Відносини між Республікою Хорватія та Європейським Союзом — це вертикальні відносини між наднаціональною організацією та однією з її держав-членів, а раніше двосторонні відносини між Європейськими Співтовариствами, а потім і Європейським Союзом, які розпочалися в 1992 році, коли тодішні держави-члени визнали незалежність країни.

Історія

До незалежності З початку 1990-х років певні політики в Югославії розглядали членство в Європейських Співтовариствах як засіб вирішення внутрішньої етнічної суперечності в Хорватії. Згідно з Хорватською соціал-ліберальною партією, членство Югославії «повернуло б країну до Європи і дозволить уникнути економічного та соціального регресу».

Незалежність, війна та визнання Хорватії Переможець парламентських виборів 1990 року Хорватський демократичний союз виступає за приєднання Хорватії до Європейських співтовариств. Ставши президентом, Франьо Туджман наполягає на перспективах інтеграції та на поверненні до Європи як засобів вирішення югославської кризи (зокрема шляхом прийняття конфедеративної структури).

Однак югославська криза загострилася, і 19 травня 1990 року влада Хорватії організовула референдум про незалежність з можливістю залишитися в складі Югославії з більшою автономією. Місцева сербська влада закликає до бойкоту, якого широко підтримують серби в Хорватії 94 % виборців виступає за незалежність, Хорватія проголошує свою незалежність і припиняє своє членство у Югославії 25 червня 1991.

Європейська комісія закликає владу Хорватії ввести тримісячний мораторій на це рішення. Хорватія погоджується заморозити декларацію на три місяці, що тимчасово знижує тиск.

Відбувається визнання Хорватії державами-членами Європейських Співтовариств 15 січня 1992 року, на прохання Німеччини. Однак цей період знаменує собою погіршення відносин між Хорватією та Європейським Союзом, перша не розуміє критики, сформульованої міжнародною спільнотою щодо дій Хорватії, тоді як остання була стурбована внутрішньою політикою Туджмана. Так, навесні 1993 року Співтовариство розкритикувало підтримку Хорватією хорватських сил у Боснії та погрожувало вжити обмежувальних заходів проти Хорватії, якщо ця підтримка не буде скасована в червні 1993 року. У липні того ж року країни-члени прийняли рішення вчинити дипломатичний тиск на Хорватію, щоб вона відмовилася від цієї підтримки, попередивши, що можуть бути прийняті обмежувальні заходи. У 1995 році спроби домовитися про угоду про торгівлю та співпрацю провалилися після нападів хорватських збройних сил у Західній Славонії та операції «Буря». Також призупинено застосування програми PHARE. Ці два елементи фактично були зумовлені повагою до прав людини.

Війна не закінчувалася до 12 листопада 1995 року та Ердутська угода, доповнена Дейтонськими угодами наступного грудня.

Друга половина 1990-х років: авторитарне правління У 1996 році Рада із загальних справ погодилася відновити переговори з метою укладення угоди про торгівлю та співпрацю, наполягаючи при цьому на необхідності дотримання Хорватією прав людини.

Переобраний у 1997 році президентом Республіки Хорватія, Франьо Туджман розвиває авторитарний тип правління. Тоді він сприйняв небажання Заходу інтегрувати Хорватію як ознаку євроатлантичного бажання бачити Хорватію реінтегрованою в асоціацію балканських держав, що, на його думку, суперечить хорватським національним інтересам.

Процедура подання заявки

Зближення Хорватії з Європейським Союзом почалося після поразки Хорватського демократичного союзу (ХДС) на парламентських виборах 2000 року. Цей період знаменує собою фазу демократизації Хорватії та вихід Хорватії з міжнародного ізоляціонізму.

Кандидатуру Хорватії висунув уряд Івіци Рачана в лютому 2003 року. Кандидатура була частиною процесу асоціації та стабілізації, заснованого в 1999 році, і призначеного для держав Південно-Східної Європи.

Вступ до Європейського Союзу

Кандидатура Хорватії в Європейський Союз подана в лютому 2000 року урядом Івіци Рачана. Статус кандидата Хорватії було офіційно визнано в 2004 році, а наступного року почалися переговори.

Одна з головних суперечок, пов'язаних із членством Хорватії, стосується кордону зі Словенією в Піранській затоці. Потім Словенія регулярно блокувала приєднання своїм правом вето, щоб змусити вирішити прикордонну суперечку. З цією метою та з метою усунення цієї останньої перешкоди для членства, дві країни погодилися передати спір на розгляд міжнародного арбітражного суду.

Вступ Хорватії до Шенгенської зони

Хоча Хорватія, яка приєдналася до ЄС 1 липня 2013 року, також юридично зобов’язана врешті-решт приєднатися до Шенгенської зони, впровадження було відкладено. У березні 2015 року тодішній міністр внутрішніх справ Хорватії Ранко Остоїч заявив, що його країна готова приєднатися до Шенгенської зони. Хорватія попросила ЄС провести технічну оцінку, яка тривала півтора року та почалася 1 липня 2015 року. Ця оцінка була позитивною, і Хорватія отримала доступ до Шенгенської інформаційної системи в січні 2017 року. 27 червня 2017 року Хорватія приєдналася до SIS ІІ для співпраці правоохоронних органів.Council decision (EU) 2017/733 of 25 April 2017 on the application of the provisions of the Schengen acquis relating to the Schengen Information System in the Republic of Croatia Europa.

Хорватія має загалом 2 028 кілометрів (1 260 миль) сухопутного кордону, з яких 990 кілометрів (620 миль) і 58 пунктів прикордонного контролю знаходяться з іншими країнами ЄС (Словенією та Угорщиною).

Потік біженців і мігрантів з Греції через Північну Македонію та Сербію до Хорватії, а потім до нинішніх держав-членів Шенгенської зони, таких як Словенія, Австрія та Угорщина, як частина європейської міграційної кризи 2015 року, змусив деяких засумніватися, чи буде політичний консенсус необхідний для подальшого розширення Шенгенської зони. У вересні 2015 року Угорщина погрожувала накласти вето на приєднання Хорватії до Шенгенської зони після того, як вона дозволила мігрантам проїжджати через країну до Угорщини. Словенія припустила, що може накласти вето на приєднання Хорватії до Шенгенської зони через прикордонну суперечку.

У жовтні 2018 року високопоставлений хорватський урядовець заявив, що метою Хорватії є виконання технічних критеріїв для приєднання до Шенгену до кінця 2018 року та сподівається приєднатися до 2020 року. Жан-Клод Юнкер, президент Європейської комісії, заявив у червні 2019 року, що він "хотів би, щоб ми (Європейська комісія) запропонували приєднання Хорватії до Шенгенської зони згідно з нашим мандатом". У травні 2019 року під час візиту до країни канцлер Німеччини Анґела Меркель заявила, що Німеччина повністю підтримує приєднання Хорватії до Шенгену.

У липні 2019 року Хорватія отримала від Єврокомісії неофіційну інформацію про те, що вона виконала всі технічні вимоги для вступу до Шенгенської зони. На початку вересня 2019 року прем'єр-міністр Хорватії Андрей Пленкович заявив, що Хорватія «безумовно приєднається до Шенгену». 27 вересня 2019 року він сказав, що «Словенія не може блокувати вступ Хорватії до Шенгенської зони на невизначений термін», але наступного дня хорватська газета припустила, що принаймні три країни виступили проти вступу Хорватії до того, як було проведено реформу Шенгенської системи. У листопаді 2019 року прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан підтвердив, що його країна "рішуче підтримує" приєднання Хорватії до Шенгенської зони.

22 жовтня 2019 року Європейська комісія підтримала приєднання Хорватії до Шенгенської зони, що є попереднім етапом повного приєднання до Шенгенської зони. Президентство Португалії та комісар Ілва Йоханссон поінформували Раду, що Хорватія успішно завершила процедуру оцінки Шенгенської зони 13 березня 2021 року. Робота та мета Хорватії зараз полягає в тому, щоб підготувати все, що необхідно для ухвалення Радою ЄС політичного рішення про членство в Шенгені. Це завдання, яке Румунія та Болгарія не виконали ще у 2011 році.

15 березня 2021 року прем’єр-міністр Хорватії Андрей Пленкович заявив в інтерв’ю виданню Politico, що мета його кабінету – досягти приєднання Хорватії як до Шенгену, так і до єврозони до другої половини 2024 року – до кінця повноважень його уряду.

25 травня 2021 року та 5 липня 2021 року прем’єр-міністр Хорватії Андрей Пленкович заявив, що Хорватія може увійти до Шенгенської зони у 2022 році.

2 липня 2021 року словенський міністр Алеш Хойс, який очолить Раду внутрішніх справ, яка відповідає за розширення Шенгену, заявив, що «Словенія абсолютно підтримує вступ Хорватії до Шенгену», а також що «він готовий поставити питання про Приєднання трьох країн (Болгарії, Хорватії, Румунії) до Шенгенської зони на порядку денному в будь-який момент, але він відчував, що це не гарна ідея, поки всі країни-члени не погодяться з цим».

8 липня 2021 року Європейський парламент підтвердив, що Хорватія виконала всі умови для Шенгену. Того ж дня Урсула фон дер Ляєн, президент Європейської комісії, заявила, що «Хорватія готова до Шенгену, наше завдання зараз — переконати Раду Ви можете бути впевнені, що я над цим працюватиму».

23 липня 2021 року міністр закордонних справ Австрії Александер Шалленберг заявив, що «я дуже радий, що Хорватія скоро стане повноправним членом Шенгенської зони, і ми повністю підтримуємо її в цьому».

Станом на липень 2021 року Хорватія ще не приєдналася до Шенгенської зони; однак, відповідно до хорватського Закону про іноземців, правила щодо в’їзду та перебування громадян третіх країн у Шенгенській зоні, передбачені відповідним законодавством Шенгенської угоди, також застосовуються до в’їзду та перебування громадян третіх країн на території Хорватії.

Прем’єр-міністр Андрей Пленкович заявив у хорватському парламенті в липні 2021 року, подаючи звіт про засідання Європейської ради за останні шість місяців, що він очікує, що Хорватія увійде до Шенгенської зони у 2022 році.

Під час свого візиту до Загреба 25 листопада 2021 року президент Франції Еммануель Макрон висловив свою підтримку: «Хорватія готова до Шенгену. Вона виконала критерії вступу, підтвердивши, що вона міцно організована та здатна захистити власні кордони, які також зовнішніх кордонів Європейського Союзу проти контрабанди».

9 грудня 2021 року Рада Європейського Союзу дійшла висновку, що Хорватія виконала необхідні умови для застосування всіх частин Шенгенського acquis. Цей висновок є попередньою умовою для того, щоб Рада могла прийняти наступне рішення про скасування контролю на внутрішньому кордоні.

14 грудня 2021 року прем’єр-міністр Пленкович заявив, що він очікує остаточного рішення від ЄС щодо приєднання Хорватії до Шенгенської зони та єврозони у 2022 році.