Лари́са Васи́лівна Мі́щенко ( 22 липня 1941, Конотоп) — українська художниця; членкиня Спілки радянських художників України з 1971 року. Працює в галузі монументального мистецтва. Авторка мозаїк, вітражів, гобеленів, живописних картин, ікон.
Життєпис Народилася 22 липня 1941 року в місті Конотопі (нині Сумська область, Україна). 1967 року закінчила Московське вище художньо-промислове училище, де навчалася, зокрема, у Гелія Коржева, Володимира Козлинського.
У 1970-ті роки працювала на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва.
Живе у Києві, в будинку на бульварі Лесі Українки, № 5-А, квартира № 86. Дружина художника Анатолія Гайдамаки, мати художниці Христини Гайдамаки.
Творчість Серед робіт:
живопис «Рівновага» (1990, полотно, олія); «Ексельсіор» (1992); триптих «73 роки» (1993); «Чайка на ім'я Джонатан» (1993); «Паралельні світи» (2010); «Сестра» (2017); «Внучка» (2018). </div> монументальні твори у Києві
серія мозаїчних панно на фасаді житлових будинків на бульварі Лесі Українки, № 24, 28 (1969—1973, у співавторстві); різьблення на камені для Центральної бібліотеки Печерська на бульварі Лесі Українки, № 7 (1975); енкавстика в готелі «Мир» (1980); гобелени і вітражі у Палаці мистецтв «Українському домі» (1982); гобелени «Думи мої…» в Національному музеї Тараса Шевченка (1989, вовна, ручне ткацтво); диптих «Яблуневий сад» в будівлі банку «Україна» (1992—1993, вовна, ручне ткацтво); інше розпис храму Святої Трійці у македонському місті Радовиші (2000—2003); ікони для іконостаса церкви святого Миколая в селі Малоріченському в Криму (2005). Брала участь у всеукраїнських, всесоюзних, зарубіжних мистецьких виставках з 1966 року. Персональна виставка відбулася у Києві у 1990 році.
Відзнаки Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1982); Заслужений художник УРСР з 1989 року.
Примітки
Література Міщенко Лариса Василівна // ;