Граф Лонгфорд

Граф Лонгфорд (англ. — Earl of Longford) — аристократичний титул в перстві Ірландії. Створювався двічі.

Історія графів Лонгфорд Вперше титул граф Лонгфорд було даровано Френсісу Аун'єру — III барону Аун'єр з Лонгфорда у 1677 році з правом успадкування титулу його молодшим братом Амброзом. Раніше Френсіс Аун'єр був депутатом Палати громад парламенту, представляв Суррей і отримав титул віконта Лонгфорд в перстві Ірландії в 1675 році. Відповідно до особливого права на успадкування титули успадкував його брат Амвроз, що став II графом Лонгфорд. Після його смерті в 1706 році всі ці титули зникли. Титул барона Аун'єр з Лонгфорда було створено в перстві Ірландії в 1621 році для діда I графа — сера Френсіса Аун'єра — Майстра Рукописів Ірландії. Його спадкоємцем став його старший син Джеральд, що став II барон Аун'єр, якого, своєю чергою, змінив його племінник, що став III бароном Аун'єр і I граф Лонгфорд — старший син Амброза Аун'єра, канцлера собору Святого Патріка, другого сина I барона Аун'єр. Губернатором Бомбея був Джеральд Аун'єр — брат першого графа Лонгфорд.

Аліса Аун'єр — сестра I та II графів Лонгфорд вийшла заміж за сера Джеймса Каффа — депутата парламенту Ірландії від графства Мейо. Їхній син Френсіс Кафф також став депутатом парламенту Ірландії та представляв графство Мейо. Син Френсіса — Майкл Кафф був членом парламенту від округу Мейо і Лонгфорд. Дочка Майкла — Елізабет Кафф вийшла заміж за Томаса Пакенхема з Пакенхем-Холлу, що неподалік від Каслполарда, графство Вестміт, у 1739 році. Томас був обраний депутатом Палати громад парламенту Ірландії та представляв Лонгфорд-Боро. У 1756 році титул барона Лонгфорд, що належав предкам його дружини, був відновлений, коли він отримав титул пера Ірландії як барон Лонгфорд, що в графстві Лонгфорд. У 1785 році був відроджений титул графа Лонгфорд, коли Елізабет отримала титул графині Лонгфорд у перстві Ірландії. Титул успадкував син Томаса — Едвард, що став II бароном Лонгфорд. Він представляв графство Лонгфорд в парламенті Ірландії. Він помер у віці 49 років, титули успадкував його син, Що став III бароном Лонгфорд. У 1794 році III барон Лонгфорд успадкував титул графа Лонгфорд від своєї бабусі. Лорд Лонгфорд став депутатом Палати лордів парламенту Об'єднаного королівства Великої Британії та Ірландії як представник Ірландії. У 1821 році він отримав титул барона Сілчестер з Сілчестера, що в графстві Саутгемптон у перстві Об'єднаного Королівства Великої Британії та Ірландії, що дало йому та його нащадкам автоматичне місце в Палаті лордів.

Титул успадкував його старший син Едвард, що став III графом Лонгфорд. Він помер неодруженим, і його наступником став його молодший брат Вільям, що став IV графом Лонгфорд. Він був політиком-консерватором і служив під керівництвом графа Дербі та Бенджаміна Дізраелі як заступник державного секретаря з питань війни з 1866 по 1868 рік. Його син — Томас — V граф Лонгфорд, був лордом-лейтенантом графства Лонгфорд з 1887 по 1915 рік. Він загинув у бою під Галліполі в 1915 році під час Першої світової війни. Його наступником став його старший син Едвард Артур Генрі, що став VI графом Лонгфорд. Він був драматургом і поетом, а також був депутатом сенату Вільної Ірландської Держави — Seanad Éireann між 1946 і 1948 роками.

Він помер бездітним, і його титули успадкував його молодший брат Френсіс Аун'єр Пакенгем, якого називали просто Френк. Він став VII графом Лонгфорд. Був видатним лейбористським політиком і громадським діячем. У 1945 році, за шістнадцять років до того, як він змінив свого старшого брата, він отримав титул пера Великої Британії як барон Пакенгем з Коулі, що в Оксфорді. Лорд Лонгфорд служив в лейбористських адміністраціях Клемента Еттлі та Гарольда Вільсона на посадах канцлера герцогства Ланкастер, першого лорда Адміралтейства, лорда таємної печатки, лідера Палати лордів і державного секретаря у справах колоній. У 1999 році, у віці 94 років і після того, як Закон Палати лордів 1999 року скасував автоматичне право спадкових перів засідати в Палаті лордів, лорд Лонгфорд був призначений довічним пером як барон Пакенгем з Коулі, що в графстві Оксфордшир. Тому він міг залишатися депутатом Палати лордів до своєї смерті у 2001 році.

На сьогодні титулом графа Лонгфорд володіє його старший син Томас Френсіс Дермот Пакенгем, що став VIII графом Лонгфорд. Він не використовує свій титул і не використовує свій титул ввічливого звертання — лорд Сілчестер, на який він мав право з 1961 по 2001 рік. Відомий просто як Томас Пакенгем — він письменник та історик.

Інші відомі люди родини Пакенгем: Генрі Пакенгем — прадід I барона Лонгфорд — був депутатом Палати громад парламенту Ірландії, представляв Навана. Його син сер Томас Пакенгем — дід I барона Лонгфорд, був депутатом парламенту від Огера. Син сера Томаса — Едвард Пакенгем, батько I барона Лонгфорд, був депутатом парламенту Ірландії, представляв графство Вестміт. Сер Томас Пакенгем — третій син I барона Лонгфорд і графині Лонгфорд, був адміралом Королівського флоту. Сер Джон Пекенгем — четвертий син I барона Лонгфорд також був адміралом Королівського флоту. Річард Пекенгем — п'ятий син I барона Лонгфорд був відомим дипломатом і служив Надзвичайним посланником і Повноважним міністром у Сполучених Штатах Америки з 1843 по 1847 рік. Сер Едвард Пакенгем — другий син другого II барона Лонгфорд був генерал-майором британської армії. Він воював в часи Наполеонівських війн під командуванням свого шурина — генерала Артура Веллі, що одружився з його сестрою Кітті Пекенгем у 1806 році. * Сер Едвард Пакенгем був убитий у битві за Новий Орлеан у 1815 році. Сер Геркулес Пакенгем (1781—1850) — третій син II барона Лонгфорд, був генерал-лейтенантом британської армії та депутатом парламенту від графства Вестміт. Він був батьком: 1) Едварда Пакенгема — депутата парламенту від графства Антрім; 2) сера Томаса Пакенгема — генерал-лейтенанта британської армії. Геркулес Пакенгем — старший син Томаса Пакенгема — був одним із лідерів Ольстерської Юніоністської партії в Сенаті Північної Ірландії. Томас Олександр Пакенгем (1820—1889) — третій син II графа Лонгфорд був контрадміралом Королівського флоту. Сер Вільям Пакенгем — другий син Томаса Олександра Пакенгема був адміралом Королівського флоту. Сер Френсіс Пакенгем — сьомий син II графа Лонгфорд, був дипломатом і, зокрема, служив послом у Швеції. Леді Вайолет Пакенгем — дочка V графа, була письменницею і критиком, дружиною письменника Ентоні Пауелла. Елізабет Пакенгем (народжена Гарман) — графиня Лонгфорд, дружина VII графа Лонгфорд, була письменницею і громадською діячкою. Леді Антонія Фрейзер і Рейчел Біллінгтон — дочки VII графа Лонгфорд, обидві є видатними письменницями. Леді Джудіт Казанціс — дочка VII графа Лонгфорд, поетеса. Сер Майкл Пакенгем — третій син VII графа Лонгфорд, дипломат.

Родинним гніздом родини Пакенхемів є замок Талліналі, графство Вестміт, Ірландія. Замок раніше був відомий як Пакенгем-Холл, був перейменований поточним власником Томасом Пакенгемом. Іншим родовим гніздом Пакенгемів є Норт-Астон_Холл, що поблизу Норт-Астона, Оксфордшир, Англія.

Барони Аун'єр з Лонгфорда (1621) Френсіс Аун'єр (бл. 1562—1632) — I барон Аун'єр з Лонгфорда Джеральд Аун'єр (помер у 1655 р.) — II барон Аун'єр з Лонгфорда Френсіс Аун'єр (помер у 1700 р.) — III барон Аун'єр з Лонгфорда (нагороджений титулом віконт Лонгфорд у 1675 р.)

Віконти Лонгфорд (1675) Френсіс Аун'єр (помер у 1700 р.) — I віконт Лонгфорд (нагороджений титулом граф Лонгфорд у 1677 р.)

Графи Лонгфорд (1677) Френсіс Аун'єр Аун'єр (помер у 1700 р.) — I граф Лонгфорд Амброз Аун'єр Аун'єр (помер у 1706 р.) — II граф Лонгфорд

Віконти Лонгфорд (1713) Крістофер Флемінг (1669—1726) — I віконт Лонгфорд, XVII барон Слейн, лорд Слейн — успадкував титул барона Слейна в 1676 році, був нагороджений королевою Анною титулом віконт Лонгфорд у 1713 році. Титул зник після його смерті.

Барони Лонгфорд (1756) Томас Пекенхем (1713—1766) — I барон Лонгфорд Едвард Майкл Пекенхем (1743—1792) — II барон Лонгфорд Томас Пакенхем (1774—1835) — III барон Лонгфорд (успадкував від своєї бабусі титул графа Лонгфорд в 1794 році)

Графи Лонгфорд (1785) Елізабет Пакенгем (1719—1794) — I графиня Лонгфорд Едвард Майкл Пакенгем (1743—1792) — II барон Лонгфорд Томас Пакенгем (1774—1835) — II граф Лонгфорд Едвард Майкл Пакенгем (1817—1860) — III граф Лонгфорд Вільям Лайгон Пакенгем (1819—1887) — IV граф Лонгфорд Вільям Пакенгем (1864—1876) — лорд Сілчестер Томас Пакенгем (1864—1915) — V граф Лонгфорд Едвард Артур Генрі Пакенгем (1902—1961) — VI граф Лонгфорд Френсіс Аун'єр Пакенгем — «Френк» (1905—2001) — VII граф Лонгфорд Томас Френсіс Дермот Пакенгем (1933 р. н.) — VIII граф Лонгфорд

Спадкоємцем титулу є старший син нинішнього власника титулу Едвард Мельхіор Пакенгем — барон Сілчестер (1970 р. н.). Лорд Сілчестер зазвичай відомий як Нед Сілчестер або Нед Пакенгем.

Джерела

«No. 9578». The London Gazette. 1 May 1756. p. 5. «No. 12661». The London Gazette. 5 July 1785. p. 322. «No. 17724». The London Gazette. 14 July 1821. p. 1461. «No. 37305». The London Gazette. 12 October 1945. p. 5026. «No. 55672». The London Gazette. 19 November 1999. p. 12349. Kidd, Charles, Williamson, David (editors). Debrett's Peerage and Baronetage (1990 edition). New York: St Martin's Press, 1990. Leigh Rayment's Peerage Pages.