Пандемія коронавірусної хвороби 2019 вплинула на освітні системи в усьому світі, що призвело до майже повного закриття шкіл, служб дошкільної освіти та догляду, університетів і коледжів.

Уряди більшості країн світу вирішили тимчасово закрити навчальні заклади, намагаючись уповільнити поширення COVID-19 . Станом на 12 січня 2021 року приблизно 825 мільйонів учнів постраждали від закриття шкіл унаслідок пандемії. За даними моніторингу ЮНІСЕФ на початок січня 2021 року, 23 країни на той час запровадили загальнонаціональні карантин, а 40 — місцевий, що вплинуло на близько 47 % здобувачів освіти у світі. На той час були відкриті школи у 112 країнахEducation: from school closure to recovery .

Загалом, відсутність можливостей для отримання освіти в усьому світі більше вплинула на осіб з меншими фінансовими ресурсами, тоді як особи з кращим фінансовими можливостями знайшли можливість продовжити освіту. Нові онлайн-програми перенесли освітню роботу зі шкіл на сім'ї та окремих людей, і, отже, люди у цілому світі, які до цього покладалися на школи, а не на комп'ютери та домашню обстановку, мали більше труднощів з доступом до освіти . Освіта та догляд за дитиною раннього віку, а також закриття шкіл впливають не лише на учнів, вчителів та родини , а й мають далекосяжні економічні та суспільні наслідки . Закриття шкіл унаслідок пандемії відкрило очі на низку соціальних та економічних проблем, зокрема заборгованість студентів, онлайн-навчання, продовольчу безпеку, бездомність, доступ до догляду за дітьми, медичне обслуговування, проблеми з житлом, Інтернетом, послуги для людей з обмеженими можливостями. Більший вплив спостерігався на дітей з бідних сімей та їх родини, спричинивши перерву в навчанні, погане харчування, проблеми з доглядом за дітьми та, як наслідок, збільшення витрат для сімей, годувальники яких втратили роботу .

Унаслідок закриття шкіл ЮНЕСКО рекомендувала використовувати програми дистанційного навчання та відкриті освітні програми та платформи, які школи та вчителі можуть використовувати для дистанційного зв'язку з учнями задля зменшення перерв у навчанні .

Передумови

Задля уповільнення поширення COVID-19 за допомогою немедикаментозних способів і профілактичних заходів, зокрема соціального дистанціювання та самоізоляції, у понад 100 країнах світу були закриті заклади як початкової, так і середньої та вищої освіти.

Під час попередніх спалахів інфекційних захворювань проводилось масове закриття шкіл у всьому світі з різним рівнем ефективності . Математичні моделі показали, що закриття шкіл може сповільнити передачу хвороби . Однак ефективність закриття залежить від контактів, які діти підтримують поза школою . Закриття шкіл може бути ефективним для зниження випадків захворювання та смертей, особливо якщо це запроваджено негайно. Якщо школи закриваються пізно після початку спалаху, то закриття є менш ефективним, та може взагалі не мати жодного впливу. Крім того, у деяких випадках повторне відкриття шкіл після періоду закриття призвело до збільшення рівня інфікування. Оскільки закриття, як правило, відбувається одночасно з іншими заходами, зокрема забороною громадських заходів, може бути важко виміряти конкретний вплив закриття шкіл.

Під час пандемії грипу 1918—1919 років у США закриття шкіл і заборона на громадські заходи були пов'язані зі зниженням загальної смертності. Міста, які впроваджували такі заходи раніше, мали більші затримки в досягненні пікових показників смертності. Було показано, що закриття шкіл зменшило захворюваність на азійський грип на 90 % під час спалаху 1957–58 років і до 50 % під час спалаху грипу в США у 2004—2008 роках.

Деякі країни успішно сповільнили поширення інфекції шляхом закриття шкіл під час пандемії грипу H1N1 у 2009 році. Було встановлено, що закриття шкіл у японському місті Оїта помітно зменшило кількість інфікованих учнів на піку зараження; проте закриття шкіл не призвело до значного зменшення загальної кількості інфікованих учнів. Обов'язкове закриття шкіл та інші заходи соціального дистанціювання були пов'язані зі зниженням рівня передачі грипу на 29–37 %. Швидке закриття шкіл у США відстрочило пік пандемії грипу H1N1 у 2009 році. Незважаючи на загальний позитивний наслідок закриття шкіл, дослідження закриття шкіл у штаті Мічиган виявило, що «надшвидке закриття шкіл на районному рівні було неефективним».

Під час спалаху грипу H1N1 в 2009 році у Великобританії в статті під назвою «Закриття шкіл під час пандемії грипу», опублікованій в журналі «Lancet Infectious Diseases», група епідеміологів схвалила закриття шкіл, щоб перервати поширення інфекції, сповільнити подальше її поширення, та виграти час для дослідження та виробництва вакцини. Вивчивши попередні пандемії грипу, включаючи пандемію грипу 1918 року, пандемію грипу 1957 року та пандемію грипу 1968 року, вчені повідомили про наслідки для економіки та працездатності населення, які дає закриття шкіл, особливо через те, що великий відсоток лікарів і медсестер є жінками, половина з яких має дітей віком до 16 років. Учені також розглянули динаміку поширення грипу у Франції під час шкільних канікул у країні, та зазначили, що кількість випадків грипу зменшилася, коли школи закривалися, і знову зростала, коли школи знову відкривалися. Також зазначено, що коли вчителі в Ізраїлі оголосили страйк під час епідемії грипу 1999—2000 років, відвідування лікарів і кількість респіраторних інфекцій впали більш ніж на 20 % і більш ніж на 40 % відповідно.

Контроль ризику

Для шкіл і дитячих закладів у США Центри з контролю та профілактики захворювань рекомендували короткочасне закриття закладу для очищення або дезінфекції, якщо інфікована особа перебувала в будівлі школи, незалежно від поширеності хвороби в місцевості. У разі мінімального чи помірного рівня поширеності в місцевості можна застосувати стратегії соціального дистанціювання, наприклад відкладення або скасування екскурсій, зборів та інших великих зібрань, зокрема уроків фізкультури або заняття з хором, прийом їжі в кафетерії, збільшити відстань між партами, змінити час прибуття та виходу зі школи, обмеження необов'язкових відвідувачів, і використання окремого медичного кабінету для дітей із симптомами респіраторної інфекції. Якщо в місцевості спостерігається значне поширення хвороби, на додаток соціального дистанціювання можна розглянути запровадження тривалих канікул.

З часом відповідно до перебігу епідемії школи можуть продовжити дистанційне навчання або вирішити знову відкритися. У школах можна також запровадити такі заходи, як когортування, чергування розкладів, обід у класі та використання відкритого простору — це частина способів звести до мінімуму тісний контакт. Додаткові запобіжні заходи включають носіння захисних масок, наявність дезінфікуючих засобів для рук, перепланування класів для забезпечення фізичної дистанції, та часте вологе прибирання. Центри з контролю та профілактики захворювань у США розробили так зване «Дерево рішень для школи», щоб допомогти адміністраторам освітніх закладів спланувати процес повторного відкриття. Американська академія педіатрії закликає проводити повторні відкриття з відповідною гнучкістю та реагувати на появу нової інформації про коронавірус.

Національна академія наук, інженерії та медицини США стверджує, що очному навчанню для 1—5 класів та учнів з особливими потребами слід надавати пріоритет, щоб діти не відставали. Діти молодшого віку мають більший ризик постраждати від довгострокових наслідків перерв у навчанні і недоліків у розвитку без особистого навчання. >

Академічна доброчесність Вплив пандемії на академічну доброчесність спостерігався в усьому світі. Зростання шахрайства за контрактом, обміну академічними файлами та шахрайства на іспитах були названі найбільшими проблемами в освіті. Завдяки дистанційному навчанню списувати студентам стало набагато легше. Частина студентів без докорів сумління вирішили, що їм краще отримати хороші оцінки завдяки списаним з Інтернету завданням, ніж навчитися самим. Онлайн-навчання також виявило різноманітні ще невирішені правові проблеми, включно авторські права, пов'язані з несанкціонованим використанням чужих лекцій.

Низка навчальних закладів звернулися до незалежних оцінювачів , щоб вони взяли на себе контроль над іспитами, але майже одразу виникло занепокоєння щодо конфіденційності студентів , незаконного стеження та впливу на психічне здоров'я студентів.

Відсутність безпосереднього контакту між учнем і вчителем також призвела до того, що учні втратили бажання до створення цілісності своєї роботи. Студенти здавали наполовину виконані завдання, отримували відповіді від друзів у класі або взагалі нічого не здавали просто тому, що освіта стала менш важливою внаслідок COVID-19.

Гендерні відмінності