Луї́за-Маргари́та Лотари́нзька (; 1588, Блуа, Блуа, Франція — 30 квітня 1631, Е, Франція) — дочка Генріха де Гіза і Катерини Клевської, спадкоємиця князівства Шато-Рено.
Життєпис Її названо на честь хрещених, королеви Луїзи і Маргарити, а виховала бабуся — Анна д'Есте. Таллеман де Рео пише, що Генріх IV готував Луїзу Маргариту собі в дружини, проте справжність цього свідчення обговорюється. Він також пише, що Луїза-Маргарита таємно вийшла заміж за маршала Бассомп'єра і мала від нього позашлюбну дитину. Ці відомості також не мають документального підтвердження.
Достеменно відомо те, що Генріх IV побажав, щоб Луїза-Маргарита стала дружиною його двоюрідного брата, . Весілля зіграно в липні 1605 року в . Єдина дочка пари прожила всього кілька тижнів. У віці 26 років Луїза-Маргарита овдовіла і вирішила присвятити себе літературній діяльності. Її заступництвом користувалися Франсуа де Малерб та інші світочі французької словесності.
Як довірена фрейліна королеви Марії Медичі, вона була в курсі всіх палацових інтриг і переказувала їх у своїх романах, де реальні персоналії прозоро зашифровані іменами, почерпнутими з класичної античності. Її твір «Любовні пригоди великого Алькандра» згодом перевидавали під заголовком «Любовні пригоди Генріха IV» з «ключем» до реальних прообразів тих чи інших героїв.
Близькість Луїзи-Маргарити до королеви-вдови накликала на неї ненависть кардинала Рішельє, який, тріумфуючи після «дня обдурених», домігся її опали і заслання в приморську садибу Е; там вона померла 2 місяці по тому. Раніше він змусив Луїзу-Маргариту продати в казну прикордонний маєток Шато-Рено, де вона величала себе государинею і карбувала власну монету.
Література Jean Baptiste Joseph Boulliot: Biographie ardennaise. Ou Histoire des Ardennais qui se sont fait remarquer par leurs écrits, leurs actions, leurs vertus ou leurs erreurs. Band 2. Eigenverlag, Paris 1830, S. 147—149 (онлайн ). Hilarion de Coste: Les Éloges et les vies des reynes, des princesses, et des dames illustres en pieté, en courage & en doctrine, qui ont fleury de nostre temps, & du temps de nos peres. Band 2. Cramoisy, Paris 1647. Jean Chrétien Ferdinand Hoefer: Nouvelle biographie générale depuis les temps les plus reculés jusqu’à nos jours, avec les renseignements bibliographiques et l'indication des sources à consulter. Band 11. Firmin Didot, Paris 1856, S. 663—665 (онлайн).
Родовід
Примітки