Хотівський район — район у складі Київської округи Української СРР у 1923–1925 роках із центром у селі Хотів.
Історія У 1923 році в Українській СРР було проведено районування, внаслідок якого утворено округи і райони замість повітів і волостей. Зокрема, постановами ВУЦВК від 7 березня і 12 квітня було утворено Хотівський район у складі Київської округи Київської губернії, до якого увійшли території Хотівської і частини Велико-Дмитріївської волостей Київського повіту.Постанова ВУЦВК № 18-19 (309) від 7 березня 1923 р. «Про адміністративно-територіяльний поділ Київщини»Постанова ВУЦВК № 45 (564) від 12 квітня 1923 р. «Про новий адміністраційно-територіяльний поділ України» Центром району стало село Хотів.Список поселень Київщини (1924) // Вид. газети «Вісник Київ. губвиконкому» — сторінки 24, 57
Сільради, поселення Станом на 1924 рік Хотівський район складався із 14 сільрад, до яких входило 44 поселеннястор. 17—19 (pdf pages 57—58 of 198), Список поселень Київщини // Адміністративний відділ та статистичне губерніяльне управління. Київський губерніяльний виконавчий комітет Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів. — Київ: Видання газети «Вістник Київського губвиконкому», 1924. — XIX, 2, 154 с. Хотівська сельрада (4 поселення) 1. Хотів, село 2. ФеофанівкаФеофанівська, радгосп 3. Сіраків-Куликівка, лісова сторожкаread, „Записки Наукового Товариства імени Шевченка“, XI: „Кілька київських документів XV—XVI в.“ М. С. Грушевського, стор. 5 та 14—8. Порів. ще „Очерки по исторіи Кіевской земли“ П. Г. Клепатського, стор. 355 (Одеса, 1912). Констатований тут документ дуже цікавий докладною топографічною характеристикою місцевости „у повете Киевском, у дву милях от Києва, над рекою и обопол р. Котовки... почавши от речки Котовки малою речкою Серяковскою“ й т.п. До того згадується також долина, ліс, вал і рів, великий шлях з Київа, Королів міст, долини Глибока й Куликівка, озеро, врочище „Козій Брід“ й т.п. До речи, „Список поселень Київщини“ (вид. газети „Вісник Київського Губвиконкому“. Київ, 1924, стор. 17) й досі поміж околичних місцевостей називає „Сіраків— Куликівку“, як лісову сторожку. 4. Теремки, хутір Велика Дмитрівська с/р (2 поселення) 5. Великі Дмитровичі, село 6. Темний Луг з хутором Пасішне, монаст. Гатнівська с/р (5 поселень) 7. Гатне, село 8. Мало-Микольський радгосп, хутір 9. Горобіївська Вита, хутір 10. Кожаки, хутір 11. Чабани, хутір Гвоздівська с/р (1 поселення) 12. Гвоздів, село Козинська с/р (1 поселення) 13. Козин, село Крюковщинська с/р (3 поселення) 14. Крюковщина, село 15. Жуляни, поселок 16. Шахрівщина, хутір Лісниківська с/р (4 поселення) 17. Лісники, село 18. Гудимівка, хутір 19. Круглик, агропункт 20. Кременище, хутір Литовська-Витівська с/р (4 поселення) 21. Литовська Вита, село 22. Княжин, хутір 23. Мриче, хутір 24. Церковщина, колонія Мала Дмитрівська с/р (2 поселення) 25. Малі Дмитровичі, село 26. Романків, хутір Пирогівська с/р (9 поселень) 27. Пирогове, село 28. Борзаків, хутір 29. Володарка, хутір 30. Жуків острів, радгосп 31. Черкесів, хутір 32. Черняцький, хутір 33. Яровці, хутір 34. Корчевате, село (д.) 35. Коник, хутір Підгорецька с/р (2 поселення) 36. Підгорці, село 37. Криничі, село Рославицька с/р (2 поселення) 38. Рославичі, село 39. Генжари (Гаврилівка), хутір Ходосівська с/р (3 поселення) 40. Ходосівка, село 41. Березівка, хутір 42. Хмелівщина, хутір Янковицька с/р (2 поселення) 43. Янковичі, село 44. Бугаі, хутір
Постановою ВУВЦК від 3 червня 1925 року район було розформовано, віднісши території:Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України за 1925 рік. Відділ 1. Ч. 23—47. page=120
6 сільрад (Хотівської, Гатненської, Крюківшанської, Лісниківської, Виталітовської та Пирогівської) у склад Будаївського району Київської округи; 5 сільрад (В. Дмитріївської, Козинської, М. Дмитріївської, Підгоріцької та Ходосівської) у склад Обухівського району Київської округи; 3 сільрад (Гвоздівської, Рославичської та Янковицької) у склад Васильківського району Київської округи.Про скасування Шевченківської округи й зміни в адміністраційно-територіяльному поділі Київщини й Полтавщини — Вікіджерела
Примітки