Елізабет Монро (до шлюбу Кортрайт; 30 червня 1768 — 23 вересня 1830) — перша леді США з 1817 по 1825 рік, дружина Джеймса Монро, п'ятого президента США. Через слабкий стан здоров'я Елізабет багато обов'язків офіційної господині Білого дому взяла на себе її старша дочка Еліза Монро Гей.
Народження, батьки і дитинство Елізабет, яка народилася в Нью-Йорку 30 червня 1768 року, молодшою дочкою ЛоуренсаSaturday, February 18, 1786, Independent Journal (New York, N. Y.), No. 232, page 2: «On Thursday evening [February 16] was married at her father's house in Great Queen-Street, the Hon. Colonel JAMES MONRO, Member of Congress for the State of Virginia, to Miss ELIZA KORTWRIGHT, youngest daughter of Lawrance Kortwright, Esq; of this City.», багатого купця, і Ганни (до шлюбу Аспінволл) Кортрайт.COURTRIGHT (KORTRIGHT) FAMILY by JOHN HOWARD printed by ABBOTT TOBIAS A. WRIGHT Printer and Publisher 150 Bleecker Street, New York 1922 Другий прадід Елізабет Монро по батьковій лінії, Корнеліус Янсен Кортрайт, народився в Голландії, Нідерланди, в 1645 році, а іммігрував до Нью-Йорка 1663 року. Його батько, Ян Бастіенсон Ван Кортрейк, також народився в Голландії, Нідерланди, в 1618 році і емігрував з сином до Нью-Йорка. Батько Яна Бастіенсона, Бастіан Ван Кортрейк, народився в місті Кортрейк у Фландрії, Бельгія, у 1586 році, а іммігрував до Голландії, Нідерланди, у 1615 році. Батько Єлизавети був одним із засновників Нью-Йоркської торгової палати. Під час Війни за незалежність він був співвласником кількох каперів, базованих у Нью-Йорку, а також було задокументовано, що він володів принаймні чотирма рабами.March 10, 1750, Record of Purchase of Slaves, from the Estate of Adolph Philips, Manor of Philipsburg, New York, Compiled by J. M. Haley in The Slaves of Philipsburg Manor Upper Mills, HHV, 1988: «Sampson — sold to Lawrence Kortright, New York City, for 75 pounds; Kaiser — sold to Lawrence Kortright, New York City, for 75 pounds»; June 27, 1763, The New-York Mercury, No. 609, page 3, (Advertisement:) «RUN-AWAY, From on board the Snow CHARMING NANCY, Francis Haines, Master; a Molatto [sic] Negro, about 18 Years of Age, his Hair curls much, speaks good English. Had on when he went away, a striped Waist-Coat. Whoever takes up said Negro, and will bring him to Lawrence Kortright, shall have Forty Shillings, and all reasonable Charges, paid. N. B. All Masters of Vessels are forwarned not to carry said Negro off». September 11, 1780, The New-York Gazette and the Weekly Mercury, No. 1508, page 3 [Advertisement:] A REWARD. RUN-AWAY about 15 days ago, my Negro Man PARIS, about 21 years of age, about 5 feet 9 inches high, he is rather remarkable, having one bandy leg, so much that one knee knocks against the other when he walks and is much addicted to liquor. Whoever takes up said Negro Man, and will deliver him to me, shall have a reward of Five Dollars, and all reasonable charges paid them. LAWRENCE KORTRIGHT. New-York, 9th September, 1780" Він придбав земельні ділянки на території нинішнього округу Делавер, штат Нью-Йорк, і від продажу цієї землі утворилося місто Кортрайт, штат Нью-Йорк.
Ув ранньому віці Елізабет розвинула грацію та елегантність. Вона виросла в сім'ї з чотирма старшими братами і сестрами: Сарою, Гестер, Джоном і Мері. За парафіяльними записами церкви Трініті, Нью-Йорк, мати Єлизавети, Ганна, померла 6 або 7 вересня 1777 року у віці 39 років. Причина смерті зафіксована як результат пологової гарячки.September 7, 1777, Trinity Parish (New York, N. Y.), Parish Register [Burial Record:] «Mrs. Kortright, died September 7, 1777, aged 39 years, in Child-Bed. St. George's. [Burial site]»; September 8, 1777, The New-York Gazette and the Weekly Mercury, No. 1350, page 3: «Departed this Life the 6th Instant, Mrs. HANNAH KORTRIGHT, the Wife of Mr. Lawrence Kortright, in the 39th year of her Age, much lamented by all her Acquaintances.» Невідомий брат і сестра Елізабет, віком 13 місяців, через кілька днів помер від флюсу та гарячки. Мати і немовля були поховані в каплиці Святого Георгія в Нью-Йорку.September 10, 1777, Trinity Church (New York, N. Y.), Parish Register [Burial Record:] «Child Kortwright, died September 10, 1777, age 13 mos. of Flux & Fever. St. George's [Burial site]» На момент їхньої смерті Елізабет було дев'ять років. Її батько ніколи не одружувався вдруге.
3 серпня 1778 року, майже через рік після смерті матері Єлизабет, будинок родини Лоуренса Кортрайт був майже знищений вогнемAugust 26, 1778, The Pennsylvania Evening Post (Philadelphia, Pa.), Vol. 4, No. 522, page 309: «A list of the houses burnt in the late fire at New York, the third inst…. Mr. Isaac Low's house, and that of Mr. Lawrence Kortwright, adjoining, greatly damaged…» під час пожежі, яка спричинила пошкодження та знищення п'ятдесяти будинків поблизу пристані Крюгерс у нижньому Манхеттені. Пізніше історик написав, що пожежа сталася через неправильне управління британськими військами під час керування пожежними.James Grant Wilson, The Memorial History of the City of New York, [(New York): New-York History Company, 1892], Vol 2, page 540: «Another fire occurred August 3, 1778, on Cruger's Wharf, and about fifty houses were destroyed. It was said the loss was increased by the ill-advised attempt of the British officers to direct the firemen…» 10-річна Елізабет разом із батьком та братами і сестрами вижила після пожежі неушкодженою.
Шлюб Елізабет вперше привернула увагу Джеймса Монро в 1785 році, коли він був у Нью-Йорку, виступаючи як член Континентального конгресу. Вільям Грейсон, двоюрідний брат Джеймса Монро і колега-конгресмен з Вірджинії, описав Елізабет та її сестер, як одного вечора «так блискуче й чудово з'явились» в театрі, «щоб звільнити місця усіх благородних чоловіків».Harlow Unger, The Last Founding Father: James Monroe and a Nation's Call to Greatness (Boston, Massachusetts: Da Capo Press, 2009) page 61 Джеймс, 26 років, одружився з Елізабет, 17 років, 16 лютого 1786 року в будинку її батька в Нью-Йорку. Шлюб був здійснений преподобним Бенджаміном Муром і зафіксований у парафіяльних записах церкви Трініті, Нью-Йорк.Thursday, February 16, 1786, Trinity Church (New York, N. Y.), Parish Record — [Marriage Record:] February 16, 1786, James Monroe to Elizabeth Kortright, Minister: Benjamin Moore" Після короткого медового місяця на Лонг-Айленді молодята повернулися до Нью-Йорка, щоб жити з її батьком до перерви в Конгресі. Першу дитину, Еліза Кортрайт Монро, вона народила в грудні 1786 року у Вірджинії.Letter, April 10, 1788, James Monroe (Richmond, Virginia) to Thomas Jefferson (Paris)The Thomas Jefferson Papers, Library of Congress, Washington, D. C.: «…I think I mention'd to you in my last Mrs. M[onroe] had made us happy by giving us a daughter who is now 16 months old an[d] begins to talk…»
Дружина посла У 1794 році президент Джордж Вашингтон призначив Джеймса міністром США у Франції. У Парижі, як дружина американського міністра під час панування терору, Елізабет допомогла звільненню мадам Лафаєт, дружини маркіза де Лафаєта, коли їй загрожувала смерть на гільйотині. Сім'я Монро також надавала підтримку і притулок американському громадянину Томасу Пейну в Парижі після того, як він був заарештований за протидію страті Людовика XVI. Перебуваючи у Франції, дочка Монро Еліза подружилася з Гортензою де Богарне, падчеркою Наполеона, і обидві дівчинки здобули освіту в школі мадам Жанни Кампан. Джеймс був відкликаний з посади посла в 1796 році через його підтримку Франції в опозиції Джейського договору.
Дружина губернатора Монро повернувся до Вірджинії, де став губернатором. В 1799 році Елізабет народила сина Джеймса Монро-молодшого, але помер у 1801 році. Протягом цього часу Елізабет перенесла першу з серії судом і колапсів (можливо, епілепсію), які мучили її все життя і поступово змусили її обмежити соціальну діяльність. Дочку Марію Гестер вона народила у Вірджинії на початку 1802 рокуJames Monroe (Richmond, Va.) to James Madison, 12 April 1802, «Mrs. M[onroe] who has lately added a daughter to our family, unites in best regards to Mrs. Madison.» Founders Online, National Archives (https://founders.archives.gov/documents/Madison/02-03-02-0149 [last update: 2015-12-30]) and printed source: The Papers of James Madison, Secretary of State Series, vol. 3, 1 March–6 October 1802, ed. David B. Mattern, J. C. A. Stagg, Jeanne Kerr Cross, and Susan Holbrook Perdue. Charlottesville: University Press of Virginia, 1995, pp. 122—123..
У Великій Британії У 1803 році президент Джефферсон призначив чоловіка Елізабет міністром США у Великій Британії, а також міністром США в Іспанії. Елізабет знайшла соціальний клімат там менш сприятливим, ніж у Франції, можливо, тому, що британське суспільство обурювалося відмовою США об'єднатися проти Франції, попри зміни уряду. У 1804 році чоловік був відправлений як спеціальний посланник до Франції для переговорів про купівлю Луїзіани, крім того, що він залишився послом у Великій Британії та Іспанії. Того ж року Наполеон Бонапарт запросив Монро в складі офіційної американської делегації відвідати його коронацію в Парижі.
Повернення до Вірджинії та Вашингтона До Вірджинії Монро повернулися в 1807 році. Чоловік переміг на виборах і повернувся до палати делегатів Вірджинії, а також відновив свою юридичну кар'єру. У 1811 році він переміг на виборах на черговий термін на посаді губернатора Вірджинії, але пропрацював лише чотири місяці. У квітні 1811 року його друг президент Джеймс Медісон призначив Монро держсекретарем, і Сенат погодився. Однак Монро мало впливав на Англо-американську війну 1812 року, оскільки домінували позиції президента Медісона і бойових яструбів у Конгресі. Під час війни Елізабет залишалася переважно всередині країни у Вірджинії, в родинних маєтках Монро, Оук-Гілл в Лаудуні, а пізніше Ешлон-Гайленд в графстві Альбемарл.
Війна пішла дуже погано, тому Медісон звернувся за допомогою до Монро, призначивши його військовим міністром у вересні 1814 року після того, як британці вторглися до столиці та спалили Білий дім. Монро пішов у відставку з посади держсекретаря 1 жовтня, але жоден наступник так і не був призначений, тому він обіймав обидві посади з 1 жовтня 1814 року по 28 лютого 1815 року. Як військовий міністр Монро сформулював плани вторгнення до Канади вдруге, щоб виграти війну, але мирний договір був ратифікований у лютому 1815 року, до того, як будь-які армії просунулися на північ. Таким чином, Монро подав у відставку з посади військового міністра і був офіційно повторно призначений держсекретарем. Монро залишався в штаті до 4 березня 1817 року, коли він розпочав свій термін на посаді нового президента Сполучених Штатів.
Перша леді США Елізабет Монро посіла посаду першої леді 4 березня 1817 року, коли її чоловік почав свій перший термін на посаді п'ятого президента. Проте Білий дім все ще перебував на реконструкції, тож Єлизавета влаштувала перший бал у своїй приватній резиденції на І-стріт, а частину часу Перша сім'я жила в Октагон-хаузі. Оскільки всі меблі Білого дому були знищені, Монро привезли їх зі своїх приватних резиденцій. Її чоловіка було переобрано на другий термін у 1820 році, і Елізабет відвідала інавгураційний бал, який відбувся в готелі Бровн. Тому вона залишалася в ролі першої леді до 4 березня 1825 року.