Леонід Іванович Бондаре́нко ( 24 березня 1932, Вознесенське — 30 грудня 2015) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1971 року. Почесний громадянин Маріуполя з 27 жовтня 2009 року.

Біографія Народився 24 березня 1932 року в селі Вознесенському Федорівського району Північнокавказького краю СРСР (нині Ростовська область, Росія). Згодом його сім'я переїхала до Маріуполя. У період німецько-радянської війни в окупованому Маріуполі був зв'язковим Маріупольської партизанської групиВ Мариуполе произошло «очередное возвращение» уникального художника / 0629.com.ua. від 23 березня 2016 року. , його заарештували, але він втік. При вимушеній зміні документів 1929 рік народження було замінено на 1932 рік, який в подальшому значився у всіх офіційних джерелахПредчувствуя смерть, мариупольский художник вслепую написал гениальный портрет. / mrpl.city. від 30 січня 2017 року. .

З 1944 року працював в артілі «Червоний живопис» та навчався у вечірній школі № 44, отримав середню освіту. Упродовж 1952—1956 років служив в Радянській армії. З 1956 року працював художником у Маріупольських майстернях Донецького художньо-виробничого комбінату Художнього фонду України, а у 1963 році, на громадських засадах, призначений головним художником Орджонікідзевського району Маріуполя.

Своїми вителями з професії вважав Віктора Арнаутова, Миколу Бендрика і Олександра Кечеджі.

Жив у Маріуполі, в будинку на вулиці 9-ї авіадивізії, № 4, квартира 24 та у будинку на вулиці Чорноморській № 33, квартира 20Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003, сторінка 359.. Помер 30 грудня 2015 року.

Творчість Працював у галузі станкового живопису (писав портрети, пейзажі, натюрморти) та у галузі графіки й плаката. Серед робіт:

«У парку» (1958); «Чайка над „Азовсталлю“» (1959); "Завод «Коксохім''» (1960); «На гойдалках» (1960); «На землі Донеччини» (1976); «Стіг» (1979); «Маріупольська гавань у 20-і роки» (1979—1980); «Повстання на заводі „Провідане“» (1980); «Садиба діда Оліяна» (1980); «Якби каміння могло говорити» (1982); «Дівчина у червоному» (1982); «Заповідник Кам'яних могил» (1989); «А діти не їдуть» (1989); «Матуся» (1990); «Портрет діда Рудаса» (1990); «Сонячний день» (2000); «А маки цвітуть» (2002). </div> Брав участь у виставках з 1957 року. Персональні виставки відбулися в Маріуполі у 1964, 1967, 1982 роках, Донецьку у 1983 році.

Окремі роботи художника зберігаються в Донецькому Горлівському, Дніпровському художніх музеях, Маріупольському краєзнавчому музеї, а також музейних та приватних колекціях Німеччини, Франції, Італії, Ізраїлю, Туреччини, Саудівської Аравії, США.

Примітки

Література