Леоні́д Миха́йлович Олексі́єнко — старший солдат Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який загинув у ході відбиття російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Життєпис Народився 12 серпня 1969 року в селі Скребиші на Київщині. В 1976 році пішов до школи. Потім навчався в Білій Церкві і служив в армії. Брав участь в радянському вторгненні в Афганістан. Після війни вступив в Черкаський держаний технологічний університет.
В 1995 році одруживсвя з киянкою Сніжаною, однак після 11 років шлюбу - розлучилися.
Учасник Революції Гідності та доброволець НГУ у 2014 році. Учасник АТО. В Дебальцевому скоригував батальйон так, як вчили в Афганістані аби легше відбивати атаку з найменшими втратами. Тричі заїжджав в Донецький аеропорт.
В 2016 році дізнався про хворе серце та отримав ІІІ групу інвалідності. Згодом повернувся до своєї дружини.
24 лютого 2022 року, не зважаючи на інвалідність, знову долучився до війська.
Старший солдат, проходив службу на посаді механіка-водія 1 відділення 4 взводу 1 роти оперативного призначення Батальйону оперативного призначення НГУ ім. Сергія Кульчицького НГУ.
5 березня 2022 року, о 12:30, був поранений в голову під час мінометного обстрілу біля села Лютіж Київської області, помер в госпіталі.
Похований біля батьків в селі Скребиші.
Нагороди орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов’язку.
Джерела