Емметт Луїс Тілл ( ) — афроамериканський хлопчик, якого викрали, катували та лінчували в Міссісіпі у 14-річному віці після звинувачення в образі білої жінки в її сімейному продуктовому магазині. Жорстокість вбивства та той факт, що його вбивць було виправдано, привернули увагу до довгої історії насильницького переслідування афроамериканців у США. Тілл посмертно став іконою руху за громадянські права.
Тілл народився та виріс у Чикаго, штат Іллінойс. Під час літніх канікул у серпні 1955 року він відвідував родичів поблизу Мані, штат Міссісіпі, у районі дельти Міссісіпі. Він розмовляв із 21-річною Керолін Браянт, білою одруженою власницею невеликого продуктового магазину. Хоча те, що трапилося в магазині, є предметом суперечок, Тілла звинуватили у флірті з Браянт або висвистуванні їй від захоплення. Взаємодія Тілла з Браянт, можливо, мимоволі, порушила неписаний кодекс поведінки чорного чоловіка при спілкуванні з білою жінкою на Півдні епохи Джима КроуIf the above linked New York Times article should prove to be difficult or inconvenient to access (for some readers) then … (it appears that) it is possible now, to access a copy of that article, by using a different URL … and reading (either the original of, or … an archived copy of) this << «Gale General OneFile» >> version of the article: . Через кілька ночей після інциденту в магазині чоловік Браянт, Рой, і його зведений брат Дж. В. Мілам пішли в будинок дядька Тілла зі зброєю та викрали Емметта. Вони побили та понівечили хлопчика, перш ніж вистрілити в голову та втопити тіло в річці Таллагачі. Понівечене роздуте тіло хлопчика виявили та дістали з річки через три дні.
Тіло Тілла повернули до Чикаго. Мати наполягала на публічній панахиді з відкритою труною, яка відбулася в Церкві Бога у Христі Роберта Темпла. Пізніше було сказано, що «похорони у відкритій труні, проведені Меймі Тілл БредліУ 1955 році мати Емметта Тілла часто називали по імені її другого чоловіка Меймі Тілл Бредлі. У 1957 році вона одружилася зДжином Моблі, потім вона стала відома як Меймі Тілл Моблі., показали світові більше, ніж роздуте, понівечене тіло її сина Емметта Тілла. Її рішення привернуло увагу не лише до расизму США та варварства самосуду, а й до обмежень і вразливості американської демократії». Десятки тисяч людей відвідали похорон або дивились на нього у відкритій труні. Фотографії його понівеченого тіла були опубліковані в орієнтованих на чорношкірих журналах і газетах, викликавши підтримку чорношкірих людей та симпатії білих у США. Пильна увага була спрямована на відсутність у чорношкірих цивільних прав у Міссісіпі, а газети по всьому США критикували штат. Хоча місцеві газети та представники правоохоронних органів спочатку засуджували насильство проти Тілла та закликали до справедливості, вони відреагували на національну критику, захистивши жителів Міссісіпі, тимчасово підтримавши вбивць.
У вересні 1955 року присяжні, у складі яких були лише білі, визнали Браянта та Мілама невинними у вбивстві Тілла. Захищені від повторного притягання до кримінальної відповідальності за вбивство Тілла, вони за 4000 доларів публічно зізналися в інтерв'ю журналу «Лук» у 1956 році, що катували та вбили хлопчика. Вбивство Тілла розглядалося як каталізатор наступного етапу руху за громадянські права. У грудні 1955 року в Алабамі розпочався бойкот автобусних мереж у Монтгомері, який тривав понад рік, у результаті чого Верховний суд США постановив, що окремі автобуси для чорношкірих суперечать Конституції. За словами істориків, події навколо життя та смерті Тілла продовжують викликати резонанс. На початку 21 століття була створена Меморіальна комісія Емметта Тілла. Будівля суду округу Самнер була відреставрована та включає Центр інтерпретації Емметта Тілла. 51 місце в дельті Міссісіпі вшановується як пов'язане з Тіллом. 29 березня 2022 року Джо Байден підписав Закон Емметта Тілла проти самосуду, який визначає самосуд федеральним злочином на ґрунті ненависті.
Раннє дитинство Емметт Тілл народився в 1941 році в Чикаго в родині Меймі Картан (1921—2003) і Луїса Тілла (1922—1945). Мати Емметта, Меймі, народилася в маленькому містечку Вебб, у дельті Міссісіпі. Регіон дельти охоплює велику територію північно-західного штату Міссісіпі, що складається з кількох округів, у вододілі річок Язу та Міссісіпі. Коли Картан було два роки, її родина переїхала до Арго, штат Іллінойс, неподалік Чикаго, у рамках Великого переселення сільських темношкірих сімей з Півдня на Північ, щоб уникнути насильства, відсутності можливостей і нерівного ставлення за закономWhitfield, p. 15.. Арго прийняв стільки південних мігрантів, що його назвали «Маленьким Міссісіпі». Дім матері Картан часто використовувався іншими мігрантами як проміжна станція, коли вони намагалися знайти роботу та житлоBeito and Beito, p. 116..
У 1950-х роках Міссісіпі був найбіднішим штатом США, а округи дельти були одними з найбідніших у Міссісіпі. Меймі Картан народилася в окрузі Таллагачі, де середній дохід на білу родину в 1949 році становив 690 доларів США (еквівалентно 7 000 доларам у 2016). Для чорношкірих сімей ця цифра становила 462 долари (еквівалентно 4 700 доларам у 2016)Whitaker (1963), p. 19.. У сільській місцевості економічні можливості для темношкірих були майже відсутні. Переважно це були скіпщики, які жили на землі, яка належала білим. Темношкірі були фактично позбавлені виборчих прав і виключені з голосування та політичної системи з 1890 року, коли законодавчий орган, де домінували білі, прийняв нову конституцію. Тоді виникли перешкоди для реєстрації виборців. Білі також прийняли постанови про встановлення расової сегрегації та закони Джима Кроу.
Меймі переважно виховувала Емметта разом зі своєю матір'ю; вона та Луїс Тілл розлучилися в 1942 році після того, як дізналася про його зради. Пізніше Луїс знущався з неї, душив до втрати свідомості, за що вона плеснула в нього гарячу водуTill-Mobley and Benson, pp. 14–16.. У 1943 році за порушення наказу суду триматися від Меймі Луїс Тілл якомога далі був змушений робити вибір між в'язницею або вступом до армії США. У 1945 році, за кілька тижнів до четвертого дня народження сина, його стратили за вбивство італійської жінки та зґвалтування двох іншихTill-Mobley and Benson, p. 17.Houck and Grindy, pp. 134—135..
У 6 років Емметт заразився поліомієлітом, через що він став заїкатисяTill-Mobley and Benson, pp. 36–38.. Меймі та Емметт переїхали до Детройта, де вона зустріла «Рожевого» Бредлі та одружилася в 1951 році. Емметт надавав перевагу Чикаго, тому повернувся туди до своєї бабусі; його мати та вітчим приєдналися до нього пізніше того ж року. Після розірвання шлюбу в 1952 році «Рожевий» Бредлі повернувся до ДетройтаTill-Mobley and Benson, pp. 56–58..
Меймі Тілл Бредлі та Емметт жили разом у жвавому районі Чикаго Саут-Сайд, неподалік від далеких родичів. Вона почала працювати цивільним клерком у ВПС США за кращу зарплату. Меймі пригадувала, що Емметт був достатньо працьовитим, щоб допомагати з хатніми справами, хоча іноді відволікався. Його мати згадувала, що часом він не знав власних меж. Після розлучення Бредлі навідався до Меймі з погрозами. 11-річний Емметт з м'ясним ножем у руках вигнав вітчимаTill-Mobley and Benson, pp. 59–60.. Однак зазвичай Емметт був щасливий. Він і його двоюрідні брати та друзі жартували один над одним (Емметт одного разу під час довгої поїздки в машині одягнув спідню білизну друга собі на голову, поки той спав), а також вони проводили свій вільний час на бейсбольних іграх. Він гарно одягався та часто був у центрі уваги своїх однолітківTill-Mobley and Benson, pp. 70–87..
Плани відвідати родичів у Міссісіпі Влітку 1955 році дядько Меймі Тілл Бредлі, 64-річний Моуз Райт, відвідав її та Емметта в Чикаго та розповів племіннику історії про життя в дельті Міссісіпі. Емметт захотів побачити це на власні очі. Райт планував супроводжувати Тілла з двоюрідним братом Вілером Паркером; інший двоюрідний брат, Кертіс Джонс, незабаром приєднається до них. Райт був скіпщиком і за сумісництвом священником, якого часто називали «проповідником»Federal Bureau of Investigation (2006), p. 6.. Він жив у Мані, штат Міссісіпі, невеликому містечку в дельті, яке складалося з трьох магазинів, школи, пошти, бавовноочисної фабрики та кількох сотень жителів за 8 миль (13 км) на північ від Грінвуда. Перед тим, як Емметт вирушив до дельти, мати попередила його, що Чикаго та Міссісіпі — це два різні світи, і він повинен знати, як поводитися з білими на ПівдніHampton, p. 2.. Він запевнив її, що розумієTill-Mobley and Benson, pp. 98–101..
Статистичні дані по лінчуванню у США почали збирати у 1882 році. З того часу понад 500 афроамериканців були вбиті без суду лише в Міссісіпі та понад 3000 на півдні країниWhitfield, p. 5.. Більшість випадків відбулися між 1876 і 1930 роками. Хоча до середини 1950-х років вбивства на расовому підґрунті ставалися рідше, вони все ж траплялися. На всьому Півдні міжрасові стосунки були заборонені як засіб збереження переваги білих PDF p.26, 39, 56. Навіть припущення про сексуальний контакт між темношкірими чоловіками та білими жінками міг призвести до суворого покарання для темношкірих чоловіків. Відродження застосування законів Джима Кроу стало очевидним після Другої світової війни, коли афроамериканські ветерани почали наполягати на рівних правах на ПівдніWhitaker (1963), pp. 2–10..
Расова напруженість посилилася після рішення Верховного суду США 1954 року у справі Браун проти Управління освіти про неконституційність сегрегації в державній освіті. Багато прихильників сегрегації вважали, що рішення призведе до міжрасових побачень і шлюбів. Білі чинили рішучий опір рішенню суду: один округ Вірджинії закрив усі державні школи, щоб запобігти інтеграції, інші юрисдикції просто проігнорували це рішення. Іншими словами білі використовували жорсткіші заходи, щоб утримати темношкірих у політичному безправ'ї, в якому вони були з початку століття. Сегрегація на Півдні була використана, щоб насильно позбавити темношкірих будь-якої видимості соціальної рівностіWhitaker (1963), pp. 61–82..
За тиждень до того, як Тілл прибув до Міссісіпі, темношкірий активіст Ламар Сміт був застрелений перед будівлею суду округу в Брукейвені за політичну акцію. Трьох білих підозрюваних заарештували, але незабаром відпустилиFederal Bureau of Investigation (2006), p. 18..
Зустріч Тілла та Керолін Браянт
21 серпня 1955 року Тілл прибув до Мані, штат Міссісіпі. 24 серпня він і двоюрідний брат Кертіс Джонс пропустили церкву, де проповідував його двоюрідний дядько Моуз Райт, і приєдналися до кількох місцевих хлопців, які пішли в продуктовий магазин Браянтів і м'ясний ринок купити цукерок. Підлітки були дітьми здольників і цілий день збирали бавовну. Ринок здебільшого обслуговував місцеве населення — здольників і належав білій парі, 24-річному Рою Браянту та його 21-річнійHampton, p. 3. дружині Керолін. Того дня Керолін була сама в передній частині магазину; її невістка була в задній частині магазину та спостерігала за дітьми. Джонс залишив Тілла з іншими хлопцями, поки грав у шашки на протилежному боці вулиці.