Leiv Eiriksson – напівзанурене бурове судно, споруджене на початку 2000-х років.
Загальна інформація Судно спорудили у 2001 році на верфі Dalian New Shipbuilding Heavy Industry у китайському Даляні на замовлення компанії Ocean Rig.
Leiv Eiriksson розраховане на роботу в районах з глибинами моря до 2268 (за іншими даними – 2500) метрів та може бурити свердловини довжиною до 7,6 (за іншими даними – до 9,1) км. Воно обладнане буровим станком National Oilwell Varco ADS 30Q потужністю 3000 к.с.
Служба судна
Виконання завдань у Анголі Після спорудження Leiv Eiriksson вирушило до Анголи, де працювало впродовж кількох наступних років, виконуючи замовлення різних компаній. З лютого 2002-го по квітень 2005-го воно спорудило 17 розвідувальних свердловин, а саме: Funge-1 (замовлена Exxon Mobil, закладена в районі з глибиною моря 1789 метрів та доведена до показника у 4825 метрів), Reco-Reco-1 (Exxon Mobil, глибина моря 1438 метрів, довжина 3798 метрів), Plutao-1 (BP, глибина моря 2017 метрів, довжина 4452 метра), Negage-1 (Chevron, глибина моря 1444 метра, довжина 3423 метра), Gindungo-1 (Total, глибина моря 1445 метрів, довжина 4776 метрів), Saturno-1 (BP, глибина моря 1804 метра, довжина 3817 метрів), Kakocha-1 (Exxon Mobil, глибина моря 1029 метрів, довжина 2786 метрів), Marte-1 (BP, глибина моря 1978 метрів, довжина 4193 метра), Cesio-1 (BP, глибина моря 1602 метра, довжина 3010 метрів), Chumbo-1 (BP, глибина моря 1600 метрів, довжина 2978 метрів), Venus-1 (BP, глибина моря 2017 метрів, довжина 4506 метрів), Calulu-1 (Exxon Mobil, глибина моря 1990 метрів, довжина 3600 метрів), Muteta-1 (Exxon Mobil, глибина моря 1983 метра, довжина 3432 метра), Pallas-1 (BP, глибина моря 1602 метра, довжина 3770 метрів), Ceres-1 (BP, глибина моря 1632 метра, довжина 4955 метрів), Jinguinga-1 (Exxon Mobil, глибина моря 1959 метрів, довжина 3739 метрів), Muzongue-1 (Exxon Mobil, глибина моря 2134 метра). З усіх цих свердловин лише Funge-1 виявилась сухою і не анонсувались результати Muteta-1 та Jinguinga-1. В інших 14 випадках були відкриті поклади нафти.
Навесні 2005-го судно узялось за спорудження для компанії Total оціночної свердловини Gengibre-2, закладеної в районі з глибиною моря 1696 метрів за два кілометри від розвідувальною свердловиною Gengibre-1. Вона досягла позначки у 4342 метра та дала гарні результати при тестуванні двох горизонтів. Всього до кінця літа 2006-го Leiv Eiriksson провело кампанію зі спорудження для Total шести свердловин, після чого цей нафтогазовий гігант продовжив контракт ще на рік. Під час його виконання було, зокрема, здійснені відкриття нафтових покладів у розвідувальних свердловинах Louro-1 (закладена в районі з глибиною моря 1806 метрів) та Cominhos-1 (споруджена в районі з глибиною моря 1594 метра).
У вересні 2007-го судно полишило Африку та попрямувало на Канарські острова. Тут воно мало пройти регламентні роботи, які мали надати йому змогу працювати у європейських водах.
Буріння у водах північно-західної Європи На початку 2008-го Leiv Eiriksson розпочало роботу за контрактом із енергетичним гігантом Shell. Першим завданням стало спорудження розвідувальної свердловини на структурі South Uist у британському блоці 214/21a (Фареро-Шетландський канал). Досягнуті нею результати не розголошувались.
В травні – липні 2008-го Leiv Eiriksson спорудило у водах Ірландії свердловину West Dooish-1 (12/2-2), розташовану у Атлантичному океані за півтори сотні кілометрів на північний захід від Донегалу в районі з глибиною моря понад 1700 метрів. Втім, і у цьому випадку Shell не розкрила отриманих у свердловині результатів.
Наприкінці липня 2008-го судно перейшло до узбережжя Норвегії, де в межах експлуатаційного буріння на гігантському газовому родовищі Ормен-Ланге мало спорудити дві свердловини. У червні 2009-го оголосили, що Leiv Eiriksson завершило буріння розвідувальної свердловини 6603/12-1 у Норвезькому морі. Закладена в районі з глибиною моря 1376 метрів, вона досягла глибини у 3805 метрів та виявила на структурі Гро газовий поклад у відкладеннях верхньої крейди (втім, за результатами спорудження наступного року іншою буровою установкою оціночної свердловини ресурси Гро були уточнені як доволі малі).
Того ж літа 2009-го судно здійснювало буріння оціночної свердловини на згаданій вище ірландській структурі South Uist, результати якої так само не розголошували.
У жовтні 2009-го Leiv Eiriksson завершило буріння на Ормен-Ланге оціночної свердловини 6305/5-3 S, яка мала уточнити північні межі родовища. Закладена в районі з глибиною моря 832 метра, вона досягла глибини у 2815 метрів. Отримані при цьому результати виявились гіршими від первісно очікуваних.
Розвідувальна кампанія у Чорному морі Наприкінці грудня 2009-го Leiv Eiriksson прибуло через протоку Босфор до Чорного моря, де мало спорудити кілька свердловин у турецькому секторі. При цьому для проходження під стамбульськими мостами було необхідно провести підготовчу операцію зі зниження висоти судна. У Чорному морі Leiv Eiriksson на замовлення бразильської компанії Petrobras з лютого по червень 2010-го спорудило свердловину Sinop-1, яка мала протестувати структуру на Валі Андрусова (підняття фундаменту, яке простягається під центральною частиною моря в напрямку північ – південь). Закладена в районі з глибиною моря 2182 метра, свердловина досягнула глибини у 5531 метр, проте зустріла неочікувану послідовність геологічних відкладень та не виявила своїх цільових резервуарів.
Далі з серпня по початок листопада 2010-го судно на замовлення турецької TPAO бурило свердловину Yassıhöyük-1. Закладена за сім десятків кілометрів на північний захід від Зонгулдаку в районі з глибиною моря 2020 метрів, вона досягнула довжини у 5343 метра, проте не виявила резервуару у цільовій формації пізньої крейди. Після цього судно перейшло до спорудження ще однієї свердловини на замовлення TPAO – Surmene-1, розташованої дещо менше ніж за сотню кілометрів на північ від Трабзону в районі з глибиною моря 1801 метр. Після кількох місяців буріння Leiv Eiriksson досягнуло глибини у 4800 метрів, після чого роботу довелось перервати через пошкодження колонної головки.
У березні 2011-го Leiv Eiriksson вивели з Чорного моря (можливо відзначити, що того ж дня через Босфор у північному напрямку пройшло бурове судно Deepwater Champion, яке у другій половині року змогло добурити Surmene-1 до проектної глибини).
Роботи у Гренландії Наступним завданням стала участь у розвідувальній кампанії на шельфі Ґренландії, яку провадила британська компанія Cairn Energy за допомогою двох бурових установок (також задіяли судно Ocean Rig Corcovado). Спершу Leiv Eiriksson узялось за буріння свердловини AT7-1, закладеної в районі з глибиною моря 909 метрів за дві сотні кілометрів від Нуука (південно-західне узбережжя острова). Втім, у певний момент її тимчасово заглушили і перевели судно на спорудження свердловини Delta-1, закладеної в районі з глибиною води 293 метра за три з половиною сотні кілометрів від Аасіаата (так само західне узбережжя Ґренландії, проте північніше ніж перший об’єкт). До кінця вересня 2011-го Delta-1 досягнула вертикальної глибини у 2977 метрів, проте не виявила вуглеводнів у цільовом горизонті крейдяного періоду. Далі Leiv Eiriksson повернулось до AT7-1 та завершило її до кінця листопада 2011-го. Свердловина виявила пісковиковий резервуар крейдяного періоду чистою потужністю 53 метра з високою проникністю. Хоча під час буріння зустріли нафто- та газопрояви, проте резервуар виявився заповненим водою, до того ж не було можливості провести дослідження належної якості через поглинання бурового розчину незрозумілого походження та поганий стан стовбуру свердловини.
Роботам у водах Ґренландії намагались перешкодити активісти природоохоронної організації Greenpeace. Так, на початку червня судну довелось призупинити операції через входження у заборонену зону навколо нього п’яти швидкісних човнів з грінпісівцями.
Розвідка біля Фолклендських островів На 2012 рік Leiv Eiriksson законтрактували для робіт у так само близькому до полюсу регіоні, проте у іншій півкулі, де дві компанії організували розвідувальне буріння в районі Фолклендських островів. Наприкінці січня на замовлення компанії Borders & Southern Petroleum судно почало спорудження свердловини 61/17-1, закладеної в районі за 140 км на південь від архіпелагу для перевірки припущень щодо нафтогазоносності відкладень крейдяного періоду на структурі Darwin East. У квітні її довели до глибини у 4876 метрів, при цьому виявили поклади газоконденсату у пісковиковому резервуарі гарної якості завтовшки 85 метрів.
У травні – липні 2012-го Leiv Eiriksson пробурило ще одну свердловину для Borders & Southern Petroleum – 61/25-1 на структурі Стеббінг, в районі за 170 км на південь від островів. Свердловину вдалось довести до глибини у 3060 метрів, проте через аномально високий пластовий тиск вона так і не досягнула нижнього цільового інтервалу у верхньокрейдяних відкладеннях. При цьому у третичних відкладеннях отримали газопрояви з пісковикового резервуару поганої якості.
Далі Leiv Eiriksson перейшло в район за дві сотні кілометрів на схід від Фолклендських островів, де компанія Falkland Oil and Gas замовила спорудження свердловини 42/07-01 на структурі Лоліго. У вересні 2012-го свердловину довели до глибини у 4043 метра, при цьому перетнули шість цільових інтервалів третичного вік, у кожному з яких отримали сильні газопрояви.
Нарешті, у вересні – листопаді 2012-го судно пробурило для тієї ж компанії свердловину 31/12-01, закладену за три сотні кілометрів на північний схід від архіпелагу на структурі Scotia. Свердловина досягнула глибини у 5555 метрів та виявила цільовий резервуар крейдяного періоду завтовшки 50 метрів. Звідси отримали сильні газопрояви, проте якість резервуару виявилась поганою.
Початок розвідувальних кампаній у Норвегії Починаючи з 2013-го Leiv Eiriksson тривалий час працювало у водах Норвегії, де, зокрема, виконало наступні завдання:
- в липні 2013-го на замовлення консорціуму під операторством Total судно завершило оціночну свердловину 7225/3-2, закладену у Баренцовому морі в районі з глибиною води 377 метрів. Пробурена до глибини у 2171 метр, свердловина підтвердила поширення покладів газового родовища Норварг, пов’язаних із відкладеннями тріасу;
- на початку вересня 2013-го для консорціуму під операторством австрійської OMV Leiv Eiriksson завершив розвідувальну свердловину 7324/8-1, закладену у Баренцевому морі в районі з глибиною води 373 метра. Пробурена до глибини у 905 метрів, свердловина відкрила нафтове родовище Wisting у відкладеннях середньої та ранньої юри;
- наприкінці жовтня 2013-го повідомили, що наступна пробурена для OMV розвідувальна свердловина у Баренцевому морі – 7324/7-1 S – виявилась «сухою». Її спорудили за п’ять кілометрів від тільки-но відкритого родовища Wisting в районі з глибиною моря 413 метрів, при цьому свердловина досягнула глибини у 2454 метра;
- у листопаді 2014-го судно спорудило для Total свердловину 30/4-U1, яка досягла глибини у 1225 метрів та мала за мету уточнити дані про газоконденсатне родовищі Martin Linge (також відоме як Hild), відкрите у Північному морі ще наприкінці 1970-х, проте приготоване для введення в розробку лише у 2010-х;
- у грудні 2014-го Leiv Eiriksson на замовлення консорціуму під операторством Total розпочало буріння у Норвезькому морі на структурі Трелл розвідувальної свердловини 25/5-8. Роботи супроводжувались технічними проблемами (втрата бурового долота), які у підсумку призвели до полишення свердловини;
- у лютому 2014-го Leiv Eiriksson завершило спорудження розвідувальної свердловини 25/5-9, закладеної у Норвезькому морі в районі з глибиною води 121 метр. Свердловина досягла глибини у 2240 метрів та нарешті виявила на структурі Трелл у відкладеннях палеоцену нафтове родовище;