Убивство Олександра II сталося 1 (13) березня 1881 року. Олександра II було вбито внаслідок нападу, здійсненого кількома членами терористичної організації «Народна воля» в Санкт-Петербурзі на набережній Катерининського каналу за допомогою саморобних метальних снарядів. Народники сподівалися, що вбивство царя викличе революцію і призведе до соціальних перетворень.
Плани терористів У підготовку вбивства Олександра II — головної терористичної акції «Народної волі» — з 1879 по 1881 рік було залучено лише 12 осіб. Цим займався глибоко законспірований Виконавчий комітет партії та кілька осіб, у разі потреби залучених як помічники.
Підготовка вибуху Кам'яного мосту
Після невдалого замаху в Зимовому палаці народовольці стали ґрунтовно готуватися до чергової спроби. Олександр II після цього став рідко залишати палац. Один із маршрутів його кортежу пролягав Гороховою вулицею із Зимового палацу до Царськосільського вокзалу. Спочатку, з ініціативи Олександра Михайлова, розглядався варіант мінування Кам'яного мосту, перекинутого через Катерининський канал. У серпні 1880 року під міст із човна було опущено чотири гутаперчеві «подушки» з чорним динамітом загальною вагою 7 пудів. До плотів поруч із мостом, на яких прали білизну, було виведено дротиПодготовления к цареубийству в Петербурге летом 1880 года (под Каменным мостом) / Якимова А. Процесс двадцати народовольцев. В кн. «Народная Воля» перед царским судом. — М.: Издательство Общества политкаторжан, 1930.. Підрив мали здійснити 17 серпня 1880 року Андрій Желябов і Макар Тетерка. Замах зірвався через безглузду причину — Тетерка, який не мав годинника, проспав і спізнився до проїзду царя. Того ж дня Олександр II виїхав до КримуСпустя несколько дней после отъезда царя в Крым Желябов с товарищами отправились ночью извлекать затопленный динамит, но это им не удалось: кошки-якоря не захватывали «подушек» лапами. Динамит были извлечен полицией со дна канала только 4 и 6 июня 1881 года на основе показаний Ивана Окладского. «Подушки» обнаружили с большим трудом: их отнесло далеко течением. По отзывам экспертов, приготовлены мины были тщательно: динамит, несмотря на долгое пребывание в воде, превосходно сохранился..
Підготовка вибуху на Малій Садовій вулиці Наступна спроба, що виявилася успішною, почалася зі спостереження, що тривало майже три місяці: шість осіб під керівництвом Перовської щодня стежили за виїздами царя з Зимового палацу. Спостереження показали, що регулярно він відвідує лише розвід варти в Михайлівському манежі в неділю. Цією пунктуальністю царя вирішили скористатися змовники. Шлях проходження царського кортежу пролягав Невським проспектом і Малою Садовою вулицею. Цар їздив дуже швидко. З манежу він повертався Катерининським каналом. Перовська зауважила: на повороті від Михайлівського театру на Катерининський канал кучер зазвичай затримує коней. Вона знайшла це місце зручним для замахуТырков А. К событию 1 марта. «Былое» 1906, № 5.
На початку грудня 1880 року народовольці Ганна Якімова та Юрій Богданович під прізвищем подружжяДом не сохранился: на его месте в 1902—1903 годах построен дом торгового товарищества «Братья Елисеевы» (Елисеевский магазин) зняли сирну лавку в напівпідвалі будинку № 8 на Малій Садовій вулиці на розі Невського проспекту, звідки під бруківку до кінця лютого 1881 року була прорита галерея для закладання бомби. Підготовкою керував Андрій Желябов. За його планом, якщо міна б з якихось причин не вибухнула або кортеж не поїде Малою Садовою, то четверо «метальників», що знаходяться на вулиці, повинні були кинути в царську карету бомби. Якщо і після цього Олександр II залишився б живим, то Желябов мав би стрибнути в карету та заколоти царя кинджалом.
На початку 1881 року було кілька важких ударів по керівній ланці «Народної волі»: один за одним до рук влади потрапили провідні діячі «Народної волі», члени її Виконавчого комітету Олександр Михайлов, Андрій Пресняков, Олександр Баранников, Микола Морозов та інших. За два дні до призначеної дати замаху було схоплено Желябова (27 лютого (11 березня) 1881 року). Саме арешт останнього змусив терористів діяти без зволікання.
До кінця лютого, коли роботи були майже закінчені, лавка Кобозєва, мало відвідувана покупцями, привернула увагу двірника сусідського будинку, який звернувся до поліціїСтранным показалось то, что к купеческой парадной по вечерам приходит множество физически крепких мужчин, а утром, к открытию лавки, они расходятся. Также было замечено, что «купчиха Кобозева» курит: вещь в тогдашнем патриархально-торговом мире немыслимая. Наконец филеры, следившие за народовольцами, обнаружили: один из наблюдаемых регулярно посещает лавку Кобозевых.. 28 лютого, за день до замаху, лавку під приводом санітарної перевірки було оглянуто інженер-генералом Мровінським у присутності поліції. Мровінський помітив дерев'яну обшивку, за якою містилася витягнута з підкопу земля; на підлозі лави виразні були плями вогкості від свіжовиритого ґрунтуКатков М. Н. По поводу осмотра лавки на Малой Садовой // Московские ведомости. 1881, 7,17 марта. № 66, 76.. Проте він задовольнився поясненнями Кобозєва-БогдановичаВ тому же году генерал-майор Мровинский, занимавший должность начальника технической службы городской полиции при градоначальнике Санкт-Петербурга, за необнаружение подкопа был предан суду, разжалован и сослан в Архангельскую губернию. Позже по ходатайству дочери был частично помилован и смог вернуться в столицу.. І хоча перевірка не закінчилася провалом, сам факт того, що лавка перебуває під підозрою, викликав занепокоєння народовольців за зрив усієї операції.
Останні приготування
Ще наприкінці січня були визначені четверо добровольців-метальників: Ігнатій Гриневицький, Тимофій Михайлов, Іван Ємельянов та Микола Рисаков. Їм було надано доступ на конспіративну квартиру Миколи Сабліна та Гесі Гельфман у будинку 5 по Візковій вулиці. Там відбулися «лекції» Кібальчича про влаштування та використання метальних снарядів. <blockquote class="ts-Начало_цитаты-quote"> Я предлагал несколько типов метательных снарядов, отличавшихся между собой по приспособлению для получения огня, сообщающего взрыв динамиту, и только в последнее время придумал данную форму снаряда. … Огонь по стопину передаётся моментально и, следовательно, взрыв должен произойти в то мгновение, как только снаряд ударится о препятствие…28 лютого Рисаков, Кибальчич, Гриневицький та Михайлов виїжджали за місто, під Смольний монастир для практичного випробування снаряда. Проба була успішною: при масі близько 6 фунтів (2,5 кг) радіус гарантованого ураження становив близько двох метрів.
Того ж дня стало відомо про арешт Желябова, і групу очолила Софія Перовська. Були зроблені квапливі, останні приготування: Григорій Ісаєв заклав міну на Малій Садовій, а вночі, напередодні замаху, у квартирі Ісаєва та Віри Фігнер Микола Кібальчич, Микола Суханов та Михайло Грачевський виготовили чотири бомби.Снаряды состояли из жестяных коробок цилиндрической формы с гремучим студнем, весом фунтов 5-6, и системою запалов. … Мина на Малой Садовой состояла из чёрного динамита в двух сосудах — жестяного и бутыли — с запалом из капсюли с гремучей ртутью и шашки пироксилина, пропитанных нитроглицерином, всего весом с посудой 89 фунтов. Запал был соединён с проводами, которые в нужный момент должны были быть соединены с гальванической батареей.Вранці 1 (13) березня Перовська та Кібальчич передали їх «метальникам» на конспіративній квартирі. Перовська також олівцем на першому конверті накреслила план, на якому точками вказала місця, де повинні були стояти учасники.
Напад
Початкові дії терористів
1 (13) березня 1881 року, в неділю, Олександр II виїхав із Зимового палацу в Михайлівський манеж, де збирався взяти участь у розводі варти. Незважаючи на постійні замахи, його супроводжував лише звичайний конвой — шість кінних козаків охорони, а також поліцмейстер полковник Дворжицький, начальник охоронної варти Окремого корпусу жандармів капітан Кох і командир лейб-гвардії Терського козачого ескадрону. за царською каретоюОни представляли три ведомства, обеспечивавших охрану императора: городскую полицию, корпус жандармов и казачий конвой соответственно.. Каретою керував лейб-кучер Фрол Сергєєв, поруч із ним на козлах розташовувався ординарець унтер-офіцер Кузьма Мачнєв.
Згідно з планом, розробленим Виконавчим Комітетом, у лавці на Малій Садовій Богдановича та Якимову змінив досвідчений динамітник Михайло Фроленко. Він чекав сигналу Якимової про проїзд царя Невським проспектом, готовий замкнути електричний ланцюг підривника, знаючи, що йому швидше за все доведеться загинути під руїнами будинку. Інші терористи розташувалися по обох кінцях Малої Садової вулиці: Рисаков та Ємельянов на розі Невського проспекту та біля Катерининського скверу, Михайлов та Гриневицький — з боку Великої Італійської вулиці та Манежної площі. Перовська стояла на розі Михайлівської площі та Великої Італійської, оглядаючи усі можливі маршрути імператорського кортежу.
Проте, кортеж імператора, виїхавши з Зимового палацу, проїхав Інженерною вулицею прямо в Манеж, тим самим пройшовши заміновану Малу Садову. І після розлучення варти імператор поїхав не Малою Садовою до Невського проспекту, як припускали народовольці, а Великою Італійською в Михайлівський палац до своєї кузини, великої княгині Катерини Михайлівни. Зворотний короткий шлях до Зимового палацу теж пролягав по Інженерній вулиці, потім по набережній Катерининського каналу: міна на Малій Садовій ставала абсолютно марною. У цій ситуації Перовська терміново змінює план: умовним сигналом вона наказує «метальникам» переміститися спочатку до Михайлівської вулиці, а потім зайняти позиції на набережній Катерининського каналу. При цьому Михайлов відчув, що не зможе кинути бомбу і повернувся додому. Сама Перовська Невським проспектом переходить Казанський міст, йде протилежним берегом каналу і зупиняється навпроти місця майбутнього замаху. Номери метальників переплуталися, і по дорозі імператорської карети першим виявився Рисаков.
Царовбивство
Приблизно о 14:15 царський кортеж повернув з Інженерної вулиці на набережну, прямуючи до Театрального мосту, коли Рисаков кинув бомбу під коней карети імператора. Вибухом були поранені козаки конвою та деякі особи поблизу, зруйнована задня стінка карети, але сам імператор не постраждав. Рисаков кинувся набережною каналу до Невського проспекту, але майже відразу його наздогнав і збив з ніг жандармський капітан КохЗимин И. В. Царский телохранитель Карл Кох. // Военно-исторический журнал. — 2008. — № 5. — С.70-72. Потім Рисаков був переданий охороні, при цьому він спочатку назвався міщанином ГлазовимРысаков имел при себе фальшивый паспорт на имя вятского мещанина Макара Егорова Глазова. …Идя по направлению от Конюшенного моста к Невскому по панели канала, я встретил Государя между мостом и той улицей, из которой он выехал… Я, после минутного колебания, бросил снаряд, …но промахнулся и был отброшен к решётке. Бросая снаряд, я стоял на панели аршина на 4 от экипажа Государя Императора. Направлял его под лошадей в том предположении, что его разорвет под самой каретой и что лошади могут растоптать снаряд." Лейб-кучер Сергєєв, ротмістр Кулебякін і полковник Дворжицький переконували імператора якнайшвидше покинути місце замаху, але Олександр « відчував, що військова гідність вимагає подивитися на поранених черкесів і сказати їм кілька слів»Кропоткин П. Записки революционера. Він підійшов до затриманого Рисакова і спитав його про щось, потім пішов назад до місця вибуху, і тут стояла біля ґрат каналу і не помічений охороною Гриневицький раптом кинув під ноги імператору бомбу, загорнуту в серветку.