003 1989: Les Rides du lion. Messidor, Paris (épuisé); La Différence, coll. «Minos», Paris, 2007
П'єси
1987: Le Baptême chacaliste, L'Harmattan, Paris 1993: Exercices de tolérance, La Différence, Paris 1994: Le Juge de l'ombre, La Différence, Paris 2000: Rimbaud et Shéréazade, La Différence, Paris
Дитячі книжки
1986: Saïda et les voleurs de soleil ; bilingue français-arabe ; images de Charles Barat. Messidor/La Farandole, Paris, (épuisé) 1995: L'Orange bleue ; illustrations de Laura Rosano. Seuil Jeunesse, Paris
Інші твори
1983: Chroniques de la citadelle d'exil ; lettres de prison (1972—1980), Denoël, Paris; La Différence, Paris, 2005. 1985: La Brûlure des interrogations ; entretiens-essais (réalisés par J. Alessandra). L'Harmattan, Paris 1997: Un continent humain ; entretiens, textes inédits. Paroles d'aube, Vénissieux 2005: D'humus et de lave ; poème manuscrit ; gravures de Bouchaïb Maoual ; édition limitée à 12 exemplaires ; Al Manar
Переклади з арабської
1982: Rires de l'arbre à palabre (poèmes), d'Abdallah Zrika. L'Harmattan, Paris 1983: Rien qu'une autre année (poèmes), de Mahmoud Darwich. Unesco/Éditions de Minuit, Paris, 1983. 1986: Soleil en instance (roman), de Hanna Mina. Unesco/Éditions Silex, Paris, 1986. 1987: Autobiographie du voleur de feu (poèmes), d'Abd al-Wahhab Al-Bayati. Unesco/Actes Sud, Paris, 1987. 1988: Je t'aime au gré de la mort (poèmes), de Samih al-Qâsim. Unesco/Éditions de Minuit, Paris, 1988. 1989: Plus rares sont les roses (poèmes), de Mahmoud Darwich. Éditions de Minuit, Paris, 1989. 1990: La Poésie palestinienne contemporaine (anthologie). Éditions Messidor, Paris, 1990. 1990: L'Espace du Noûn (poèmes), de Hassan Hamdane. En collaboration avec Leïla Khatib. Éditions Messidor, Paris 1991: Les Oiseaux du retour. Contes de Palestine, bilingues. En collaboration avec Jocelyne Laâbi. Éditions Messidor/La Farandole, Paris 1992: La Joie n'est pas mon métier (poèmes), de Mohammed Al-Maghout. Éditions de la Différence, coll. Orphée, Paris 1997: Retour à Haïfa (nouvelles), de Ghassan Kanafani. En collaboration avec Jocelyne Laâbi. Actes-Sud, Paris
Адаптації (п'єси) та інші видання
1984: Va ma terre, quelle belle idée. Pièce tirée du Chemin des ordalies, roman. Compagnie des Quatre Chemins, dirigée par Catherine de Seynes. Paris 1984: Histoire des sept crucifiés de l'espoir. Atelier-théâtre du Septentrion, dirigé par Robert Condamin et Jacqueline Scalabrini. Antibes 1984: Chroniques de la citadelle d'exil. Théâtre Expression 7, Guy Lavigerie. Limoges, 1984. 1987: Saïda et les voleurs de soleil. Atelier-théâtre du Septentrion. Antibes, 1987. 1988: Le Règne de barbarie. Compagnie du Mentir-Vrai, dirigée par Omar Tary. Lille 1988: Journal du dernier homme. Tiré des Rides du lion, roman. Lecture par Edwine Moatti et Denis Manuel. Paris 1992: Le Retour de Saïda. Atelier-théâtre du Septentrion. Antibes, 1992. 1994: Le Soleil se meurt. Théâtre d'Aujourd'hui. Casablanca
Автобіографія
2004: Le fond de la Jarre
Виноски Jeune Afrique magazine, September 5, 1990, cited by Adel Darwish and Gregory Alexander in «Unholy Babylon, The Secret History of Saddam's War» (Victor Gollenz Ltd London 1991): p. 71
Примітки
Подальше читання
. Збірка містить поезії, відібрані Лаабі із трьох книжок французькою: (Сонце помирає), (Обійми світу) та (Нудота Касабланки).
Посилання
П'єр Жоріс про Лаабі, після отримання Гонкурівської премії Інтерв'ю з Лаабі Вебсайт Абдельлатифа Лаабі . Цей вебсайт містить посилання на всі випуски мистецького журналу Anfas/Souffles. Інтерв'ю з Лаабі та вірш Pueblo de Madrid, perdón, ediciones del oriente y del mediterraneo