Енн Елізабет Данвуді

Енн Елізабет Данвуді ( 14 січня 1953) — американська військовослужбовиця, генерал армії США у відставці. Перша жінка в історії військової служби США з чотиризірковим офіцерським званням, отримавши четверту зірку 14 листопада 2008 року.

У 2005 році Данвуді стала жінкою найвищого рангу в армії США, коли отримала звання генерал-лейтенантки (три зірки) і стала заступницею начальника штабу армії, G-4 (логістика). 23 червня 2008 року президентом Джорджем Бушем була призначена генералом -командувачем командування матеріальними засобами армії Сполучених Штатів, а через місяць — затверджена Сенатом. На цій посаді вона прослужила до 7 серпня 2012 року і  пішла у відставку 15 серпня 2012 року.

Раннє життя та освіта Енн Елізабет Данвуді народилася в 1953 році у Форт-Белвуарі, штат Вірджинія, в сім'ї Елізабет і Гарольда Данвуді. Її батько був кадровим офіцером, і поки вона підростала, родина жила в Німеччині та Бельгії. У 1971 році закінчила американську середню школу Верховного штабу союзних держав у Європі (SHAPE).

У 5 років Данвуді вирішила, що не хоче нічого іншого, як стати лікаркою чи медсестрою. Попри те, що вона походила із родини з міцними традиціями військової служби, її дуже мало цікавила служба в армії. Після середньої школи Данвуді навчалася в коледжі Нью-Йоркського університету штату Кортленд. Під час свого молодшого курсу навчання в коледжі Данвуді відвідувала чотиритижневу вступну програму для армії, яку можна було продовжити, якщо вона зацікавлена, одинадцятитижневим орієнтаційним курсом для жінок-офіцерок, який потім призвів до дворічного зобов'язання. У 1975 році вона стала 2-ю лейтенанткою інтендантського корпусу, де навчилася стрибати з літаків. Саме тоді вона зрозуміла, що армія — це "організація, яка ґрунтується на цінностях, як і сім'я, з якої я вийшла, і, мабуть, моя справжня пристрасть — це війна. Я просто не знала цього, бо ніколи цього не відчувала."

Кар'єра

У 1975 році Данвуді закінчила коледж Державного університету Нью-Йорка в Кортленді зі ступенем фізичного виховання — Кортленд входить до десятки найкращих шкіл у цій галузі — і була безпосередньо зарахована до Жіночого армійського корпусу. В інтерв'ю Military Logistics Forum Данвуді пояснила, що спонукало її стати солдаткою: Я виросла в армії і походила із родини, яка з 1862 року захищала нашу націю.  Мій прадід, мій дід, мій батько, мій брат, моя сестра, моя племінниця і мій чоловік — усі ветерани воєн цієї країни. Мій батько — ветеран трьох воєн і є одним із 25 мільйонів ветеранів, які живуть сьогодні, хто служив нації з такою неймовірною відвагою. Хоча я пішла до армії відразу після коледжу, я планувала залишитися в армії лише для завершення дворічної служби, але незабаром я зрозуміла, що немає інших черевиків, які б я хотіла носити, ніж ті, які я ношу зараз. Як солдат, ви можете постійно служити. Це покликання бути солдатом, і є велике почуття гордості та товариства у служінні найвеличнішій армії світу."

Першим призначенням Данвуді була посада командирки взводу 226-ї роти технічного обслуговування 100-го батальйону постачання та обслуговування, Форт-Сілл, Оклахома. Протягом 30 років роботи офіцеркою інтендантського корпусу вона командувала 226-ю ротою обслуговування Форт-Сілл, Оклахома; 5-й інтендантський загін (ВДВ) Кайзерслаутерн, Німеччина; 407-й батальйон постачання та обслуговування/ 782-й батальйон основної підтримки (MSB), Форт-Брегг, Північна Кароліна; Командування підтримки 10-ї гірської дивізії (DISCOM), Форт Драм, Нью-Йорк; Командування підтримки 1-го корпусу (1-й COSCOM), Форт-Брегг, Північна Кароліна; Військове командування управління рухом (MTMC)/Військове надводне командування розгортання та розподілу (SDDC), Олександрія, Вірджинія; та Об'єднаного командування підтримки озброєнь (CASCOM), Форт-Лі, Вірджинія.

Основні посадові завдання Данвуді включають службу офіцеркою-парашутницею 82-ї повітряно-десантної дивізії; стратегічною планувальницею для начальника штабу армії (CSA); виконавчою офіцеркою директора Агентства оборонного матеріально-технічного забезпечення; та заступниуею начальника штабу з матеріально-технічного забезпечення G-4.

З травня 1989 року по травень 1991 року Данвуді служила виконавчою офіцеркою, а пізніше — офіцеркою парашутного відділення 407-го батальйону постачання та транспортування 82-ї повітряно-десантної дивізії у Форт-Брегг і була у Саудівській Аравії для операції «Щит у пустелі»/операції «Буря в пустелі». у 2001 році, як командувачка 1-го корпусу підтримки, вона розгорнула оперативну групу матеріально-технічного забезпечення на підтримку операції «Неперевершена свобода 1» і виступила командувачкою Об'єднаного логістичного командування в Узбекистані на підтримку Об'єднаної об'єднаної оперативної групи (CJTF)-180. Як командувачка надводного розгортання та розподілу (SDDC), вона підтримувала найбільше з часів Другої світової війни розгортання та передислокування військ США.

Профілактика сексуального насильства в армії Данвуді разом з Джорджем Кейсі-молодшим були завзяті в просуванні зменшення Сексуальне насильство в армії сексуального насильства в армії США. Данвуді вважає, що армія США мусить бути прикладом для решти світу і що у них є «критична робота», щоб значно зменшити сексуальне насильство, але вони роблять прогрес.

Логістика Данвуді відповідала за всю армійську логістику. Освіту здобула у Флоридському технологічному інституті та Індустріальному коледжі збройних сил. Протягом своєї кар'єри Данвуді керувала найбільшим глобальним командуванням матеріально-технічного забезпечення в історії армії (69 000 військових і цивільних, розташованих у всіх 50 штатах і понад 140 країнах). Разом з тим, вона керувала бюджетом у 60 мільярдів доларів і відповідала за нагляд за контрактами на обслуговування приблизно в 70 мільярдів доларів, а також «керувала глобальним ланцюгом поставок армії та впроваджувала його для численних завдань». Начальник штабу армії генерал Рей Одієрно стверджував, що Данвуді був «просто найкращою логісткою, яку коли-небудь мала армія».

Данвуді брала участь з першою леді Мішель Обамою в форумі для перспективних дівчат у Вашингтоні, D.C. державних шкіл в березні 2009 року.

Данвуді офіційно пішла у відставку з армії США після 37 років 15 серпня 2012 року.

Перша в кар'єрі

Данвуді стала першою жінкою, яка командувала батальйоном у 82-й повітряно-десантній дивізії в 1992 році. Вона стала першою жінкою-генеральною директором Форт-Брегга в 2000 році. Вона стала першою жінкою, яка командувала Командуванням загальновійськове забезпечення у Форт-Лі, штат Вірджинія, у 2004 році. А в 2005 році Данвуді стала першою жінкою-солдаткою, яка досягла тризіркового звання з часів генерал-лейтенантки Клаудії Кеннеді, колишньї заступниці начальника штабу розвідки, яка пішла у відставку в 2000 році.

14 листопада 2008 року Данвуді стала першою жінкою у військовій історії США, яка отримала звання чотиризіркового генерала. Її церемонія підвищення відбулася в Пентагоні зі вступними промовами міністра оборони США Роберта Гейтса та начальника штабу армії генерала Джорджа Кейсі.

Наступник Кейсі на посаді начальника штабу армії, генерал Реймонд Т. Одієрно, мав намір рекомендувати Данвуді замінити генерала ВПС Дункана Дж. Макнабба на посаді командувача транспортним командуванням СШП у 2011 році, що зробило б її першим генералом армії, який очолив TRANSCOM, а також першою жінкою-комбатанткою. Данвуді, посилаючись на фізичні збитки від її нинішніх обов'язків, відхилила цю пропозицію, вирішивши піти на пенсію після завершення туру в AMC. Натомість вищезгадані віхи були заповнені генералом армії Стівеном Р. Лайонсом і генералом ВПС Лорі Дж. Робінсоном відповідно.

Освіта

Закінчила коледж Державного університету Нью-Йорка в Кортленді в 1975 році, здобувши ступінь бакалавра з фізичного виховання. Базовий курс інтендантів і базова повітряно-десантна школа 1976 року Курс інтендантів для офіцерів Командно-генеральний коледж Ступінь магістра наук з управління логістикою у Флоридському технологічному інституті в 1988 році. Ступінь магістра наук зі стратегії національних ресурсів у Індустріальному коледжі Збройних Сил у 1995 році. Випускник курсів стрибків армії США.

Військові нагороди, відзнаки та відзнаки Військові нагороди та відзнаки Данвуді включають: Знак «Майстер-парашутист». Нагрудний знак парашута Посвідчення штабу армії Посвідчення бойової служби 82-ї піхотної дивізії Срібний німецький значок парашутиста Знак відзнаки інтендантського корпусу армії США Army Distinguished Service Medal (with one bronze oak leaf cluster)Defense Superior Service MedalLegion of Merit (with two bronze oak leaf clusters)Defense Meritorious Service MedalMeritorious Service Medal with six oak leaf clustersArmy Commendation MedalArmy Achievement Medal with two oak leaf clustersJoint Meritorious Unit AwardMeritorious Unit Commendation with four oak leaf clustersNational Defense Service Medal (with one service star)Southwest Asia Service Medal (with two service stars)Global War on Terrorism Service MedalArmed Forces Reserve MedalArmy Service RibbonArmy Overseas Service RibbonFrench National Order of Merit (degree unknown)Kuwait Liberation Medal (Saudi Arabia)Kuwait Liberation Medal (Kuwait)

Інші відзнаки

1998 Нагороджена орденом Святого Мартіна за військові заслуги (армійський інтендантський корпус). 2001 Почесна випускниця штату Кортленд SUNY. 2002 Приведена в звання почесного члена інтендантського полку. 2004 р. Лауреатка премії Міністерства оборони за видатні заслуги Національної асоціації транспортних засобів оборони. 2007 Воєнний орден світових воєн (MOWW) Нагорода за видатні заслуги. 2008 Перша жінка-генерал з чотирьох зірок у збройних силах США. 2012 Введена до Зали слави інтендантів 2012 Нагороджена стародавнім орденом Святого Мартіна (армійський інтендантський корпус) 2009 лауреатка премії Айзенхауера Асоціації промислового коледжу збройних сил 2011 лауреатка премії Теодора Рузвельта Національної університетської спортивної асоціації 2011 нагороджена французьким національним орденом «За заслуги». 2013 введена до Зали слави жіночого фонду армії США Ключі до: округу Медісон, міста Хантсвілл та міста Медісон Жінка року USO 2018 Почесний доктор гуманітарних наук. Університет штату Мічиган 2019 лауреатка премії Сільвануса Теєра

Особисте життя

Данвуді народилася в сім'ї Гарольда і Елізабет Данвуді. У неї є двоє братів і сестер: Гарольд Х. «Бак» Данвуді (старший лейтенант армії) і Сьюзан Шоек (армійська пілотеса). У 1989 році вона одружилася з полковником Крейгом Бротчі, ВВС США. У них немає дітей, але є собака Барні. Зараз Данвуді живе з чоловіком у Тампі, штат Флорида, де живуть її брат і сестра, і де її чоловік входить до складу правління Фонду воїнів спеціальних операцій.

Данвуді має довгу сімейну історію військової служби в США — п'ять поколінь. Вона виросла у будинку військового. Її прадід, бригадний генерал Генрі Гаррісон Чейз Данвуді, випускник Військової академії Сполучених Штатів у 1866 році, був головним офіцером зв'язку на Кубі з 1898 по 1901 рік. Її батько пішов у відставку з армії Сполучених Штатів у званні бригадного генерала в 1973 році. Бригадний генерал Генерал Данвуді — ветеран Другої світової, Корейської та В'єтнамської війни. Він був важко поранений у Франції під час Другої світової війни і отримав Хрест за відвагу за хоробрість, коли служив командиром батальйону під час Корейської війни. У званні бригадного генерала командував 1-ю бригадою 5-ї піхотної дивізії (механізованої) під час війни у ​​В'єтнамі. Її брат, Гарольд Х. «Бак» Данвуді-молодший, закінчив Вест-Пойнт 1970 року. Її старша сестра Сьюзан Шок була третьою жінкою в армії, яка стала пілотесою гелікоптера. Її племінниця, Дженніфер Шоек, є льотчицею-винищувачкою ВПС США.

Данвуді надихається батьком. «Мій особистий герой — мій тато, він гордий ветеран Другої світової війни, Кореї, В'єтнаму», — сказала вона. «І він був справжнім солдатом. І багато чого з того, хто я є, базується на тому, чого я навчився від свого тата, як солдата, як патріота і як батька».