Михайло Іванович Калінінський (, село Благовіщеньє Устюзького повіту Вологодської губернії, тепер Великоустюзького району Вологодської області, Російська Федерація — січень , місто Іваново, тепер Російська Федерація) — радянський діяч органів держбезпеки, міністр державної безпеки Дагестанської і Північно-Осетинської АРСР, генерал-майор. Депутат Верховної ради СРСР 3-го скликання.

Біографія Народився в селянській родині. У 1917 році закінчив школу 1-го ступеня в селі Благовіщеньє. З грудня 1917 до листопада 1919 року працював баночником скляного заводу «Север» Устюзького повіту. У 1919 році закінчив 6-місячні курси ліквідаторів неграмотності.

У листопаді 1919 — вересні 1921 року — писар Нестеферовського волвиконкому Устюзького повіту. У вересні 1921 — серпні 1923 року — діловод Устюзького повітового земельного відділу.

У 1922 році закінчив педагогічне училище в місті Великий Устюг.

У вересні 1923 — серпні 1924 року — вчитель початкової школи села Марденга Устюзького повіту. З серпня 1924 до грудня 1928 року працював у власному господарстві в селі Благовіщеньє.

У грудні 1928 — січні 1930 року — голова Мардензької сільської ради Велико-Устюзького району.

У січні 1930 — квітні 1931 року — голова Стреленського кооперативного бюро Велико-Устюзького району.

Член ВКП(б) з квітня 1930 року.

У квітні 1931 — червні 1932 року — помічник уповноваженого Велико-Устюзького міського відділу ДПУ Північного краю. У червні 1932 — січні 1935 року — уповноважений Леденського районного відділу ДПУ-НКВС Північного краю. У січні 1935 — червні 1936 року — оперуповноважений Сокольського районного відділу НКВС Північного краю.

У червні 1936 — 1937 року — оперуповноважений, старший оперуповноважений, помічник начальника 1-го відділення секретно-політичного відділу УДБ УНКВС по Північному краю. У 1937 — вересні 1938 року — начальник відділення 4-го відділу УДБ УНКВС по Архангельській області. У вересні 1938 — березні 1939 року — начальник відділення 2-го відділу УДБ УНКВС по Архангельській області. У березні 1939 — березні 1941 року — начальник 2-го відділу УДБ УНКВС по Архангельській області. У березні — серпні 1941 року — начальник секретно-політичного відділу УНКДБ по Архангельській області. У серпні 1941 — липні 1942 року — начальник секретно-політичного відділу УНКВС по Архангельській області. 9 липня 1942 — 7 травня 1943 року — заступник начальника УНКВС по Архангельській області.

7 травня 1943 — 15 травня 1947 року — народний комісар (з 1946 року — міністр) державної безпеки Дагестанської АРСР.

15 травня 1947 — 16 березня 1953 року — міністр державної безпеки Північно-Осетинської АРСР.

У квітні — вересні 1953 року — заступник начальника УМВС по Кіровоградській області.

14 жовтня 1953 — 27 червня 1956 року — заступник начальника УМВС по Івановській області. 27 червня 1956 року звільнения з органів МВС «через факти дискредитації».

З липня 1956 до січня 1957 року — на пенсії в Іваново. З січня до серпня 1957 року — заступник начальника житлового управління Івановського міськвиконкому.

У серпні 1957 — квітні 1959 року — старший інспектор управління машинобудування і хімічної промисловості Івановської обласної ради народного господарства. З квітня 1959 до жовтня 1964 року — на пенсії в Іваново. У жовтні 1964 — серпні 1965 року — старший інспектор відділу кадрів Івановського обласного ремонтно-будівельного тресту.

З серпня 1965 року — пенсіонер в місті Іваново. Помер у січні 1980 року в Іваново.

Звання молодший лейтенант державної безпеки (7.04.1936) лейтенант державної безпеки (20.07.1938) старший лейтенант державної безпеки (2.09.1939) капітан державної безпеки (4.01.1942) підполковник державної безпеки (11.02.1943) полковник державної безпеки (19.11.1943) комісар державної безпеки (9.03.1945) генерал-майор (9.07.1945 — 27.08.1956) — постановою РМ СРСР № 1204-617с позбавлений військового звання «як такий, що дискредитував себе за час роботи в органах МВС і негідний у зв'язку з цим високого звання генерала».

Нагороди орден Леніна (12.11.1945) два ордени Червоного Прапора (8.03.1944, 23.05.1952) орден Вітчизняної війни І ст. орден Трудового Червоного Прапора (6.07.1949) два ордени Червоної Зірки (20.09.1943, 30.04.1946) медаль «За бойові заслуги» медаль «За оборону Кавказу» медаль «За оборону Радянського Заполяр'я» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945) медаль «Ветеран праці» чотири медалі знак Заслужений працівник НКВС (28.01.1944)

Джерела Петров Н. Кто руководил органами государственной безопасности, 1941—1954: справочник. М., 2010.

Примітки