MTV Unplugged — концертний альбом американського рок-гурту Alice in Chains, що вийшов у 1996 році.
Альбом містить запис виступу Alice in Chains для телевізійного шоу MTV Unplugged, в якому музиканти виконують пісні на акустичних інструментах. Концерт став першим для сіетлської групи за два з половиною роки, протягом яких вокаліст Лейн Стейлі лікувався від наркозалежності.
Запис програми відбувся 10 квітня 1996 року у театрі Бруклінської музичної академії. Попри хворобливий стан Лейна Стейлі та харчове отруєння гітариста Джеррі Кантрелла, виступ пройшов успішно. Alice in Chains виконали акустичні версії раніше відомих композицій, а також нову пісню «Killer is Me».
Епізод MTV Unplugged за участю Alice in Chains був показаний на телебаченні 28 травня 1996 року. Альбом вийшов 17 липня, дебютувавши на третьому місці в чарті Billboard. На підтримку платівки вийшли сингли «Would?» та «Over Now», відеозапис концерту вийшов на DVD.
Як пізніше з'ясувалося, концерт для MTV став одним з останніх для Лейна Стейлі. Через кілька місяців вокаліста було госпіталізовано через передозування наркотиків, після чого припинив виступи та став вести самітницький спосіб життя. 2002 року Стейлі був знайдений мертвим у своєму будинку; смерть настала через передозування героїну та кокаїну..
Отримавши стримані критичні відгуки відразу після виходу платівки, надалі запис набув статусу культового концертного альбому, став одним з найяскравіших моментів в історії гурту.
Передісторія В 1996 році потрапити на живий концерт Alice in Chains було практично неможливо. Група, що входить до «великої четвірки» гранжу, не виступала протягом довгого часу. Концерт мав стати першим за два з половиною роки, протягом яких група скасовувала заплановані виступи та гастролі у зв'язку з лікуванням Лейна Стейлі від наркозалежності, реабілітації та депресії. Героїнова залежність вокаліста унеможливила навіть просування однойменного альбому, що вийшов у 1995 році . За відсутності спільних виступів лідери групи брали участь у сторонніх проєктах: наприклад, Стейлі приєднався до супергрупи Mad Season, а гітарист Джеррі Кантрелл записав сольну пісню «Leave Me Alone», що стала саундтреком для фільму за участю Джима Керрі «Кабельник».
На момент запису альбому телевізійна програма MTV Unplugged існувала упродовж шести років. Формат шоу надавав рок-групам можливість випробувати себе, зігравши в атмосфері, звільненій від потужних підсилювачів, педалей перевантаження, сценічних ефектів та синтетичного звучання. Як раніше продемонстрували Nirvana, Eagles, Stone Temple Pilots і Smashing Pumpkins, виступ віч-на-віч з невеликою групою шанувальників без використання складного сучасного обладнання перетворювався на справжню перевірку композиторських і виконавських здібностей рок-музикантів. Представники телеканалу MTV протягом кількох років неодноразово пропонували Alice in Chains виступити у рамках акустичного шоу, але ті відмовлялися. Продюсер MTV Алекс Колетті, за плечима якого було багато знятих епізодів шоу, не сумнівався, що гурт зможе підтвердити життєздатність гранжу в акустичному форматі.
Після довгих роздумів Alice in Chains погодились виступити. За словами Джеррі Кантрелла, група, довгий час не приймаючи пропозицію, вчинила правильно. "У нас безумовно було достатньо матеріалу, акустичного і не тільки, " — говорив Кантрелл в інтерв'ю журналу Guitar School у серпні 1996 року. «Але я радий, що ми зачекали. Зараз ми як група набагато згуртованіші, ніж раніше. Коли тобі надається можливість, це ще не означає, що настав потрібний час нею скористатися». Одним із факторів, що спростили для Alice in Chains прийняття рішення, була відсутність активного концертного туру. Якби музиканти регулярно виступали перед великою кількістю глядачів, їм було б складніше перебудуватись для акустичного виконання. Крім того, дату запису телевізійного виступу не довелося погоджувати із щільним графіком гастролей. Крім самого факту повернення Alice in Chains після довгої перерви, особливо приваблювало шанувальників те, що акустичний виступ мав стати логічним продовженням попередніх робіт групи. На відміну від музикантів з Nirvana, чий концерт MTV Unplugged in New York у 1993 році був скоріше виходом із зони комфорту, Alice in Chains вже випустили раніше цілу низку акустичних записів, зокрема Sap у 1992 та Jar of Flies у 1994 році. Таким чином, запропонований MTV формат являв собою ідеальну можливість показати нещодавно випущені пісні, а також спрощені версії випущеного раніше важкого матеріалу. Поєднання акустичного та електричного репертуару, доповнене близькістю до слухачів, дозволяли групі продемонструвати видатну майстерність навіть за відсутності великої кількості ефектів та підсилювачів.
Підготовка до концерту
Попри те, що Alice in Chains вважалися «стадіонним» гуртом, невеликий досвід акустичних виступів у них уже був. 1994 року гурт відіграв благодійне шоу в Лос-Анджелесі, де виконав чотири композиції з Sap. Це сталося ще до випуску акустичного мініальбому Jar of Flies, тому фанати, не підготовлені до різкої зміни звучання, залишилися розчаровані виступом. Джеррі Кантрелл переживав, чи зможе гурт прозвучати добре під час телевізійного запису. Для того, щоб розширити звук і спростити виконання пісень, Alice in Chains запросили свого друга, гітариста Скотта Олсона з американо-канадської групи Heart. Alice in Chains і раніше співпрацювали з музикантами цієї групи з сіетлським корінням: на альбомі Sap одна із засновниць Heart Енн Вілсон виконувала партії бек-вокалу в піснях «Brother» і «Am I Inside», а свою попередню платівку Alice in Chains записали в студії Heart Bad Animals.
Репетиції розпочалися у Сіетлі та супроводжувались низкою проблем. За словами Шона Кінні, не проходило і тижня без будь-яких драматичних подій, і музиканти були готові відмовитися від ідеї. Підготовка проходила досить сумбурно і хаотично, кожен музикант з'являвся в зручний для нього час, а поодинокі спільні зустрічі часто виливались у балаканину та неробство. Однак, кілька корисних репетицій все ж таки вдалося провести. Коли у Сіетл прилетів Алекс Колетті, який перевіряв готовність групи, основні проблеми були позаду. «Я пам'ятаю, що йшов [після зустрічі зі Стейлі] і думав: „Круто, Лейн у чудовій формі“. А потім я почув як він співає, і це… це вже був хоум-ран, це був слем-данк», — згадував Колетті. На початку квітня 1996 року гурт приїхав до Нью-Йорка для підготовки до шоу. До репетицій у студії Sony Music Studios підключили продюсера Тобі Райта, і він також залишився задоволеним побаченим.
Майданчиком для знімання MTV Unplugged було обрано театр Бруклінської музичної академії, відомий у той час як Majectic Theater. Півкругла форма амфітеатру якнайкраще підходила для акустичних виступів. Зовнішній вигляд сцени повинен був відповідати музиці, тому художній керівник вирішив навмисно зістарити приміщення. Працівники сцени кілька разів вистрілили у стіни на сцені, щоби створити тріщини. Вручну був зроблений ефект фарби, що відшаровується. В цілому, атмосфера похмурого старого театру з довгою історією підходила для Alice in Chains краще, ніж для багатьох інших гуртів, що виступали тут раніше . В останній момент для прикраси сцени було вирішено використати лавові лампи, які додали несподівану візуальну складову. На відеозаписі шоу помітно, що напівпрозорий парафін у лампах ледве рухається, підкреслюючи неквапливий перебіг уявлення. Організатори концерту досягли такого ефекту випадково, тому що просто не знали, що лампи для повноцінного функціонування треба було заздалегідь добре прогріти. Оскільки волосся соліста групи Лейна Стейлі було пофарбовано в рожевий колір, світлотехнік вирішив побудувати фон сцени відповідно до цього. Під час налаштування звукового обладнання та відеоапаратури для кожної пісні було обрано індивідуальну кольорову гаму освітлення. Наявність заздалегідь відомого сет-ліста, наданого групою MTV, допомогла завчасно підготувати освітлення.
Концерт
День виступу Концерт у Брукліні було призначено на 10 квітня 1996 року. Для запису було виділено дві години — з 20:00 до 22:00, — але двері театру були відчинені за годину раніше. На концерті було близько 400 глядачів. Виступ був пов'язаний з низкою проблем та затримок. По-перше, Джеррі Кантрелл отруївся хот-догом і погано себе почував. Перед виступом його постійно рвало, тому поруч із ним прямо на сцені поставили відро для сміття. Лейн Стейлі через наркотичну залежність також виглядав хворим. Коли соліст розмовляв у проміжках між піснями, у його голосі чулася відчутна слабкість. За словами гітарного техніка гурту Ренді Біро, перед шоу у них із Лейном почалася сильна ламка. Біро забув героїн і послав когось за дозою. Лейн же приніс із собою стару скляну пляшечку з корковою кришкою, в якій був готовий героїн, і прийняв дозу прямо перед виступом. На додачу до всього продюсер MTV Тобі Райт, який займався записом звуку, знаходився за межами приміщення у вантажівці з апаратурою. Через це Алексу Колетті, який відповідав за запис відео, доводилося постійно виходити з приміщення назовні, щоб дізнатися, як пройшов запис, і дати групі знати, якщо щось потрібно переписати. Через те, що Лейн, Джеррі та група загалом перебували не в кращій формі, організатори очікували, що в ході виступу виникне ще низка непередбачених проблем, і були готові до найгіршого.
Запис програми Програму концерту було ретельно підготовлено. Частина пісень відсіялася відразу сама собою, а над деякими гурт працював досить довго, доки не зрозумів, що в акустичному виконанні вони не звучатимуть гідно. У результаті Alice in Chains склали такий сет-лист, який задовольнив би як пересічних слухачів, так і затятих шанувальників. До нього увійшли класичні композиції, що відображали усі етапи музичного розвитку гурту, за винятком дебютного альбому Facelift. Спочатку Alice in Chains збиралися зіграти пісні «Love, Hate, Love» і «We Die Young» з Facelift, але в останній момент відмовилися від цього через обмеження за часом, оскільки хронометраж програми становив всього 45 хвилин. За винятком кількох імпровізацій, більша частина пісень була відрепетирована для виконання у суворій відповідності до альбомних партій. Джеррі Кантрелл виконував свої партії на акустичній гітарі, одночасно підтримуючи складні вокальні гармонії на два голоси з Лейном Стейлі. Майк Айнез вичавлював максимум зі свого акустичного басу, а барабанщик Шон Кінні підтримував грув на барабанах та перкусії. Доповнював звучання запрошений спеціально для запису другий гітарист Скотт Олсон із Heart. Нарешті, Лейн Стейлі зосередився на вокалі, лише в одній із пісень взявши до рук гітару. Для концерту Джеррі Кантрелл вибрав гітари Guild, а Майк Айнез грав на бас-гітарі Alvarez.