Хоча художниці коміксів здавна становлять меншість в індустрії, вони справили помітний вплив з самого зародження коміксів. Наразі все більше художниць отримують визнання в медіа. Мисткині працювали в усіх жанрах: від супергероїки до романтики, від вестерну до війни, від криміналу до жахів.
У деяких країнах, як-от Японія та Південна Корея, мисткині коміксів похитнули традиційний ринок і досягли широкого загального успіху.
Америки
США
Газетні комікси На початку ХХ століття, коли ринок газетних коміксів у США був у зародковому стані, Вільям Рендольф Герст привів художницю Нелл Брінклі з конкуруючого Denver Post, і хоча вона сама не робила комікси, її романтичні та гламурні образи стали джерелом натхнення для покоління художниць та художників коміксів.
Ще одним популярним стилем того часу були милі комікси з круглощокими дітьми, схожими на ляльку. У 1909 році Роуз О'Ніл створила The Kewpies, серію, яка триває десятиліттями і широко використовується в різних маркетингових цілях.
Інша мультиплікаторка, Ґрейс Відерзайм (також відома як Ґрейс Дрейтон і Ґрейс Ґеббі),Grace Drayton у Lambiek Comiclopedia працювала в подібному ракурсі та з 1910-х до 1930-х років створила безліч серіалів з дітьми-херувимами, які носять такі імена, як Тудлз, Дімплез, Доллі Дінґл і Дотті Дарлінґ. Вона також була творчинею «Campbell kids», які Campbell Soup використовував у маркетингових цілях до 1930-х років. Її сестра Маргарет Ґейс також часто співпрацювала з нею над кількома її роботами.
У 1910-х роках газетна карикатуристка Фей Кінг малювала ранні автобіографічні комікси в The Denver Post і Cartoons Magazine.
У 1918 році Едвіна Дамм створила тривалий серіал «Кеп Стаббс і Типпі» про хлопчика і собаку, хоча жвавий пес незабаром став найпопулярнішим персонажем. Серіал йшов до 1960-х років.
У 1920-х роках у США відбувся економічний бум і широкі соціальні зміни, що призвело до появи «флепперок» — жіночої субкультури, яка в той час приділяла велику увагу ЗМІ. Флепперки любили вечірки, джазову музику та безкоштовні побачення, а також кидали виклик багатьом соціальним нормам щодо жінок того часу. Кілька мультиплікаторок підхопили стереотип про флепперок, часто працюючи в стильному стилі ар-деко, в тому числі Етель Гейс (з її коміксом Маріанна та її відомим мультфільмом Флаппер Фанні), Вірджинія Г'юґетVirginia Huget . Lambiek. (Джентльмени віддають перевагу блондинкам, Жінки в суспільстві), Ґледіс Паркер (Гей і її банда) і Марджорі Гендерсон Бьюелл (Лиха точка).
У 1930-х роках у США вразила велика депресія, і історії про бідні, але щасливі сім’ї та їх стоїчну боротьбу, щоб заробити на життя, стали популярними. Марта Орр створила одну з найуспішніших серіай, Apple Mary, про літню жінку, яка продає яблука по сусідству в 1932 році.
Розповіді про остаточну долю серії відрізняються. Більшість джерел стверджують, що в 1938 році вона залишила її своїй помічниці Дейл КоннерDale Conner . Lambiek., яка перейменувала його в Мері Ворт, хоча у власному обліковому записі King Features Syndicate стверджується, що Apple Мері згорнулася, а Мері Ворт стала його заміною. У 1940 році був залучений новий письменник Аллен Сондерс, і Коннер і Сондерс почали підписувати стрічку спільним псевдонімом «Дейл Аллен», який залишився після того, як Коннер залишила серію. Mary Worth зарекомендувала себе успішною концепцією, і вона досі поширюється по всьому світу.
У 1935 році Марджорі Гендерсон Бьюелл («Мардж») створила коміксну панель «Маленька Лулу», згодом породивши успішну серію коміксів Джона Стенлі та Ірвінга Тріппа. Цей персонаж надихнув назву організації Friends of Lulu, організації, яка сприяє читанню та написанню коміксів для дівчат і жінок.
У 1940 році художниця-ветеранка Дейл Мессік створила комікс «Бренда Старр, репортерка» про гламурну репортерку з любовним життям, схожим на мильну оперу. Після того, як Мессік залишила серіал, його продовжили виключно інші художниці.
У 1941 році Тарпе Міллс створила стрічку про супергероїню «Міс Ф’юрі» для . Вразивши аудиторію, вона малювала стрічку до 1951 року.
Джекі Ормс була першою національно синдикованою темношкірою художницею коміксів зі своєю серією «Торчі Браун», створеною у 1937 році як пригодницька гумористична стрічка, яка тривала три роки, і знову охоплена в 1950 році як «Серцебиття Торчі Браун», в основному перероблена як чорна версія Бренди Старр, Репортерка, молода темношкіра однойменна героїня, натикаючись на пригоду за пригодою, переходить від одного любовного інтересу до іншого, хоча серія також розглядала більш серйозні теми, такі як расовий фанатизм та забруднення навколишнього середовища.Robbins, 1993 (p. 113, 116-117, 176) Серія так і не мала широкого успіху, оскільки її підхопили лише чорні газети.
У 1940-х роках підліткові комікси стали популярним жанром. Це був досить приземлений жанр, здебільшого комедійний і рекламований для молодих підліток, де молоді, часто зухвалі, підлітки переживали різні проблеми з протилежною статтю та побаченнями. Серед відомих художниць Гільда Террі (Тіна, 1941), Марті Лінкс (Еммі Лу, 1944) та Лінда ВолтерLinda Walter . Lambiek. (Сьюзі К. Сміт разом зі своїм чоловіком Джеррі Волтером над сценаріями). Усі ці три художниці раніше працювали у сфері моди. У 1951 році, після деяких внутрішніх суперечок всередині організації, Террі стала першою художницею, прийнятою до Національного товариства карикатуристів США.
Інші успішні стрічки включають напівавтобіографічну Кеті Кеті Гізвайт про невротичну містянку та її проблеми з покупками та романтикою та Лінн Джонстон «На краще чи на гірше» про родину Паттерсонів та їхні сімейні стосунки.
Цикл Ніколь Голландер «Сільвія» розповсюджується на національному рівні в Tribune Media Services є відверто феміністичним, містить багато гострих соціальних коментарів на додаток до гумору, заснованого на характерах. Цикл подано у 19 опублікованих книгах. Сильна особистість Сільвії та різко критичні погляди відрізняють її від менш наполегливих героїнь мультфільмів.
Через часто суворі вимоги синдикатів до повторюваних персонажів і небажання ризикувати образити аудиторію, деякі карикатуристки пішли в самосиндикацію, щоб зберегти контроль над своєю роботою. Деякі тривалі комікси, що самосиндикуються, — це феміністська Maxine or Laughing Gas від карикатуристки та авторки Маріан ГенліMarian Henley . Lambiek. (не плутати з персонажем Джона М. Вагнера), а також сюрреалістичний Way Lay або Story Minute, написаний ветеранкою андеґраунду Керол Лей.
Мейнстрімні комікси Книги коміксів також були створені рядом художниць.
Так, видавництво Fiction House використовувало багато мультиплікаторок, як у штаті, так і через Eisner & Iger, одного з посередників виробництва коміксів тієї епохи, який постачав комікси на вимогу видавців. У той час були популярні жанри, орієнтовані на екшн та пригодницьку діяльність, і сильною стороною Fiction House були здібні та красиві героїні, які працювали пілотесами, детективками чи авантюристками в джунглях. Серед жінок, які працюють у видавництві, Лілі Рене,Lily Renée . Lambiek. Френ Гоппер з Lambiek ComiclopediaFran Hopper . Lambiek Comiclopedia та майбутні художниці-романтикині Рут Аткінсон та Енн Брюстер. Ці оповідання також часто писала письменниця: Рут Рош, пізніше редакторка. Перш ніж здобути славу як кримінальна романістка, Патрісія Гайсміт писала для «Чорного терору» та інших коміксів.
У 1950-х роках Марі Северін часто була колористкою EC та Atlas / Marvel, пізніше також малювала власні історії. Її стиль зробив її частою дописувачкою до сатири Marvel Not Brand Echh кінця 1960-х. Іншою плідною художницею була Рамона Фрадон, яка намалювала Аквамена і була співавторкою Метаморфо.
До пізніших мисткинь та письменниць належать Енн Ноченті (творчиня Тифозної Мері та Лонгшота), Луїза Сімонсон (авторка Power Pack), Джун Брігман (художниця Power Pack), Гейл Сімон (West to Tranquility), Девін Ґрейсон (авторка Бетмена), Беккі Клунан, перша художниця Бетмена,Beck, Laura (February 8, 2013). "Meet the First Lady to Draw Batman Since His Inception in 1939" . Jezebel. Марджорі Лю (письменниця The Amazing X-Men), Сара Пічеллі (Ultimate Spider-Man), Г. Віллоу Вілсон (Ms. Marvel), Аманда Коннер (художниця Power Girl) і Келлі Сью ДеКонік (Pretty Deadly, Bitch Planet) у Image Comics.
Андеграундні, альтернативні і незалежні комікси
Рух андеграундних коміксів приваблював художниць, оскільки дозволяв більш зрілі теми та особисту роботу, ніж комерційна газета та індустрія коміксів того часу. Піонеркою на цьому ринку була Тріна Роббінс, рушійна сила у створенні перших жіночих коміксів It Ain't Me, Babe і All Girl Thrills, а пізніше засновниця серії антології Wimmen's Comix. Роббінс написала кілька книг про художниць та їхні комікси.
Іншою серією коміксів, що складаються з жіночих коміксів, був Tits & Clits Comix, заснований Лін ЧевеліLyn Chevely . Lambiek. та Джойс Фармер, які були натхненні чесністю андеграундних коміксів, але вражені частими сексистськими поглядами та ставленням чоловіків. З переконанням, що стать є політичною, серія була створена з акцентом на стать і сексуальність з жіночої точки зору.
Художниці, які виросли з цього руху, включають Лі Маррс (Pudge Girl Blimp про одержиму хіпі), Шарі Фленнікен (Тротс і Бонні про дівчинку та її собаку, яка намагається осмислити своє заміське життя), Алін Комінскі (The Bunch, автобіографічне зображення її найменш втішних сторін) і Дорі Седа (автобіографічні оповідання).
Після того, як андеграундна сцена перетворилася на альтернативну, художниці продовжували зосереджуватися на автобіографічних роботах, таких як Деббі Дрекслер (Дівчинка тата, 1996, про інцест і сексуальне насильство в дитинстві) і Фібі Глокнер (Щоденник підлітки, 2002).
Невибачливе ставлення сцени також надихнуло художниць за межами США, таких як канадійка Джулі Дусет, чий сюрреалістичний напівавтобіографічний серіал «Брудний сюжет» став всесвітнім культовим фаворитом у 1990-х роках.
Андеграундний/альтернативний ринок дозволив більш відкрите зображення сексуальності, і в 1970-х і 1980-х роках відкрито лесбійські та бісексуальні мисткині розповідали свої історії у формі коміксів, наприклад, Мері Вінгс (художниця першого коміксу Come Out Comix для всіх лесбійок). (1973)), Роберта Грегорі (Bitchy Bitch, і часто бере участь у Gay Comix) та Елісон Бечдел (Dykes to Watch Out For і графічний роман Fun Home, 2006).
На незалежному ринку, який почав з’являтися з 1970-х років, Венді Піні разом зі своїм чоловіком Річардом Піні розпочали натхненну мангою серію Elfquest, яка незабаром стала великим хітом.
Коллін Доран створила свій культову серію космічної опери «Віддалений ґрунт», опубліковану на початку 1980-х у невеликих фанзінах у пресі, а потім видану Доран на початку 1990-х (перейшла до Image Comics у 1996 році).
Серед інших популярних художниць – Донна Барр (Післівний персик, про вигаданого брата-гея Ервіна Роммеля), Джилл Томпсон (Scary Godmother, дружня відьма в оточенні Гелловіна) і Лінда Медлі (Castle Waiting, повсякденне життя казкових персонажів).
Вебкомікси Багато художниць знайшли свою славу у вебкоміксах і пізніше опублікували друковані копії своїх робіт, наприклад, Кейт Бітон для Hark! A Vagrant!, і Hyperbole and a Half Еллі Брош. Інші, як Емілі Керролл (відома за вебкоміксом His Face All Red), продовжили роботу над іншими мультимедійними проєктами, такими як Керролл Gone Home.
Серед художниць вебкоміксів є такі письменниці та ілюстраторки, як Кейт Лет (канадійка), Даніель Корсетто, Ремсі Бейєр, Люсі Ніслі, Еббі Говард, Мадлен Флорес (Час пригод), Дороті Гембрелл, Ліз Принс та Еріка Моен, яка працювала з Ґрейс Елліс та Н.Д. Стівенсон про популярну альтернативну серію принтів Lumberjanes.
Азія Серед країн з великим відсотком авторок коміксів є Японія та Південна Корея.
Японія Першою значною художницею манги була Мачіко Хасегава, творчиня сімейної Sazae-san, запущеної в 1946 році в газеті Асахі Сімбун. Вона діяла кілька десятиліть.