Віктор Іванович Віхти́нський ( 15 серпня 1918, Харків — 11 січня 2003, Харків) — український художник і педагог; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1951 року.

Біографія Народився 15 серпня 1918 року в місті Харкові (нині Україна). Протягом 1934—1938 років навчався у Харківському художньому училищі; у 1939—1941 роках — у Харківському художньому інституті.

В серпні 1941 року призваний до лав Червоної арміїПам'ять народу. . Брав участь у німецько-радянській війні. Отримав інвалідністьВихтинский Виктор Иванович / Арт-галерея Nostalgie. . Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985).

Упродовж 1948—1950 років продовжив навчання у Харківському художньому інституті. Серед його викладачів були зокрема Митрофан Федоров, Михайло Козик, Василь Мироненко. Дипломна робота — серія кольовових офортів «Чорноморська сюїта».

У 1950-х роках працював оформлювачем: створював святкове оздоблення Харкова, оформляв виставкові експозиції. З 1960 року викладав у Харківському художньому інституті (з 1963 року — у Харківському художньо-промисловому інституті): з 1976 року — професор, у 1981—1983 роках — завідував кафедрою промислової графіки, у 1983—1987 роках — завідував кафедрою, а у 1987—1989 — доцент кафедри графіки. Серед учнів — Микола Сіробаба, Володимир Литвинов та інші. З 1989 року на творчій роботі.

Жив у Харкові, в будинку на вулиці Культури, № 20, квартира 13, потім в будинку на вулиці Петровського, № 7, квартира 41. Помер у Харкові 11 січня 2003 року.

Творчість Працював в галузі станкової графіки, станкового та монументального живопису. Серед робіт:

графіка серія малюнків «По Кубі» (1963); серії офортів «Чорноморська сюїта» (1950—1955); «Донбас» (1951—1954); «Венеція» (1962); «Московський кремль» (1964); «Дніпровські краєвиди» (1965); серії літографій «Шевченко — народний поет» (1961); «Індустріальна Україна» (1966); живопис «Куточок старої Ялти» (1954); «В горах Алтаю» (1955); «Кореїз. Крим» (1956); «Зима» (1957); «Берізки» (1958); «Великий канал у Венеції» (1961); «Ветерани війни. Лондон» (1967); «Зміна» (1968); «Мати» (1975); «Український мотив» (1975); «Перемога» (1975); «До рідного краю» (1978); «У Мавзолеї» (1987); диптих «Набат» (1989); «Хвиля» (1992); «В дорозі» (1992); «Дорога до храму» (1994); «Вечір» (1995); «Захід сонця» (1995); «Рок» (1996); «Вознесіння» (1996). </div> Автор декоративного панно «Україна зустрічає гостей» в готелі «Інтурист» у Харкові (1964, у співавторстві з Олексієм Щегловим та Юрієм Старостенком). Також виконав монументально-декоративні панно у Єнакієвому і Джамбулі.

Брав участь у всеукраїнських, всесоюзних і міжнародних мистецьких виставках з 1950 року, зокрема у Польщі у 1951, 1955, 1956 роках, Італії у 1956 році, Японії у 1958 році та інших країнах. Взяв участь у груповій виставці «По Кубі» разом з художниками Леонідом Черновим і Олександром Вяткіним. Персональні виставки відбулися у Харкові у 1968, 1978, 1988 роках, Одесі у 1969 році, Полтаві у 1970 році, Краснограді у 1979 році, Києві у 1981 році.

Окремі роботи художника зберігаються у Третьяковській галереї у Москві, Російському музеї у Санкт-Петербурзі, Національному художньому музеї України у Києві, Харківському художньому музеї, а також у музейних, галерейних та приватних колекціях в Росії, Японії, Китаї, Кореї, Франції, Італії, Іспанії, Великій Британії.

Примітки

Література Віхтинський Віктор Іванович // ; Віхтинський Віктор Іванович // ; ; О. Ламонова. Віхтинський Віктор Іванович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / (головний редактор Г. Скрипник); НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. С. 219. ISBN 978-966-02-8960-4. Віктор Віхтинський – новатор українськой і світової графіки