П'єр-Луї Женґене (; 25 квітня 1748, Ренн — 16 листопада 1816, Париж) — французький поет і критик.
Популярність йому принесла поема La Confession de Zulmé. Як музичний критик, Женґене стояв на боці глюкістів. Писав у журналі «La feuille villageoise», який поставив собі за мету поширення в народі правильних понять про принципи і прагнення французької революції. Під час терору Женґене був арештований, але термідоріанський переворот повернув йому свободу.
Женґене був також масономDaniel Ligou, ed. Dictionnaire de la franc-maçonnerie (Paris: Presses Universitaires de France, 1987), і входив до масонської ложі «Дев'ять Сестер»Louis Amiable, Une loge maçonnique d'avant 1789, la loge des Neuf Sœurs (Les Editions Maçonnique de France, Paris 1989).
Бувши обраним членом виконавчої комісії з народної освіти, багато попрацював над перетворенням народних шкіл. Читав у Парижі курс італійської літератури.
Праці Женґене Його найважливішою працею вважається: «Літературна історія Італії» (Histoire littéraire d'Italie, Париж, 1811—1824), складена здебільшого з твору Тирабоскі «Історія італійської літератури» (Storia della letteratura italiana). Останні два томи цього твору частково написані італійським письменником Франческо Сальфі.
Женґене написав «La satire des satires» (1778); «Léopold» (поема, 1787); «Eloge de Louis XI» (1788); «De l'autorité de Rabelais dans la révolution présente» (1791); «Notice sur la vie et les ouvrages de Piccini» (1802); «Fables nouvelles» (1810)
Видав «Oeuvres de Chamfort» (1795) «Lebrun» (1811).
Примітки
Література D.-J. Garat, «Notice sur la vie et les ouvrages de P.-LG» (1817).