Ненсі Софі Корнелі «Коррі» Тенделу (; 3 вересня 1897, Тебінг Тінгі, Північна Суматра, Індонезія — 18 жовтня 1956, Вассенаар, Південна Голландія, Нідерланди) — нідерландська феміністська юристка та політична діячка, членкиня Палати представників від Вільнодумної демократичної ліги (VDB) з 1945 до 1946 та від Лейбористської партії (PvdA, єдина жінка-представниця) до своєї смерті в 1956 році. Послідовно відстоюючи права жінок у двох вибраних комітетах, Коррі Тенделу домоглася виборчих прав для жінок голландських колоній Суринам і Кюрасао (1948), рівної оплати праці (1955), відкриття урядом податкової академії і для жінок (1954), скасування заборони на роботу в державному секторі для одружених жінок. Відіграла важливу роль скасуванні ковертюри — закону 19-го століття, який визнавав одружених жінок некомпетентними діяти від власного імені та забороняв їм відкривати банківський рахунок без дозволу чоловіка.
Життєпис Народилася Ненсі Тенделу 3 вересня 1897 року в Тебінґ Тінгі на Суматрі, що була частиною Нідерландської Ост-Індії.
Її мати, Жанна Корнелі Штаммлер, походила із заможної родини, як і батько, високопоставлений державний службовець Анрі Тенделу. Коли їй було п'ять, батько помер і мати переїхала з трьома дітьми до Голландії. Ненсі відвідувала початкову школу в Амерсфорті та середню школу в Лейдені. В 1916 році родина переїхала до міста Утрехт. Через два роки Ненсі здобула диплом викладачки англійської мови та почала викладати в місцевій середній школі. Працювала на цій посаді до 1921 року, ставши за цей також дипломованою перекладачкою англійської мови.
У 1919 році Тенделу почала вивчати право в Утрехтському університеті, який закінчила у 1924 році.
Ненсі Тенделу померла в жовтні 1956 року, ще до узаконення прав жінок, які вона виборювала. Майже забуті після смерті, навіть під час другої хвилі фемінізму в 1960-1970-х, досягнення Ненсі Тенделу знову висвітлюються в XXI столітті.
Адвокатка Студенткою вона познайомилася з феміністичними активістками і представляла Асоціацію студенток Утрехта в Нідерландській жіночій раді. Під час її студентства жіночий рух у Нідерландах послабився. Перша хвиля фемінізму в Нідерландах зосереджувалася на праві жінок голосувати та балотуватися в парламент. Після того, як ці вимоги стали законом у 1919 році, менша кількість феміністок продовжила боротьбу за рівність в інших аспектах життя.
В 1924 році Тенделу приєдналася до юридичної фірми «Pieren&Folkers», а в 1927 році почала юридичну практику як незалежна адвокатка в Амстердамі. Вона спеціалізувалась на вирішенні жіночих юридичних питань, включаючи розлучення. Вона також стикалася з випадками дискримінації жінок під час роботи pro bono для (асоціація сприяння соціальному житлу). Вона погодилася зайняти посаду секретарки , яку посідала до 1937 року. Коррі Тенделу очолювала житловий кооператив для неодружених жінок The New House в Амстердамі, в якому також проживала.
Коррі Тенделу померла від раку молочної залози 18 жовтня 1956 року у Вассенаарі, не доживши до узаконення своїх клопотань. Похована у селі Білтховені 22 жовтня 1956 року. На її похоронах були присутні майже всі члени Палати представників. Лісбет Ріббіус Пелетьє, колишня голова організації VVGS та член PvdA, високо оцінила зусилля Тенделу та назвала її «енергійною і невпинною борчинею за права жінок».
Політична діячка Після Другої світової війни Тенделу призначена членом Палати представників VDB у національному надзвичайному парламенті, сформованому для відновлення країни після конфлікту та організації виборів. VDB об'єдналася з іншими партіями в PvdA, яку Тенделу представляла у парламенті. Вона брала участь у двох вибраних комітетах і відстоювала питання, пов'язані з правами жінок. Тенделу брала участь у забезпеченні загальне виборче право для голландських колоній Суринам і Кюрасао в 1948 році. На початку 1955 року Тенделу успішно виступила за рівну оплату праці, а пізніше того ж року висунула пропозицію щодо скасування заборони на державну роботу для одружених жінок. Наступного року вона відіграла важливу роль у впровадженні законодавства, яке поклало край кувертюрі — закону 19-го століття, який визнавав одружених жінок некомпетентними діяти від власного імені та забороняв їм відкривати банківський рахунок без дозволу чоловіка.
Перші роки В 1930-х роках Коррі Тенделу стала політично активною, приєднавшись до Вільнодумної демократичної ліги (VDB), партії, заснованої в 1901 році на платформі, що наголошувала на загальному виборчому праві. Вона також приєдналася до (VVAO) і очолила її в 1933 році. Центральна позиція VVAO полягала в тому, що жінки можуть жити повноцінним життям завдяки академічним досягненням і без необхідності вступати в шлюб. Організація критикувала державні обмеження права одружених жінок шукати роботу. Тенделу також приєдналася до (VVGS) і стала президентом їх молодіжного комітету. Обидві організації були засновані для сприяння рівним правам жінок, участі жінок у суспільному житті у розвитку суспільства. Вони сприяли змінам у три етапи: усвідомлення, юридична рівність і практична рівність.
Очолюючи молодіжний комітет VVGS, Тенделу та інші феміністки, такі як , організували протести по всій країні в 1937 році, коли парламент обговорював проєкт закону міністра Карла Ромма про заборону одруженим жінкам отримувати оплачувану роботу. За учать Тенделу в протестах рада VDB висунула її кандидатом на виборах до Ради провінції Північної Голландії. Попри те, що вона не отримала місця в Раді, її виступ приніс їй місце в списку кандидатів на виборах до міської ради Амстердама. Ненсі Тенделу стала членом міської ради Амстердама в 1938 році та залишалася активісткою у VVGS, виступаючи за те, щоб чоловіки розглядали жінок як рівних у робочій силі, що могло б сприяти розвитку суспільства, а не лише сімейного життя. Вона сказала, що, як тільки погляд суспільства на жінок зміниться, то дискримінаційні, як і застарілі, закони будуть переписані. В 1941 році роботи міської ради були призупинені німецьким окупаційним режимом під час Другої світової війни. Коли членів єврейської ради було звільнено через Голокост, Коррі Тенделу висловила співчуття.
Палата представників Після завершення війни Тенделу повернувся до роботи в міській раді Амстердама та в листопаді 1945 року була призначена до Палати представників VDB у національному надзвичайному парламенті, сформованому для відновлення країни та організації виборів. Комітет призначив нових членів замість тих, що пішли в відставку або були убиті під час війни. Ненсі Тенделу змінила на посаді Бетсі Баккер-Норт, феміністку, якою вона захоплювалася: членом парламенту в 1922 році після кампанії за надання жінкам виборчих прав і яка не повернулася до парламенту після інтернування в нацистських концтаборах.
Коррі Тенделу продовжила свою юридичну практику, працюючи в міській раді та в національній політиці. Вона пішла у відставку з міської ради Амстердама у вересні 1946 року після злиття VDB із Соціал-демократичною робітничою партією (SDAP) і Християнсько-демократичним союзом (CDU), і її членство автоматично перейшло до новоствореної Лейбористської партії (PvdA). У списку кандидатів від PvdA на виборах 1946 року вона була третьою з п'яти від колишньої партії VDB. В тому році партія PvdA отримала 29 зі 100 місць, що зробило її другою за величиною партією після Католицької народної партії (KVP), з якою вони сформували коаліційний уряд. Тенделу була єдиною жінкою-представницею PvdA. Незабаром після виборів вона приєдналася до комісії PvdA, для розробки маніфесту новоствореної партії. Тенделу почала вести регулярну колонку «Parlementaria» у щомісячному журналі VVGS про політичні новини, яку вела до квітня 1956 року.
У 1946 році Тенделу критикувала Міністерство соціальних справ за те, що воно замовило дослідження нестачі робочих жінок, стверджуючи, що перед війною уряд активно відмовляв жінкам брати участь у роботі, пов'язаній з фізичним навантаженням на тій підставі, що місце жінки вдома. Тенделу зробила висновок, що уряд змінив свою позицію щодо жінок на робочому місці, виходячи з потреб ринку праці. У 1947 році Тенделу намагалася зупинити міністерську постанову, висунуту міністром внутрішніх справ Луїсом Білем, в якій він просив міністерства обмежити найм одружених жінок. У 1948 році вона досягла успіху з , забезпечивши виборче право для Суринаму та Кюрасао, вилучивши слово «чоловічий» із законопроєкту для нової хартії для голландських колоній.
У 1952 році Тенделу діагностовано рак молочної залози, тож вона залишила юридичну практику і майже рік була відсутня в парламенті. Уже в лютому 1953 року призначена президентом Комітету з питань юстиції Палати представників, де залишалася до вересня. До жовтня 1956 року працювала заступницею голови спеціального комітету з питань юстиції, працюючи над новим цивільним кодексом. Щоб підкреслити різницю у можливостях чоловіків та жінок, Тенделу під псевдонімом звернулася до у Роттердамі, тоді відкритому лише для чоловіків. Наступна дискусія в ЗМІ, де заявницю назвали «міс Ікс» в парламенті, досягла відкриття урядом у 1954 році податкової академії і для жінок. Того ж року Ненсі Тенделу отримала лицарське звання в Ордені Нідерландського Лева.
Рівна оплата праці
У березні 1955 року Тенделу обговорювала рівну оплату праці в Палаті представників. В колонці в газеті Het Vrije Volk вона стверджувала, що рух за права жінок почав виступати за рівну оплату праці в 1898 році, і висунула свою позицію в Лізі Націй, Організації Об’єднаних Націй і, зрештою, в Міжнародній організації праці, яка в 1951 році прийняла «Рівність». Конвенція про винагороду. Уряд Нідерландів, у принципі, прийняв рівну оплату праці, але виступив проти ратифікації та виконання на тій підставі, що розбіжність у оплаті праці в розмірі 30% має бути ліквідована з часом, а не відразу. Тенделу стверджувала, що конвенція не вимагає негайного усунення різниці в оплаті праці. Вона зі ще трьома членами погодилися з урядом, що впровадження має бути поступовим, і запропонувала зміни протягом восьми років. Уряд також стверджував, що пріоритет рівної оплати праці належить приватному сектору. Тенделу стверджувала, що все, що стосується прав жінок, опиниться в кінці списку пріоритетів. Коли уряд заявив, що рівна оплата зашкодить економіці, Тенделу зазначила, що якщо колись і був час розібратися з вартістю соціальної справедливості, то це було тоді, коли економіка зростала. Тенделу, разом із шістьма іншими членами організації подала подання, закликаючи уряд пришвидшитись шодо ратифікування та виконати Конвенцію про рівну винагороду за рівну працю. Пропозиція була прийнята 47 голосами «за» та 39 «проти», причому найважливіші голоси «за» надійшли від партії Християнської історичної спілки (CHU) Крістін Вттеваль ван Стотвеген. Уряд на це не впливав.
Працевлаштування одружених жінок У вересні 1955 року з'явився «Рух Тенделу» («Motie Tendeloo») проти обов’язкового звільнення державних службовиць, що вступають в шлюб. З 1924 року закон забороняв одруженим жінкам працювати на державу, частково на тій підставі, що їхнє місце ніби-то було з родиною, а частково, щоб допомогти заощадити гроші під час Великої депресії в Нідерландах. У 1930-х уряд Хендріка Колійна запропонував заборонити жінкам у шлюбі працювати і в приватному секторі, але пропозиції не були реалізовані. Під час і після Другої світової, за великої нестачі робочої сили закон обходили, пропонуючи звільненим одруженим жінкам тимчасовий контракт. Але вже у 1950 році працювало менше 2% одружених жінок.