Домінік Бона ( ; нар. 29 липня 1953, Перпіньян ) — французька письменниця, літературна критикиня, журналістка й історикиня, член Французької академії.
Біографія Походить із сім'ї каталонського походження. Уроджена Домінік Анрієтта Марі Конт, дочка політика Артюра Конта, президента ORTF у 1972—1973 роках.
Навчалася у конгрегації Сестер немовляти Ісуса, ліцеї Віктор-Дюрюї в Парижі та в Сорбонні на факультеті сучасної літератури.
Магістр філології (1974; тема дисертації: «Феї та чаклунки в літературі XII-го та XIII-го століть»). Агреже сучасної літератури (1975, вищі курси Сорбонни).
Кар'єру в журналістиці розпочала на радіо (France Culture та France Inter з 1976 по 1980 роки). З 1980 до 1985 року працювала журналісткою та літературною критикинею у газеті Quotidien de Paris, потім з 1985 до 2004 року у Figaro littéraire.
У 1981 році опублікувала свій перший роман «Вкрадений годинник», добре прийнятий читачами та критикою. З 1987 року також почала публікувати історичні біографії. Випущена в тому році книга про Ромена Гарі отримала премію Французької академії як найкраща книга року у жанрі біографії.
1992 року Домінік Бона отримала «Премію Інтеральє» за роман «Маліка», а 1998 року премію Ренодо за роман «Рукопис із Порт-Ебена». 1999 року вона стала членом журі премії Ренодо. 2000 року отримала Гонкурівську біографічну премію за роман-біографію «Берта Морізо, секрет жінки в чорному». У 2003 році за біографічну книгу про Андре Моруа «Є лише кохання» нагороджена премією Французької академії. У 2010 році здобула літературну премію Принца П'єра де Монако.
18 квітня 2013 року була обрана до Французької академії після першого туру голосування, отримавши 15 голосів з 29 і ставши шостою жінкою-академіком у тодішньому складі та восьмою за всю історію. Прийнята до складу академії 23 жовтня 2013 року Жаном-Крістофом Рюфеном.
Одружена з вихідцем з Корсики, має двох дітей.
Твори
Романи
Вкрадений годинник (Les Heures volées), 1981 Аргентина (Argentina), 1984 Маліка (Malika), 1992 — Міжсоюзна премія Рукопис з Порт-Ебена (Le Manuscrit de Port-Ébène) 1998 — Премія Ренодо Зимове місто (La Ville d'hiver), 2005
Біографії
Ромен Гарі (Romain Gary), 1987 — Премія Французької академії за біографію . Чорні очі, або Незвичайні життя сестер Ередіа (Les Yeux noirs) Гала (Gala), 1994 Стефан Цвейг, поранена душа (Stefan Zweig, l'ami blessé), 1996, 2010 Берта Морізо, секрет жінки в чорному (Berthe Morisot, le secret de la femme en noir), 2000, 2002 — Гонкурівська біографічна премія, премія Берньє Академії образотворчих мистецтв Є тільки кохання (Il n'y a qu'un amour), 2003 — книга про Андре Моруа та його коханих Камілла і Поль, пристрасть Клоделя (Camille et Paul: La Passion Claudel), 2006 Клара Марло (Clara Malraux), 2010 Дві сестри: Івонн та Крістіна Руар, музи імпресіонізму (Deux sœurs: Yvonne et Christine Rouart, muses de l'impressionnisme), 2012 — Спеціальна премія Сімони Вейль (2012) Я без розуму від тебе: велике кохання Поля Валері (Je suis fou de toi: le grand amour de Paul Valéry), 2014
Інші публікації
Промова при вступі до Французької академії (Discours de réception à l'Académie française), 2015 Колетт та її близькі (Colette et les siennes), есе, 2017 Мої таємні життя (Mes vies secrètes), 2018
Нагороди
Кавалер національного ордену Заслуг (2003) Кавалер ордену Почесного легіону (2008) Офіцер ордену мистецтв та літератури Офіцер національного ордену Заслуг (2014) Офіцер ордену Почесного легіону (2017)
Примітки
Посилання